“Мої люди воюють до останнього”: історія командира десантно-штурмового підрозділу Євгена Шаматалюка з Вінниччини. ВІДЕО

14:24
Автор: Ольга Каплун
Become a Patron!

Євген Шаматалюк – командир десантно-штурмового підрозділу 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Чоловік родом з села Тарасівка Тульчинського району. Йому присвоїли звання Героя України та орден “Золота Зірка”. Лише за один день підрозділ командира знищив 90 одиниць ворожої техніки.

Історію про одного з Героїв України – Євгена “Шамана” Шаматалюка – оприлюднили з посиланням на Головнокомандувача ЗС України на фейсбук-сторінці голови Вінницької ОВА Сергія Борзова.

У відео командир розповідає, наскільки важливим для українських військових є бойовий дух:

Мої люди воюють до останнього, вони реально Герої. Ці завдання, які виконуються, бувають просто на грані неможливого, але люди дають відсіч, воюють з ворогом. І навіть коли на якомусь напрямку противник переважає – основним фактором стає бойовий дух.

Від початку березня було дуже багато боїв, каже військовий:

Кількість підрозділів, які штурмують наші позиції, я навіть не можу перерахувати, оскільки вони постійно змінюються, – додає він.

Командир розповідає, що російським військовим ставлять завдання взяти населений пункт і в разі успішного виконання – обіцяють, що завтра їх змінять і повернуть додому. Оскільки вони деморалізовані – це для них є кращою мотивацією.

 

Загалом, за словами Євгена, раніше в росіян була краща техніка, наприклад, раніше танки були оснащені тепловізорами. За його словами, зараз ту техніку, яку підрозділ “Шамана” захоплює в противника – потрібно віддавати в ремонт для того, щоб нею можна було нормально вести бойові дії.

“Шаман” зауважує, що українські військові завжди намагаються здійснювати евакуацію цивільних, однак все одно залишаються люди, які відмовляються від цього:

Всі люди, які бажають евакуюватись – ми їх евакуйовуємо. На жаль, залишаються люди, які все одно відмовляються від цього. Однак коли розпочинаються запеклі бої, люди звертаються і просять їх евакуювати, хоча за тиждень-два українські військові переконували місцевих виїхати.

Чоловік каже, що вже навіть не пам’ятає, коли останній раз сміявся, оскільки дуже важко втрачати побратимів і бачити, як росіяни розстрілюють цивільних людей:

Ми бачили, як росіяни відносяться до цивільного населення. На одній стороні села були наші підрозділи, на іншій стороні – підрозділи противника, воювали через річку. Праворуч від нас дорога, по якій евакуювались люди з Ізюма. Люди їздили цивільними машинами, противник постійно обстрілював всі цивільні машини. Були свідками, як танк розстріляв автобус з цивільними людьми прямо біля нас. Коли бачиш жінок і дітей, літніх людей, які просто хочуть врятуватись від війни. Ким треба бути, щоб просто ось так розстрілювати мирних людей?

 

 

Зараз люди вчаться цінити такі маленькі радощі, на які раніше ніколи не звертали уваги: кожне спілкування з рідними та близькими – це посмішка на обличчях людей. Це такі маленькі радощі, коли вдається вийти на зв’язок, поспілкуватись, повідомити, що люди живі й здорові. В нас є країна мрій, країна майбутнього – хочемо вільну і незалежну Україну, де кожен громадянин знає, ким він є, ким він хоче бути, – додає військовий.

Відео – з фейсбук-сторінки Сергія Борзова, скріншоти з відео, головне фото – https://www.ukrinform.ua/

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.