Двоє лікарок з Чернігова та Харкова були вимушені стати переселенцями через активні бойові дії російських військ. Олена Недій із Чернігова вже другий місяць працює у цитологічній лабораторії, а Віра Карвасарська із Харкова – у відділенні променевої терапії Подільського регіонального центру онкології.
Як ідеться на фейсбук-сторінці Подільського регіонального центру онкології, заклад прийняв до роботи двох досвідчених лікарок, які через військові дії переїхали до Вінниці.
Так, Олена Недій із Чернігова вже другий місяць працює у центрі онкології. Жінка підсилила команду цитологічної лабораторії. Має 18 років стажу і до війни не планувала змінювати роботу, однак через вторгнення росії була вимушена покинути роботу та домівку:
З початку війни син був у мами в селищі, за два кілометри від якого стояли російські військові. Я ж залишалася у Чернігові. Зв’язку із рідними не було протягом трьох тижнів. Не знала живі вони чи ні. Вирішила будь-що йти до них. Вибиралася із Чернігова після майже місячної блокади, вже через зруйнований окупантами міст, під обстрілами. Ми не групувалися, бо колони розстрілювали рашисти. Після бігла 10 кілометрів до селища. На щастя з мамою і сином все доборе. Та залишатися там було небезпечно. Нас забрали і вивезли волонтери, які привезли ліки і продукти. Коли приїхала у Вінницю була в такому стані, що потрібно бути серед людей, до того ж потрібно працювати, щоб за щось жити. Прийшовши в онкоцентр просила будь-яку роботу. Щиро дякую і головному лікарю ПРЦО Володимиру Анатолійовичу і колективу онкоцентру, що дали можливість працювати, та ще й за фахом. Дякую новим колегам, що вони зустрілися на моєму шляху, – розповідає Олена Недій.
Також в медичному закладі знайшла роботу й Віра Карвасарська із Харкова, яка через активні бойові дії вимушено із сім’єю стали переселенцями й нині живуть на Вінниччині:
Виїжджали ми в перші дні повномаштабного вторгнення росії, спочатку на Полтавщину, після на Вінниччину. У Харкові жили у Північій Салтівці. Саме наш мікрорайон – найгарячіша точка міста і жителі якого 24 лютого першими почули вибухи. Це житловий масив, де знаходилися лише багатоповерхівки, садочки, школи та магазини. Там нема ніяких ні заводів, ні військових об’єктів. Але він найближче до кордону, – розповіла Віра Карвасарська.
Сьогодні досвідчена лікарка працює у відділенні променевої терапії й багато хворих, яких вона лікує не рідко є її земляками-переселенцями:
В мене великий досвід роботи в області променевої терапії і я хотіла б продовжити працювати по-спеціальності. Тому радію, що колектив відгукнувся і я знайшла роботу тут. Незабаром в онкоцентрі почне працювати новий лінійний прискорювач. В Харкові я працювала на лінійнику іншої фірми, проходила навчання в Німеччині, тому є і знання і досвід. Як тільки запуститься – будемо працювати.
За словами директора онкоцентру Володимира Шамрая, у складний для країни час вони й надалі готові підтримувати колег, які втратили роботу чи не мають можливості повернутися додому:
Якщо хтось має бажання працювати в Подільському онкоцентрі, то звертайтеся. Ми знаходитимемо можливість аби працевлаштувати не лише лікарів, а й середній та молодший медичний персонал, які до цього працювали в лікарнях у регіонах, де ведуться активні бойові дії, чи які в окупації. Ми маємо допомагати колегам, які через війну залишилися без роботи, – зазначив Володимир Шамрай.
Фото – https://www.facebook.com/prcovn/
Дякуємо!
Тепер редактори знають.