«Все починалося з макулатури», – каже Олег Слушний, директор школи № 20, що на Малих Хуторах. Тут розташована станція сортування вторинної сировини «Eco Friends», двері якої відчиненні і для учнів, і для мешканців міста.
Директор розповідає, що школа почала сортувати сміття ще у 2014-му, збираючи одну з найбільш вживаних сировин у закладі – паперу, а також PET-пляшки та поліетилен. На такі три фракції діти ділили сміття у себе в класах. «В 2014 році ми почали виховувати культуру поводження з відходами, це був такий перший досвід». Культурі поводження зі сміттям, зокрема, навчають на уроках або під час заходів на екологічну тематику.
Директор школи Олег Слушний
Перші сортувальні контейнери школа отримала від КП «Ековіну», їх розмістили неподалік від їдальні. «Там найжвавіший трафік, як і в будь-якій школі», – каже директор. Відтак ще з того часу у школярів з’являлося розуміння, що таке сортування. Пізніше ця школа й всі інші вінницькі отримали кольорові баки в межах співпраці Вінниці зі Швейцарією. Це дозволило школі сортувати на більше фракцій.
Створити окрему станцію сортування запропонувала учениця школи Інна Шевченко, яка була однією із засновниць іншої шкільної станції «Shuttle», та власне надихнулася їхнім досвідом. Розмістили станцію у частині звичайного гаража.
– Основною ідеєю було виховання екологічно свідомого суспільства, – каже директор. – […] Учні таким чином просто привчаються до цього, і бачать тут, що сортувати – це реально. Теорія без практики завжди не ефективна, краще, коли учні це бачать. Ми не мали на меті заробити на цьому, кошти ми маємо невеликі й вони реалізуються на учнівські ініціативи. Зараз ми збираємо гроші на шредер (для подрібнення паперу та пластику, – прим. Ред.).
Наразі станція відкрита за графіком роботи школи: з 09:00 до 16:00. На станції розташовано сім великих баків, один контейнер для батарейок та механічний прес для пластикових пляшок, який вдалося купити завдяки перемозі в міському конкурсі «Еко Вектор». Прес допоміг заощадити більше місця на станції та змогу передавати «Ековіну» уже готові до переробки тридцятикілограмові брикети.
На відміну від «Шатлу», тут немає волонтерів, які показують відвідувачам, що куди кидати. Відповідно, правильне розділення вторсировини по фракціях лежить на совісті відвідувачів. «Ще не всі навчилися культури поводження з побутовими відходами, приносять все в одному пакеті, але принаймні люди приходять та приносять сортоване сміття сюди».
Невідсортовані відходи розкладають техпрацівники або учні. Для нагадування на кожному баці є пам’ятка з детальним переліком речей, які можна віддати на переробку. «Це такий «eco open-space», синергія батьків, жителів мікрорайону, педагогів та працівників закладу», – каже директор. Відтак, на цій станції приймають – пластик, Тетрапак, метал, скло, папір, батарейки та поліетилен.
За два місяці на станції назбирали близько трьохсот кілограмів пластику, дві тисячі кілограмів макулатури та 85 кілограмів батарейок. Доглядають та упорядковують станцію працівники школи, а також учні, зокрема учнівське самоврядування. Забирає вторсировину «Ековін», батарейки віддають в “Епіцентр”, а Тетрапак планують відправити на єдину паперову фабрику в Чугуєві (Харківська область), що переробляє це пакування. «Це економічно не вигідно, але хочемо показати, що це можливо», – каже Олег Слушний.
Президент школи, учень дев’ятого класу Богдан Голумбйовський, розповідає, що завдяки появі цієї станції його сім’я почала сортувати сміття вдома.
– Якщо чесно, до створення цієї станції наша сім’я не сортувала сміття. […] Я запропонував мамі – давай почнемо. З того моменту, як відкрилася станція, ми почали сортувати сміття. Спочатку це були звичайні пластикові пляшки, ми їх збирали та викидали сюди, але з часом ми почали збирати кришки, макулатуру й останнє – жерстяні банки та склотару. Тобто вже на моєму прикладі станція є ефективна. Вже на моєму прикладі можна зрозуміти, що це можливо і що можна починати з себе.
– І це одна родина, а в школі півтори тисячі учнів, – додає директор. – Відповідно, ми цей вогник надії несемо всім родинам. […] Ми показали, що Європа десь тут ближче, що можна починати з себе. Наприклад, коли станція відкрита, то паперові стаканчики від кави, яку п’ють мешканці мікрорайону на території школи, вони викидають в спеціальний бак. Це є доказом того, що рівень свідомість росте. Бо ми завжди моніторимо, чи це справді корисно, чи просто наша забаганка.
П’ятикласники розповідають, що про свідоме споживання їм розповідають, зокрема, на уроках біології. «Мене найбільше вразило те, що пакети целофанові будуть розкладатися 200 років, – каже один з учнів 5-го класу. – А еко-пакети розкладаються 3 місяці, або один пакет можна використовувати кілька разів».
– А скло розкладається тисячу років! А його ж легко можна переробити, – додає інша учениця.
Директор розповідає, що їхня школа тісно співпрацює з батьківським колективом. «У нас школа сімейного типу», – каже директор. Велика частина шкільного колективу – це ті, хто тут навчалися. Серед інших екологічних ініціатив школи – висадження вишневого саду (в майбутньому висадять і екзотичні рослини) та облаштування городу, де діти на практиці вчать рослини. Скоро тут також планують встановити компостери, які отримали завдяки «Швидкому гранту» від «Подільської громади».
Нагадаємо, перша у Вінниці сортувальна станція «Eco Hope» відрилася в Донецькому університеті імені Стуса. Ініціювали створення станції студенту вишу Марія Юзькова та громадська організація «Наше Поділля». Наразі станція закрилася, але вона надихнула учнів школи «Аіст» відкрити схожу станцію «Шатл», яка діє та розвивається до сьогодні. Засновники цих станцій наголошують, що це – освітній проєкт, а не бізнес, метою якого є не заробити, а навчити містян сортувати сміття та свідоміше ставитися до відходів.
Фото – Марина Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.