Війна і посівна

Матеріал підготувала Наталя Тодоровська за сприяння ГО «Львівський медіафорум»
у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»

Звісно, посівна кампанія-2022 не схожа на минулорічні. Війна внесла свої корективи, подекуди – глобального масштабу. Після повноцінного вторгнення російських окупантів на територію України, у агровиробників з’явилося власне «поле бою», отримати поразку на якому – означає залишити країну голодною. Тож не дивно, що фокус їхньої роботи змістився в бік продовольчої безпеки, а комерційна складова відійшла на другий план. Так, нині ніхто не може гарантувати прибутки бізнесу в Україні, та якщо інші компанії можуть мінімізувати чи призупинити активність і убезпечити себе від роботи «в мінус», то аграрії такий режим навіть не розглядають. Країні потрібен хліб і вона його матиме. Принаймні восени 2022 року. А от чи виживе галузь після збору врожаю – невідомо.

Керівник агрокластеру «АгроВін» Сергій Гуцол розповів, за рахунок яких ресурсів цьогорічна посівна кампанія пройшла успішно і чому вдруге так не вийде.

Перша і найбільша проблема сільгоспвиробників на сьогодні – реалізація минулорічного врожаю. Через напад рашистів заблоковано морські канали збуту, свою роботу зупинили трейдери, які вивозили українську сільгосппродукцію за кордон.

«Вони навіть зупинили роботу з відвантаження та вивезення сировини, контрактування та приймання на елеватори, що знаходяться у регіонах на суходолі. І це стало критичною проблемою для всіх без виключення аграріїв – і малих, і великих. Адже склади наповнені товаром, а реалізувати його неможливо», – зауважив керівник агрокластеру.

За його словами, колосальна проблема зі збутом минулорічного врожаю спричинила недоотримання ресурсів, що потягнуло за собою низку наслідків. Адже підприємства мають фінансові зобов’язання перед банками та третіми особами, і не можуть з ними розрахуватися, поки не реалізують товар.

Більше того, якщо найближчим часом одеський порт і вся суміжна інфраструктура не будуть розблоковані, то восени країна матиме ще одну проблему – де зберігати цьогорічний врожай? Вільних площ фактично немає, адже більшість підприємств працювали з елеваторами і 70% свого урожаю експортували.

«Залізничні та автомобільні шляхи дозволяють вивезти мізерну кількість сировини. Минулого місяця з усієї країни вдалось вивезти лише 400 тисяч тонн зерна. Тоді як на складах, за найскромнішими підрахунками, близько 25 млн тонн. Тільки у Вінницькій області – близько 2 млн тонн», – розповів Сергій Гуцол.

А зберігати буде що. Посів ранньої групи зернових та зернобобових культур на Вінниччині завершили ще в середині квітня. Всього було засіяно 98 тисяч гектарів ярої пшениці та ячменю, вівса та гороху. Нещодавно завершили посів 50 тис. га цукрових буряків, 306 тис. га соняшнику та 439 тис. га кукурудзи. Наразі сільськогосподарські підприємства завершують сіяти гречку та сою.

Друга, не менш важлива проблема, яка мало не зірвала цьогорічну посівну кампанію, – дефіцит паливно-мастильних матеріалів.

«У кого вони були, той був «на коні», – каже Сергій Гуцол. – А у кого ні, той шукав різними шляхами. Подекуди доводилось переплачувати вдвічі більше від тієї ціни, яку встановила держава».

Ще одна гостра проблема агросектору – відсутність достатньої кількості грошей, особливо у невеликих фермерських господарств. Вони покладали великі надії на кредитну програму, проголошену Урядом та Президентом, в межах якої кредитні лінії кількох державних банків працювали під державні гарантії і передбачали спрощену процедуру отримання коштів. Та, на жаль, програма спрацювала лише частково. Багато підприємств донині не отримали коштів, а малі фермери, які мають у своєму обробітку до 100 гектарів, отримали відмови.

«Кредитна програма спрацювала, але лише для великих компаній, які й так мали чималий запас потужностей. На жаль, ця програма зовсім не дійшла до тих, кому дійсно було потрібно. Зокрема, підприємств, які мають площу до 100 га. Це, своєю чергою, більшість тих, хто займається овочами, фруктами, молоком та м’ясом. Вони взагалі залишились «за бортом». Є підприємства, які до сьогодні не отримали рішення – ні позитивного, ані негативного», – каже керівник агрокластера.

Враховуючи заблоковану логістику, кризу з пальним та міндобривами, виникає питання, як аграрії зуміли засіяти 1,6 млн гектар посівних площ, які відведено для вирощування сільськогосподарських культур на Вінниччині.

Сергій Гуцол переконаний, що цьогорічну посівну врятував ентузіазм аграріїв та ресурси, які були накопичені за минулі роки.

«Аграрії, як справжні українці, запаслися пальним і виручали один одного. Компанії, які постачають добрива, насіння, засоби захисту рослин, пішли на поступки і надали товарні кредити під майбутній врожай. Варто зауважити, що вони робили це розуміючи, що можуть взагалі нічого не отримати», – зауважив Гуцол.

За його словами, «АгроВін» також став майданчиком, де аграрії знаходили значну підтримку. Його створено нещодавно – у грудні 2021 року. 25 сільськогосподарських підприємств з Вінниччини об’єдналися для обміну досвідом, практиками, ідеями та пошуку інструментів для покращення ефективності аграрного виробництва.

Концептуально агрокластер працює в межах класичної моделі: виробництво, переробка, наука і влада. Ці «чотири стовпи» допомагають аграріям вирішувати проблемні питання – від збуту продукції до комунікації з органами влади державного та місцевого рівня.

Сергій Гуцол каже, що «АгроВін» – перший агрокластер такого типу: «Ми фактично єдині в класичному створенні кластера та його функціонуванні. Наш партнер – найбільший європейський агрокластер «VITAGORA» (Франція) теж працює за такою моделлю. Ми почали з Вінницької області і на сьогодні до нас вже долучилися підприємства, які працюють по всій території України. Зокрема, переміщені підприємства з Харкова та Маріуполя. На сьогодні ми виросли удвічі – до 25 господарств, які фактично утворили кластер, додалось ще 25».

Агрокластер і зараз допомагає компаніям, які увійшли до його складу. Було проведено чималу роботу в пошуках збуту на зовнішніх та внутрішніх ринках, і, зрештою, організовано вивезення зерна автомобільним транспортом до країн ЄС.

«Ми знайшли партнерів, які закуповують в досить великих об’ємах і соняшник, і кукурудзу, і пшеницю, не збиваючи ціну. Плюс у нас є підприємства-переробники, вони також викуповують продукцію вирощену аграріями і переробляють її в Україні», – розповідає Сергій Гуцол.

Також, щоб звернути увагу влади на проблеми аграріїв, у травні в Сутисках відбулось виїзне засідання агрокластеру «АгроВін» за участі керівників обласної військової адміністрації та обласної ради.

Після обговорення гарячих тем та обміну думками, аграрії ухвалили звернення до державної влади з проханням втрутитися в ситуацію. Вони хочуть, щоб Уряд вдосконалив кредитну програму, знайшов альтернативні шляхи реалізації сільськогосподарської продукції та зарезервував критичну кількість пального для збору врожаю.

Ілюстративне фото – agronews.ua