Оновлено: 17 Квітня 2020, в 11:26
«Почати займатися спортом, завершити онлайн-курси та повернутися до медитації» – так має виглядати ідеальний карантин очима “лайфстайл” блогерів. Але будемо відвертими – карантин встиг “заморозити” багато планів та очікувань людей по всьому світу.
І це нормально – жертвувати комфортом та задоволенням перед лицем тимчасової, але реальної загрози здоров’ю. Головне, вміти змиритися та підлаштуватися під умови, продиктовані карантинними обмеженнями. Не можна гуляти на вулиці з дитиною? Свіже повітря також є на балконі. Скасовані виставки та втрата заробітку? Біжутерію можна продавати онлайн, а ще – мати час на іншу творчість.
Ми запитали вінничан яких планів “наламало” закриття кордонів та обмеження в пересуванні, а також як вони мирилися з цим. Про скасований Париж, неоформлену машину та відкладене весілля – читайте у нашому матеріалі про “нехороший” карантин.
Далі – пряма мова.
У мене двомісячна дитина, тому якихось подорожей чи інших авантюр особливо й не планував. Відтак грандіозних обломів вдалось уникнути. Але певні незручності таки є. Наприклад, купив машину, а оформити її, як слід, не можу. Зараз кайфово було б практикуватись — трафік у місті впав. Але, але…
З дитиною теж накладки. Треба робити щеплення, всі вони за графіком, і він збився. По вулицях з візочком не гуляємо, кладемо спати на балконі. Живемо на першому поверсі, тому вчимось цінувати блютуз-колонки перехожих та оголошення про продаж картоплі, підсилені матюгальником.
Малюнок – @poletfantasiimaksimki / instagram
Із запровадженням карантину із зовнішнім світом у моїй сім’ї тепер контактую тільки я. Раз на 2-3 дні купую продукти, двічі на день вигулюю собаку, все далі й далі від дому — денну норму кроків треба ж якось намотувати. А в час, який звільнився, читаю величезну книгу, до якої ніяк не міг підступитись, і описую мандри, які були, таке враження, що в минулому житті.
♦
Цьогоріч мало відбутись дев’ять фестивалів ГОГОЛЬFEST у різних містах України, мій графік був розписаний до кінця осені точно. Плюс локальна діяльність нашої ГО “Мистецьке об’єднання “Plai” – концерти, творчі зустрічі, мистецькі вікенди, фестивалі. Якщо коротко – дупа мала гарно палати в 2020. В зв’язку з пандемією вірусу це все відтерміновується.
У червні ми з друзями мали їхати на Євро-2020. Квитки на матч в Бухаресті придбали ще минулого серпня (!), так ще й “фартануло” – згідно жеребкування якраз мала грати збірна України. А ще, у нас був запланований цілий Євротур. Квитки на літак уже були придбані. Чемпіонат Європи перенесли на 2021 рік, якщо що.
Коли почався карантин і все почало скасовуватись-переноситись, спочатку було відчуття, наче на тебе якесь хвиля після цунамі чи лавина накочується (знаєте, такий мем, де людина стоїть спокійно на березі, руки в боки, а на неї суне величезна хвиля). Типу: ну давай, життя, що ще?
Проте великого відчаю чи відчуття “все пропало” не було, тому що близькі люди говорили в потрібний момент правильні речі.
Моя вам порада – нотуйте і помічайте все, що відбувається з вами і світом навколо. Це унікальний час, про який ми колись будемо розповідати внукам: “А от в наааші дні, коли ми сиділи на карантині у 2020…”
♦
Ця весна мала стати потужною в плані мандрів, у мене були заплановані три виставки у Празі (три роки поспіль я брала участь у різноманітних дизайн-виставках та маркетах ручної роботи Європи).
Розраховуючи на це, я заздалегідь закупила велику кількість матеріалів: шикарну якісну фурнітуру, смолу, якою я заливаю рослини, замовила нові стенди. Зараз все це стоїть осторонь, тому ще цей “облом” відбив бажання працювати. На моєму столі так і залишились розкладені заготовки з пелюстками та листям – чекають нового часу і натхнення.
Рятує, наразі, друга техніка творчості, в якій я працюю – це мініатюрна вишивка шовком. Така медитаційна робота допомагає мені втамувати тривогу, а заодно і створити щось прекрасне.
Коли я зрозуміла, що пролітаю з першою виставкою, я дуже розізлилась і злякалась, адже за скасування участі накладається штраф (у Празі також ввели карантин, тому і виставку було скасовано). Скасування другої виставки я пережила зі сльозами на очах, до останнього тягнула зі здачею квитків. Це була можливість заробити, в яку я вже встигла вкластися грошима і я не знала, що робити далі.
Через деякий час прийшло усвідомлення, що я можу оптимізувати онлайн-взаємодію зі своєю клієнтурою. Але й досі відчуваю напругу, адже речі, які я створюю, не є речами нагальної потреби, і в будь-який момент я можу опинитися “за бортом”.
♦
Dima Krasnyi / instagram – @4ervone
Сергій (ім’я змінено)
Я жив на орендованій квартирі на Вишенці, платив лише 1700 гривень за класні умови. На початку березня мені терміново треба було їхати в “ДНР”, і вже будучи там я дізнався, що нас із іншими мешканцями вигнали з квартири. Мої сусіди виїхали разом із моїми речами. Їх вигнав якийсь військовий ООС без пояснень, сказав, що до 5 квітня треба звільнити квартиру і все.
Також я не зміг до карантину в’їхати на підконтрольну територію України, тому що не всі справи владнав на окупованій території. Наші прикордонники дали декілька днів, аби люди змогли виїхати з “ДНР”. Якщо карантин продовжать до середині чи кінця травня , то я витрачу майже всі свої кошти. А влаштовуватися на роботу тут не маю ніякого бажання. Як переселенець я можу претендувати лише на 221 гривню на 1,5 місяця від держави.
Але є декілька позитивних моментів в карантині. Я навчився тушкувати капусту, робити сирники та прибрав у своїй квартирі, викинувши весь непотрібний мотлох.
♦
Я довго планувала повезти маму в Париж. За півроку викупила квитки і забронювала житло. Матуся не може надовго залишити свою кішку, тому ми мали летіти лише на один день, її День народження. Скільки любові й зусиль я вклала в розробку програми годі й казати: обирала парки й кафешки, розглядала на сайті Ейфелеву вежу. Уявляла, як матуся буде з захопленням роздивлятись землю з літака… То мав бути найкращий день.
Що казати про мою реакцію? Якщо чесно, то плакала. Потім змирилася. Адже здоров’я все ж важливіше, а матуся у групі ризику.
Малюнок – @poletfantasiimaksimki / instagram
♦
Ще минулим літом ми запланували весілля на 24 травня 2020 року, потім поїхали до Польщі, щоб разом заробити на цю подію. На початку квітня планували повернутись на Україну та готуватися. Звістка про початок коронавірусу нас застала ще у Польщі.
Ми в останній момент вирішили їхати додому. До кордону нас призів перевізник за 150 злотих (для зрівняння, у звичайних умовах можна приїхати за 180 аж під будинок в Україні). Ми приїхали о восьмій ранку на кордон, проходили його аж до 5 вечора. Це був жах – натовп, дуже багато людей. На українському кордоні нас чекав друг на автомобілі. Приїхали вночі, відклали зустріч з родичами і пробули 14 діб в самоізоляції. Продукти нам привозили додому під двері.
Весілля вирішили відкласти на кінець літа чи осінь. В квітні ми мали готуватися на повну, але під час карантину це просто неможливо, та ще й невідомо скільки він триватиме. Ми забронювали дату весілля в ресторані, обрали ведучого, фото, відео та макіяж. Довелось усім дзвонити та відкладати. Ми вже проплатили усім аванси, але всі віднеслись з розумінням – ми ж не скасовуємо, а переносимо.
Потім нам буде важче визначитись з датою, щоб збіглося і з вільною датою в ресторані, в тамади, фотографів та відеографів, щоб не змінювати команду. Сумно, але іншого варіанту немає.
♦
На момент оголошення карантину в Україні я була в Німеччині. Планувала працювати до 30 березня, але згодом плани змінились, я вирішила їхати раніше і на 22 березня взяла квитки на автобуси. Але кордони закрили. Жодна фірма не написала мені про цю “невеличку” проблемку імейл, повідомлення в додатку чи щось подібне, хоча у них всі мої контакти і усілякий мотлох вони шлють регулярно. Це неприємно.
Що стосується українського перевізника, то я дзвонила за вказаними на квитку телефонами, але відповідав лиш робот. В українському консульстві наполегливо радили летіти зі спецрейсами SkyUp. Ціна питання – 170 євро. Проте потрібно ще було добратись до Мюнхена, що не проблема. Проблема – добратись потім з Борисполя аж додому.
Я трохи почекала і зрозуміла, що доведеться летіти. Квитки взяла на 30 березня, а 28-го припинили авіасполучення. SkyUp єдина фірма, яка написала повідомлення про скасування рейсу і пообіцяла повернути гроші. Але поки не повернула.
В результаті за дві спроби виїхати я заплатила близько трьохсот євро, але так і не потрапила додому. Українське консульство розводить руками і направляє вже до німецьких відомств, які займаються мігрантами. Та й потреба їхати в Україну відпала: папери на візу потрібно було подати до кінця квітня, а кому тепер і що подавати?
Натомість фірма запропонувала роботу, продовжила страхування, карантинні заходи не такі жорсткі, як в Україні. Тому, я вважаю, що все на краще. А ті, хто таки полетів трохи раніше, розповідають, що змушені були платити по 500 гривень за таксі з Борисполя і ще до 2000 тисяч, щоб доїхати з Києва до своїх міст в сусідніх областях.
♦
Головне фото – @poletfantasiimaksimki / instagram
Дякуємо!
Тепер редактори знають.