Рівно сто років тому Директорія та Уряд Української Народної Республіки переїхали з Києва до Вінниці, зробивши останню столицею молодої держави. Керівники країни, що перебувала в стані війни, протягом кількох днів розгорнули державний апарат на новому місці та розпочали активну діяльність.

В часи Перших визвольних змагань, коли влада на місцях змінювалась з блискавичною швидкістю, маленьке повітове містечко завдяки збігу обставин стало столицею нещодавно створеної держави. Вінниця, яка на початку ХХ століття тільки починала розвиватись і розбудовуватись, в лютому 1919 року стала тим місцем, де вирішили тимчасово зупинитись очільники Української Народної Республіки, відступаючи перед навалою більшовиків. І, хоча, навіть з Тимчасової Столиці їм довелось відступати, вони ще двічі сюди повертались у відчайдушних спробах вберегти українську незалежність.

Як все починалося

Лютневий переворот в Петрограді 1917 року призвів до повалення влади царя та подальшого розпаду Російської імперії. Водночас це стало поштовхом до піднесення національно-визвольного руху в Україні. Так, вже в березні 1917 року у Києві було створено Українську Центральну Раду. В листопаді того ж року Центральна Рада своїм ІІІ Універсалом утворила Українську Народну республіку. За декілька місяців IV Універсал проголосив незалежність та суверенність УНР.

Проголошення двох останніх Універсалів відбувалось в умовах війни з більшовицькою Росією. В грудні 1917 року вони захопили Харків, а трохи більше ніж за місяць – Київ. В пошуках союзників УНР уклала договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною. До кінця квітня 1918 року німецькі та австро-угорські війська спільно з українськими частинами вигнали більшовиків за межі УНР.

В квітні 1918 року за підтримки німецьких військ колишній генерал Російської імператорської армії Павло Скоропадський став гетьманом України. Так, на заміну УНР прийшла Українська Держава, відома також як Гетьманат. Незгодні з політикою Скоропадського, Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець та інші в листопаді утворили Директорію. В грудні відбувся другий переворот протягом року і гетьман Скоропадський зрікся своєї влади. Таким чином Українська Держава знову перетворилась на УНР, а Директорія стала вищим керівним органом в країні.

Тим часом ситуація погіршувалась. По завершенню Першої світової війни в листопаді 1918-го та повалення влади гетьмана, німецькі та австро-угорські частини покинули Україну. На початку грудня розпочалась інтервенція військ Антанти в Одесі, а більшовики знову розпочали свій наступ з північного сходу.  

Після проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року минуло десять днів і об’єднана українська держава втратила свою столицю. Відступаючи із захопленого більшовиками Києва, Директорія та Уряд УНР вирушили до Вінниці.

Тимчасова Столиця та Петлюра замість Винниченка      

Варто зазначити, що події державної ваги відбувались у Вінниці ще до її проголошення Тимчасовою Столицею. 12-14 грудня у приміщенні міської Думи відбувалась Державна нарада Директорії – розширеного дорадчого органу з надзвичайними повноваженнями, який виконував функції представницької влади та розглядав важливі політичні справи. У ній брали участь члени Директорії, міністри, члени Трудового Конгресу (передпарламенту), представники Армії УНР, політичних партій та громадських об’єднань. Ще дві такі наради відбувались 2 лютого та 4 березня 1919 року.

Читайте також: Розстріляне дзеркало та перші демократичні вибори: історія будинку вінницької міської Думи. ФОТОРЕПОРТАЖ

Прибувши до Вінниці, Директорія осідає в приміщенні готелю “Савой”. Там облаштовується і частина Уряду УНР, зокрема: держсекретар, заступник міністра народного господарства, міністри народного здоров’я, єврейських справ, морських справ, народної освіти, праці, культів, внутрішніх справ, фінансів, пошт і телеграфів та а також військових справ. Самі міністерства розташувались по всьому середмістю, а Державний контроль УНР осів аж на Замості.

Читайте також: Корабель, що розсікає Соборну: 100 років історії готелю “Савой” – від першого ліфта Вінниці до осередку революцій

Саме у Вінниці перший очільник Директорії Володимир Винниченко пішов зі своєї посади. Його місце зайняв Симон Петлюра, який вже до кінця року стане Головним Отаманом УНР, зосередивши у своїх руках всю повноту влади.     

Про що писали тодішні газети

З “Вістника Української Народньої Республіки”, який видавався в лютому 1919 року видно чим саме займався український Уряд у Вінниці. В газеті постійно публікувались постанови від міністерств, новини про діяльність органів влади, тексти про війну з більшовиками, роздуми про майбутнє країни тощо.

Від Міністерства військових справ:

“Нам треба в найкоротчий строк перетворити нашу армію на твердо-національно-культурних підставах не тільки з зовнішнього виду, але й по внутрішньому змісту. В козацьких рядах армії повинна лунати тільки Українська мова, Українська команда, Українська пісьня, од всього повинно тхнути тільки суто національним і рідним духом”.

Від Міністерства фінансів:

“Міністр Фінансів, згідно з постановою Ради міністрів Української Народньої Республіки від 23 січня 1919 року, постановив назначити скарбову продажну ціну на цукор-пісок в 280 гривень або 140 карбованців за пуд і на рафінад в 320 гривень або 160 карбованців за пуд, призначив цю ціну лише на цукор, який буде продаватися населенню без карток.

Російські гроші в уплату не приймаються”.

В неурядовій частині “Вістника” викладені роздуми про ситуацію в якій опинилась українська держава:

“Ми не маємо ніяких ілюзій щодо відносин Антанти, а спеціяльно Франції, до питання самостійної України. A priori ні Антанта, ані яка держава в світі не має права й не може поборювати наших прямувань до будування національної держави. Але інакше мається справа, як використають чужосторонню силу на Україні наші найблизші вороги – москалі й поляки. Нема ніякого сумніву, що вони використають усі несприятливі обставини, всю нашу слабість і національну неорганізованість, усі сили анархії й безладдя, щоби діскредитувати нас в очах Антанти і виставити нам свідоцтво політичної незрілости”.

Оголошення від заступника начальника канцелярії Військового Міністерства отамана Бродовського:

“Вдруге прохаю всі військові й громадянські інституції, які прибули з м. Київа, безвідкладно і негайно надіслати до Загальної Управи Канцелярії Військового Міністерства свої точні адреси місцяросташування у Винниці”.

 Відступ-наступ, відступ-наступ

В березні 1919 року під тиском більшовиків українська влада та військо відступають з Вінниці. До міста, яке трохи більше місяця було столицею УНР входять радянські війська під керівництвом Миколи Щорса. Більшовики тримаються тут майже до кінця літа. Та вже 10 серпня 1919 року Дієва Армія УНР спільно з Українською Галицькою Армією звільняють місто.

Визволивши та знову втративши Київ, переживши епідемію тифу і так званий “Чотирикутник смерті”, українське військо сильно ослабло. В грудні 1919 року до Вінниці знову повертаються більшовики. В травні наступного року їх вкотре вибивають з міста, проте вже за місяць вони повертаються сюди на найближчих 70 років.

Фото Андрія Завертаного, Ольги Мірошниченко та надані “Центром історії Вінниці”

Микола Геркалюк

See Full Bio