Чача: що потрібно знати про цей напій
Чача — традиційний грузинський напій, який нерозривно асоціюється з цією кавказькою країною. Окрім масового виробництва, багато грузинів продовжують виробляти чачу в домашніх умовах. Без неї, як і без вина, не обходиться жодне застілля. Що це за напій та як його правильно подавати — розглянемо докладніше. 
Що таке чача
Саме слово «чача» з грузинської перекладається як «мезга». Чачу часто називають виноградною горілкою, хоча це не зовсім правильно. Точніше буде назвати її «дистилятом» на основі виноградної макухи, тобто відходів виробництва вина. Не варто дивуватися з такого економного підходу. Чача — традиційно селянський напій, а в селі ресурси використовують по максимуму. Грузини вірять у лікувальні властивості напою та кажуть, що чача допомагає травленню.
Види чачі
Насамперед чача буває різної міцності: промислова зазвичай має 40–50%, а домашня може сягати й 70%. Часто для пом’якшення напою до нього додають трави, наприклад тархун або лікарські рослини. Деякі виробники витримують чачу в бочках: найчастіше використовують кавказький дуб, проте зустрічаються експерименти з акацією, вишнею й тутовим деревом. Витримка в дубі додає напою відтінки солодких спецій. Останнім часом стали з’являтися моносортові чачі, виготовлені з макухи одного сорту винограду. Іноді на пляшках чачі можна побачити назву апелясьйону (GI — географічне найменування). Це означає, що виноград, макуха якого використовувалася для виробництва, було вирощено у вказаному регіоні. При цьому дистиляція могла відбуватися в будь-якому куточку Грузії.
Чача та споріднені напої
Напої, споріднені з чачею, поширені в усіх традиційних виноробних країнах. Оскільки дистиляти на основі макухи завжди були селянським напоєм, репутація якого часто невисока. Винятком є, мабуть, лише італійська граппа, яка стараннями сім’ї Nonino вийшла на преміальний рівень. В інших країнах напої з макухи менш відомі та популярні:
- у Франції такий дистилят називають марк (marc);
- в Іспанії — орухо (orujo);
- у Португалії — багасейра (bagaceira);
- у Німеччині — трестер (trester);
- на Балканах — ракія;
- у Греції — ципуро (tsipouro).
На Кіпрі популярна місцева зіванія — теж дистилят із макухи, — яку зазвичай подають на аперитив у супроводі горіхів і сухофруктів. Усі ці напої, а також справжню грузинську чачу можна замовити в маркеті алкогольних штук Маудау.
Як подавати чачу
Чачу зазвичай подають у чистому вигляді, запиваючи лимонадами або фруктовими соками. Що вища якість чачі, то вищою може бути температура подачі. У сильно охолодженому напої складно розрізнити нюанси аромату та відтінки смаку. Невитриману чачу рекомендується подавати за 12–15 ºС. Для подачі використовують або класичні чарки-шоти, як для горілки (у Грузії їх називають «чікебі»), або келихи на високій ніжці у вигляді тюльпана, такі як для граппи.
