Матеріал підготовлено за сприяння ГО “Львівський медіафорум”
у межах проєкту “ЛМФ Підтримка мережі журналістів”
Ще починаючи з російського вторгнення 2014 року волонтери допомагали нашим військовим тримати оборону країни. З приходом повномасштабної війни кількість волонтерів та громадських організацій, які допомагають захисникам та постраждалим від війни, зросла в рази.
Дехто з громадян просто відновив свою волонтерську діяльність, а хтось – почав після 24 лютого допомагати військовим без попереднього досвіду.
Це ж стосується й громадських організацій, які ще до повномасштабної війни могли займатись зовсім не пов’язаними з військовою справою сферами, однак з приходом агресора змінили чи розширили свою діяльність.
Однією з таких організацій, про яку ми вам розповімо – є Подільська агенція регіонального розвитку. Так, ПАРР була заснована ще у 2007 році й до 24 лютого займалась першочергово соціальним підприємництвом, розвитком громад і партиципацією.
Однак вже з початком повномасштабного вторгнення в агенції дещо змінили існуючі напрямки (допомагаючи релокованим підприємствам) і почали ще й допомагати переселенцям, територіальній обороні та іншим захисникам.
– 24 лютого вся наша команда зібралась в офісі. Нам було страшно, але ми розуміли, що якщо лише боятись, то з цього не буде жодної користі, тому ми вирішили “боятися проактивно”.
Перше, що ми почали робити – розміщувати переселенців у нашому офісі. В нас є кухня і душ, тож багато людей з різних міст могли зупинитись у нас на кілька днів, – розповідає Vежі Галина Сегеда, комунікаційниця ПАРР.
Згодом Подільська агенція регіонального розвитку почала, зокрема, співпрацювати, з одного боку, з прихистками для переселенців у Вінниці, а з іншого – з іншими волонтерами та благодійниками.
Зокрема, вінничани почали передавати через організацію одяг та продукти для переселенців. Також, серед іншого, агенція допомогла отримати та передати від міжнародних благодійників побутову техніку для прихистків у Вінниці та області. Йдеться загалом про близько 40 одиниць техніки – пральних машин, мультиварок, мікрохвильовок тощо.
Так поступово ПАРР почала виступати певним “посередником” між тими, хто потребує допомоги, та тими, хто може її надати.
Серед перших – прихистки у ДПТНЗ “Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище” та ДНЗ “Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці”. Серед благодійників, з якими співпрацювала організація – Фонд родини Шептицьких, Фонд Пінчука, польські громади, Фонд Східна Європа, звичайні вінничани та інші.
Окрім згаданої побутової техніки, в допомозі переселенцям ПАРР встигла передати шість тонн молочної продукції, посуд, вишиванки для дітей переселенців в одній з громад.
А для військових – ініціювали пошив майже шести тисяч перев’язувальних хустинок для тероборонівців, передачу близько десятка медичних рюкзаків для захисників, шести дефібриляторів, компактних носилок, одягу, взуття тощо.
Також ПАРР організували тренінги з домедичної допомоги та дитячий табір в Северинівці – для дітей переселенців та їхніх батьків, в якому вже побували двадцять дві дитини та дев’ять мам.
В планах організації – допомогти створити координаційний центр для переселенців, в якому переселенці зможуть скористатись комп’ютерною технікою для пошуку роботи чи знайти інформацію про доступні ресурси різних прихистків та фуд-сорсинговий центр для приготування їжі для переселенців.
В Подільській агенції регіонального розвитку радять тим, хто хоче долучитись до волонтерської справи чи стати благодійником:
– Потрібно допомагати, однак допомога має бути якісною. Адже якщо ви передаєте кудись речі, то варто спершу уточнити, чи потрібні вони саме у цьому місці, чи більше згодяться в іншому. І при цьому можна не купувати найдорожчу річ – головне, аби вона могла принести користь, а не нашкодити, – зазначає Сегеда.
Також наостанок пані Галина вказує, що допомога кожного з нас може розпочатись навіть зі звичайної розмови з переселенцями, адже їм важливо бути почутими.
– Ми маємо налагоджувати діалог з тими, кому довелось переїхати. Бо вже, напевно, всі розуміємо, що немає розподілу “ми” та “вони”. Ми – це Україна, одна величезна родина, яка працює на спільну перемогу. Бо інакше бути в нас не могло, – підкреслює Галина Сегеда.
Фото Зорини Гаджук та ПАРР
Дякуємо!
Тепер редактори знають.