У вівторок, 21 вересня, в актовій залі Донецького національного університету імені Василя Стуса народна артистка України Марія Бурмака презентувала свій проєкт “Улюблені класики”. Вінниця стала третім містом, де співачка презентувала свої пісні, написані на вірші українських поетів.
Загалом, в рамках проєкту артистка записала 15 пісень на вірші українських класиків, серед яких, зокрема: Тарас Шевченко, Леся Українка, Олена Теліга, Василь Стус, Павло Тичина, сучасник Шевченка Яків Щоголів, Максим Рильський, Олександр Олесь, Василь Чумак та поет “Розстріляного Відродження” Яків Савченко. Протягом близько години артистка презентувала лише 10 композицій. На презентації проєкту в Донецькому університеті разом з Марією виступав гітарист-віртуоз Геннадій Бондарь, який також є учасником колективу “Gypsy Lyre”.
Загалом, в студійній версії пісень проєкту звучать також бас-гітара, перкусія (яка задля концерту у Вінниці була записана та запрограмована), флейта та скрипка. Як зазначала в інтерв’ю Veжі артистка, хоч фінансування проєкту здійснюється Українським культурним фондом, воно дещо обмежене, тому возити повний склад інструменталістів немає можливості. Однак слухачі зможуть в повній мірі насолодитися звучанням пісень на вірші класиків 28 вересня, під час концерту в київському театрі “Сузір’я”, який також транслюватиметься на Facebook-сторінці проєкту “Улюблені класики”. Також в майбутньому всі 15 пісень будуть завантажені на YouTube та на окремий сайт, який буде створено спеціально під цей проєкт. У Вінниці ж заграли композиції музиканти в дві акустичні гітари, не рахуючи завчасно записаної перкусійної партії.
Виступ у Вінниці, який зібрав кілька десятків слухачів серед студентів, викладачів університету та містян, дещо затримався. Причиною тому стало, зокрема, і те, що артистка разом з командою залишили її гітару в кабінеті проректора та забули забрати, трішки захопившись відвідуванням університету, який носить ім’я Василя Стуса. На вірші якого в рамках проєкту Марія написала дві пісні: “Лиса гора” та “Верни до мене, пам’яте моя”. Поки артистка чекала на свій інструмент, вона ознайомила студентів з метою проєкту, про яку детально розповіла в інтерв’ю Veжі днем раніше, та поділилася, як писала ці пісні.
‒ Всі ці пісні народжувались на кухні, під каву. Я намагалась осмислити, про що думали та чим жили наші класики, ‒ поділилася співачка.
Концерт Марія Бурмака розпочала, продекламувавши вірш Сергія Жадана, присвяченого Тарасу Григоровичу Шевченку. Згодом пісня “Мені однаково, чи буду…” на вірш Шевченка прозвучала першою в десятці композицій цього вечора. Відповідаючи настрою віршу, написана під нього пісня вийшла ліричною та дещо тужливою. Сама ж співачка твердим вокалом підкреслювала патріотичну складову твору.
Також на презентації “Улюблених класиків” прозвучала пісня на вірш “Каменярі” Івана Франка, дещо схожа за стилем на “Мені однаково, чи буду…”, але і в музиці, і у виконанні співачки чулося більше рішучості автора слів та дещо менше ‒ смиренної туги, як в роботі на вірш Шевченка. Наступною, ніби перебиваючи смутний настрій, на який налаштовували попередні пісні, прозвучала композиція на дитячий вірш Лесі Українки “Черешеньки”. Пісня має швидший та веселіший темп і звучить з вкрапленнями ірландських мотивів. Відтак, скрипка та флейта цілком органічно звучали б впродовж усієї композиції.
Всі композиції супроводжувалися віртуозними соло та рифами Геннадія Бондаря, надаючи їм відповідного настрою. Хоча іноді, і надлишково ліричного. Сама ж співачка коментувала кожну композицію, розповідаючи або біографічні відомості про автора (авторку) вірша, або ділячись деталями створення пісні.
Піснею на вірш Василя Стуса, який, цитуючи виконавицю, “разом з нами і вами повернувся на свою батьківщину, разом з Донецьким національним університетом імені Василя Стуса”, і завершився творчий вечір в університеті. Завершальна композиція “На Лисій горі” вийшла, як пасує до фіналу та до настрою самого віршу, гармонійно-спокійною та сумною.
‒ Для мене буде достатньо, якщо ви пам’ятатимете цей день, цей вечір. Я дуже хотіла приїхати саме до вашого університету. І тому, що тут викладає Оля Акулова, моя давня подруга. І тому, що коли в 1993 році була “Червона рута” в Донецьку, я зустрічалася зі студентами Донецького університету в Донецьку. І тому, що це приклад всім ‒ університет з тимчасово окупованих територій тимчасово перебуває у Вінниці. Хоча багато хто, напевно, вже “пустив корені”. Мені здається, що саме тут свою гармонію, свій спокій та свою пам’ять знайшло серце Василя Стуса, який повернувся на свою батьківщину, ‒ сказала Марія Бурмака, коментуючи останню пісню.
Фото – автора та з Facebook-сторінки ДонНУ імені Василя Стуса
Дякуємо!
Тепер редактори знають.