Україна вже понад місяць перебуває не лише у стані війни, а й в умовах карантину та надзвичайної ситуації. Складнощі, що сиплються на голови українцям, змушують когось боротись, а когось вони надломлюють. Проте вибору немає у бійців, які за будь-яких умов захищають наші кордони.
У соцмережах періодично спостерігається обурення деяких волонтерів та пересічних громадян, які нарікають, що коронавірус “затьмарив” війну і всі про неї нібито забули. Так це чи ні – однозначно сказати зараз справді складно.
Тож VежА поспілкувалась з кількома волонтерами, які раніше цілеспрямовано допомагали бійцям на фронті, а зараз збирають ще й маски, респіратори та інші медзасоби для медиків та лікарень.
Зазначимо, що ніхто з волонтерів не сказав, що переключився на допомогу медикам повністю, покинувши допомагати військовим.
Як волонтери змінили (чи ні) свої пріоритети у зв’язку з коронавірусом, скільки роботи їм додалося та як вони допомагають іншим – сьогодні на Vежі.
Війна та коронавірус: як змінились пріоритети у волонтерів
Відома вінницька волонтерка Тетяна Власюк каже, що з початку боротьби з коронавірусом її команда стала ще більшою, тож волонтери намагаються працювати на обидва фронти – допомагати і військовим, і медикам.
– Ви знаєте, на другому тижні, коли почався збір саме на лікарів, ми зменшили обсяги допомоги на фронт і хлопці поставилися до цього з величезним розумінням. Бо якщо ми всі перехворіємо тут, то взагалі не буде ніякої допомоги на фронт…
Але зараз все налагодилось і ми знову закриваємо потреби (бійців – авт.). Я впевнена, що наша команда буде розширюватися і разом завжди можна «звернути гори». Вірус – вірусом, але в нас триває війна.
Богдан Лялюк каже, що «пріоритет не змінився – перемога над Російською Федерацією».
– Допомога військовим – на першому плані. Так, ми стикнулися ще з одним ворогом, вірусом, і допомога в цьому напрямку теж вкрай важлива. Зараз, на жаль, на фронт збирається допомоги менше. Великий бізнес переважно допомагає боротися з вірусом, більшість громадян на карантині, не працюють і самі гадають, як вижити. Майже всі волонтери між собою контактують. Виникла якась потреба – всі звертаються до того, хто може вирішити це питання, виникла інша проблема – звертаємося до іншого.
Волонтер Ярослав Пашкевич каже, що протягом останніх двох років у плані допомоги військовим займається пошуком найбільш специфічних засобів та пристроїв, а також вирішує саме нагальні потреби.
Тож з початком пандемії нагальним стало питання забезпечення засобами захисту – і військовослужбовців, і лікарів.
Волонтерка Олена Верлан каже, що з початку карантину довелось насамперед надавати допомогу з медичним оснащенням для медиків військового шпиталю.
– Почала з пошуку для них щитків, костюмів та масок. Бо забезпечити військових медиків вважала одним із найбільш важливих напрямків, від стану здоров’я військовослужбовців залежить обороноздатність країни, захист наших кордонів, стримання ворога на Сході. І тому перші маски повезла в шпиталь, а далі вже почала допомагати лікарням міста та області. Це не пріоритетність цивільних чи військових лікарів. Просто розумію, що військові медики тримають одночасно два фронти.
Як волонтери допомагають медикам
Група Тетяни Власюк разом із підприємцями забезпечують засобами захисту лікарні, але особливий акцент зробили на районних станціях «швидкої допомоги». Лише минулого тижня волонтерка організувала передачу в райони засобів захисту загальною вартістю понад 223 тисячі гривень.
– В районах і селах також є «швидкі», які потребують нашої уваги та підтримки не менше, ніж Вінниця. Сюди входить все – від бахил, респіраторів, захисників костюмів, окулярів, масок, екранів, дезінфікуючих засобів, килимків антибактеріальних – до оприскувачів для дезінфекції машин та виготовлення дезінфікуючих рамок.
– Також долучились до команди Надії Смакоти з її чоловіком і двічі на тиждень готуємо гарячі обіди для нужденних родин. З розвезенням допомагає команда Вови Затайдуха з «Дорожнього контролю Вінниця». Користуючись нагодою, хочемо подякувати всім, хто написав нам, взяв адреси та особисто повіз харчові набори для родин.
Богдан Лялюк каже, що завдяки злагодженій роботі волонтерів «ситуація в лікарнях не така вже і катастрофічна». Наголошує, що здебільшого велика потреба є в апаратах штучної вентиляції легень та засобах захисту.
Його волонтерська група нещодавно передала ВМКЦ ЦР (військовий шпиталь у Вінниці) багаторазові захисні костюми з високими бахилами, а також захисні щитки. «Попросили в Ярослава Пашкевича та його друзів, які їх виготовляють”.
Ярослав Пашкевич із кількома іншими волонтерами, зокрема Андрієм Турко, наразі активно забезпечує медичні заклади міста та області захисники щитками для медиків. Одна з останніх поставок – понад 300 щитків. За весь період карантину волонтери виготовили понад тисячу захисних екранів.
Наразі Ярослав та його волонтерське коло друкують щитки на 3D-принтерах, а потім додають пластиковий захисний екран. Готові вироби передають не лише вінницьким медикам, а й до столиці.
– Зараз ми закриваємо першу «хвилю» потреб. Закуповуємо пластик, друкуємо щитки. До лікарень передаємо респіратори, маски, дезрозчин – цього всього дуже не вистачає в медзакладах.
Олена Верлан каже, що передусім медзаклади забезпечуються за рахунок волонтерів, небайдужих вінничан і лише потім – органів місцевого самоврядування. «Наразі ще всі лікувальні заклади потребують допомоги».
– Поки в лікарнях є багато потреб і вони лежать на плечах людей, які або власним коштом, або власною справою допомагають лікарям. Насамперед потрібні дезінфікуючі засоби, маски, рукавички, костюми. Я хочу відзначити, що є талановиті люди, які почали виготовляти різне оснащення для медиків. Наприклад, Єгор Лобузнов виготовляє захисні щитки. Вікторія Лисюк з командою пошила величезну кількість масок. Для одного захисного щитка, який захистить медика, потрібно 19 гривень (багаторазовий).
– Так, (працюємо) на два фронти. Допомагаємо лікарям, також людям малозабезпеченим заносимо продуктові набори. Медикам військового шпиталю купували форму й щитки, а зараз – для судових медиків купили. Для Вінницького обласного ендокринологічного клінічного диспансеру передавали маски й щитки. До Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону передали щитки.
Особливості допомоги медикам
Тетяна Власюк пояснює, що медзакладам постійно потрібні респіратори, дезрозчин, захисні костюми, окуляри, екрани, бахили. У перший час, коли це все почали шукати, складність була у тому, щоб знайти все «не за космічною ціною».
– Також найперше треба було чітко зрозуміти, що хто й куди везе… Щоб не було такого, що до однієї лікарні приїхало 20 волонтерів, а до когось – нуль. Потрібна правильна координація, постановка на баланс усіх речей.
Богдан Лялюк каже, що складнощі виникали передусім через специфічність речей, які потрібно було знайти. «Я гадки не мав, де це все діставати. Чи як дізнатися, чи то якісний костюм чи ні, яка вартість орієнтовно має бути й куди бігти взагалі».
Ярослав Пашкевич наголошує, що зараз саме координація у волонтерському світі має надзвичайно важливе значення. Волонтер називає себе більше посередником між тими, хто потребує допомоги, і тими, хто може її надати.
Пояснює, що часто складністю є зачинені магазини через карантин, а отже – неможливість дістати ті чи інші складові для виготовлення щитків.
Олена Верлан говорить, що найбільша проблема на початку збору допомоги медикам була у відсутності необхідного в аптеках і магазинах, «захмарні ціни, які змінювались навіть протягом дня».
– Було знайшли інформацію в мережі, що є маски чи термометри, телефонуєш чи приїжджаєш, а ціна вже вдвоє вища. Інше, що не було одразу визначено, хто з медиків буде надавати допомогу. Випадки захворювання були і на первинному, і на вторинному рівнях, і про допомогу просили всі й одразу.
Також Верлан (яка є фахівцем з медичного права) каже, що з початком карантину до неї почало звертатись дуже багато медиків за консультаціями.
– Відсутність правової бази, карантин і старт роботи вторинної (третинної) медицини в системі НСЗУ призвели до великої кількості проблем, які теж доводиться «розрулювати». Лікар опинився незахищеним в умовах коронавірусу не лише в площині недостатньої кількості ЗІЗ (засоби індивідуального захисту – авт.), але й в правовому полі. (…) Окрім допомоги медикам, надаємо допомогу, продукти харчування для малозабезпечених. Адреси людей нам передають небайдужі вінничани або самі люди звертаються.
Які є потреби військових і чим їх забезпечують
Група Тетяни Власюк допомагає військовим тим, що потрібно на війні, а з початком пандемії – й медзасобами.
– Передали, наприклад, маски та дезінфікуючі засоби, ліки протизастудні – вони наразі потрібні. Але збирати на щось стало дуже важко… На це є об’єктивні причини. Люди зараз в більшості опинились на межі виживання, закрили дуже багато підприємств, ресторації, малий бізнес. Зараз всі ці люди мають попіклуватись про себе в першу чергу.
Проте Тетяна та її волонтерська група продовжують активно допомагати захисникам. Починаючи від передачі ліків та їжі й завершуючи ремонтом автомобілів.
Богдан Лялюк каже, що з настанням карантину обсяг зібраної допомоги для військових зменшився в декілька разів.
– Допомога їм зараз потрібна різноманітна: від станин до кулеметів, засобів зв’язку, оптики, нічників – і до смаколиків. Засоби захисту (зокрема маски) – то взагалі катастрофа. Комп’ютери та ноутбуки, ремонт авто одному з підрозділів, захисні костюми – теж в цьому є катастрофічна потреба. Їжа в основному потрібна добровольцям – зараз їх залишилось не так багато, але ж.
Група Лялюка нещодавно закупила партію захисних костюмів військовим лікарям на фронт та передали 250 багаторазових захисних масок військовим (їх пошила Ірина Гонопольська з друзями).
Ярослав Пашкевич разом із Андрієм Турко зараз друкують та передають на фронт (зокрема військовим медикам) передусім захисні щитки. За словами волонтера, цих та інших засобів у бійців катастрофічно не вистачає, оскільки з їх поставками є ціла низка проблем у плані бюрократії.
– Це такі речі, які використовуються постійно. А поки їх замовлять, тендери проведуть, доставлять – що робити? Це як з нежитем: людині носовичок потрібен весь час, поки є нежить. Тож я думаю, дефіцит засобів захисту на фронті буде допоки не скінчиться вся ця історія з коронавірусом.
Також зараз Пашкевич з іншими волонтерами організував доставку захисних щитків для військовослужбовців Вінницького гарнізону. Загалом волонтер каже, що бійцям стали допомагати дещо менше, але основні та нагальні потреби вдається забезпечувати.
Волонтерка Олена Верлан каже, що обсяги зібраного для військових зменшились.
– Це пов’язано з тим, що за останній час в шпиталі довго не було бортів з пораненими, а тому потреб було менше. На фронт передавали і передаємо передачі. (…) На передову хлопцям передали маски. У шпиталі бійцям також передали маски і разом із тим забезпечуємо потреби. Не можу не відзначити підприємця Сергія Кисляка, який постійно допомагає з продуктами для фронту. Його м’ясна продукція була й у військовому шпиталі на пасхальному столі, й на фронті у бійців.
Хто допомагає і що б хотіли сказати волонтери людям
Тетяна Власюк:
– Знаєте, це як під час початку війни в 2014-му… Я Вас здивую, але як на мене, це майже одні й ті самі люди. Не візьмусь писати, хто більше, бо як на мене, це не правильно. Кожен допомагає чим може, для когось 10 гривень можуть бути останніми коштами.
Я би дуже хотіла подякувати друзям з бізнесу, які дуже багато допомагають. Це Bob Snail та Євген Шугаєв, тільки через нас вони передали вже допомоги на понад 400 тисяч гривень, а напевно і більше. Юрій Синільник та «Декор Бетон» – помітка доходить вже до 200 тисяч, і це без допомоги на фронт.
– Мені б дуже хотілось подякувати всім волонтерам і всім волонтерським групам, усім і кожному, хто знайшов час, фінанси та змогу підтримати лікарів. Друзі, ви круті! Я можу про це говорити, бо бачила величезну кількість волонтерської допомоги в лікарнях. Як лікарі з величезною вдячністю розказують про те, що й хто привозить… Тому дозволю собі, подякувати усім за мега-круту роботу!
За словами Ярослава Пашкевича, наразі у 80% випадків медикам допомагають ті, хто це робив раніше для військових. “Нових – всього пару чоловік. І ці люди зараз так само відправляють допомогу і в ООС” – каже волонтер.
Олена Верлан:
– Допомагають ті, хто починав волонтерський рух в шпиталі. Наприклад, Ірина Шаповал, Зоя Міклеїна, які передають допомогу для бійців. Включились у допомогу по шпиталю родини загиблих героїв: Ірина Зінов’єва, Світлана Корнелюк. Багато допомагають організації, меценати, релігійні громади. Долучились люди, які виготовляють необхідне для лікарів: щитки, шиють маски, є волонтери з району, які постійно передають маски для фронту. Студенти зараз в більшості дотримуються карантину і перебувають вдома.
Богдан Лялюк:
– Все мине, і вірус, і негаразди, і політичні чвари. А свободу нам треба завойовувати, Незалежність – відстоювати. Тому не забуваймо про тих, хто боронить наше небо, нашу землю зі зброєю в руках та не шкодуючи себе! Слава Україні!
—
Тетяна Власюк. Входить до волонтерської групи, в якій також перебувають: Дмитро Хитрий, Тетяна Вакула, Альона Шеліховська, Ірина Власюк, Катерина Шрамко, Марина Севаєва, Христина Вітіва, Наталя Пульникова, Оксана Міронова, Алла Сокол, Антоніна Хитра, Надія Смакота, Володимир Затайдух. Картка «Приват-банку»: 5168 7422 1795 9562 – Тетяна Хитра (Власюк) (з позначкою «Благодійна допомога на лікарів/на військових»).
Богдан Лялюк. Входить до складу волонтерської групи, де також є Наталія Руденко, Ірина Мазур, Наталка Костюк, Валя Протчук («Павучки»), Володимир Маславчук, Володимир Нагорний, Ірина Гонопольська (найбільш активні волонтери, які постійно збирають кошти на ті чи інші потреби). Картка «Приват-банку»: 5168 7573 8803 7824 Богдан Лялюк (з позначкою «Для військових/для медиків»). Контактний телефон: 063 274 22 27 11.
Ярослав Пашкевич. Координатор у Вінниці та Вінницькій області Всеукраїнської громадської організації “Пошук зниклих дітей”.
Не відносить себе до тієї чи іншої волонтерської групи, а є “зв’язковим” між тими, хто потребує допомоги, та тими, хто може таку допомогу надати.
Карта “Приват-банку”: 5168 7573 2575 5801 (Ярослав Пашкевич). Також потрібно зазначити, що призначення платежу – “На пластик” (допомога суто на захисні екрани для щитків) чи “На волонтерку” (респіратори, антисептики, тощо).Олена Верлан. Викладає медичне право у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова, є головою Наглядово-координаційної ради громадських організацій та волонтерів при Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону (ВМКЦ ЦР).
Телефони: 063 112 65 36 (Олена) та 063 268 50 34 (Віталій). З приводу доставки продуктів для малозабезпечених родин заявки приймають за телефоном 068 589 69 62. Картка «Монобанк» для допомоги на щитки для медиків: 5375 4141 1904 8436 Лобузнов Єгор.
Зазначимо також, що деякі волонтери відмовились надавати свої коментарі для цього матеріалу. Кажуть, що зараз допомагають бійцям, військовим медикам та самотнім людям (раз на тиждень передають продуктові набори від себе). За період карантину зробили багато відправок на фронт і наразі готують чергові вантажі.
Волонтери пояснили, що навколо теми допомоги лікарям занадто багато піару. «Ми не хочемо публічності, просто сподіватись немає на кого».
Вони також наголошують, що тих, хто загинув та отримав поранення на фронті – значно більше, аніж померлих від коронавірусу та хворих на COVID-19. Волонтери підкреслюють, що не можна забувати про війну.
Фото з архівів Vежі та надані волонтерами
Дякуємо!
Тепер редактори знають.