Вінницькі степістки та чемпіонки світу з команди Flame Tap, відомі своїм неймовірним відео на аварійному мосту та спільним виступом з “ДахаБраха” сьогодні випустили свій новий кліп. 

Цього разу дія відбувається в загадковій місцевості, яку самі степістки не розголошують, а саундтреком стала композиція української співачки Аліни Паш “Bitanga”. На відео видно, що дівчата виступають на скелях неподалік затопленого кар’єру. Кліп зняла все та ж знімальна група на чолі з Євгеном Горуном, разом з Павлом Вітом, Дмитром Сергійчуком та Дмитром Лісовим.

Напередодні виходу нового кліпу ми поспілкувалися з дівчатами з Flame Tap – Яною Лісовою та Євгенією Дудник-Танасюк про те, що їх надихнуло на створення цього кліпу, де його знімали та що очікувати від Flame Tap найближчим часом.

Розкажіть, будь ласка, більше про цей кліп, хто його знімав, чому вирішили далі продовжувати розвиватися в цьому напрямку? Надихнулися попереднім успіхом?

Ми, як і більшість степістів світу, прагнуть популяризувати цей напрямок і зруйнувати сформовані стереотипи про степ. Нам прикро, що люди, яких ми зустрічаємо, в більшості не розуміють про що йде мова, коли ми розповідаємо про свою діяльність. Винятком є ті, хто глибоко знає джазову культуру, або ті, хто є фанатами радянських фільмів і коли скажеш “чєчьотка” вони згадують “Зимний вечер в Гаграх” чи інші менш відомі фільми – і тільки тоді вони розуміють хто ти. Хоча степ- це самостійний жанр мистецтва і вже давно існує поза джазу, свінгу и цих кліше, типу фрак, циліндр на голові і тростина. Тому ми і створюємо такі відео з метою розширення цих меж сприйняття.

Якщо 300 тисяч переглядів можна назвати успіхом…не знаю… навряд чи ми ним надихнулись. Це більше тисне. Тому що ми завжди мали на меті поповнювати свій контент якісними танцювальними відео, просто на це не завжди була фінансова можливість і важко знайти людей, які поставляться до цього творчо і допоможуть. Тисне, тому що ти хочеш зробити як ти хочеш, від душі. А дехто навколо може збити з пантелику, мов, “це не буде так класно, як в той раз”. Тим не менш, ми вдячні людям за репости, які привели нас на найбільшу сцену України, де був повний солд-аут і наші улюблені музиканти. Це була крута пригода, але у нас багато планів та ідей, тому ми не зациклюємось на цьому і йдемо далі.

– Чому обрали саме таку пісню, місце? Хто автор ідеї?

Зараз ми на хвилі всього українського. На цей раз – український хіп-хоп Аліни Паш. Нас цей трек давно качає на тренуваннях. Спробували декілька комбінацій – нам сподобалось звучання. Чому б ні? Женя Горун та Павло Віт нас знову підтримали. Паша терпляче зводить степ з треком, що робити, думаю, не легко. Женя – це наш скарб. Зараз знайти такого кліп-мейкера важко. Більшість вміють робити музичні кліпи чи весільні. Женя Горун дуже талановитий, він повноцінний учасник творчого процесу, він по факту і як режисер працює, багато ідей на ходу роботи реалізує, про які ми і гадки не маємо. І як стиліст виступає (окуляри на нас одягнув):)

Взагалі, ми щасливі мати багато помічників. Всю технічну роботу бере на себе Дмитро Лісовий, без якого це все організувати просто неможливо. Взагалі ми просто поставили танець і зробили костюми. Кліп робили хлопці, чесно кажучи: Дмитро Сергійчук, Дмитро Лісовий, Женя Горун, Павло Віт. Місце, доставка, монтаж підлоги, звук, дрон і т.д. – це все вони. Ми дуже вдячні мати таку підтримку.

А місце, яке знайшов Дмитро Лісовий, для нас стало сюрпризом. В процесі підготовки, ми розповідали друзям, де будемо знімати. А в більшості відповідь “Хіба там щось є?”. Місце дуже мальовниче, частково нагадує пустелі Невади. У кліпі важко впізнати. Тому розігруємо індивідуальний майстер-клас зі степу для того, хто перший напише село, в якому ми зняли кліп.

– Вже думаєте над новим відео? 

– Так. Під час зйомок Дмитро Лісовий та Женя Горун придумали новий кліп. В кінці серпня почнемо. Такого степісти ще точно не робили. Зараз ми поспішаючи готуємо танець, щоб застати тепло. Не буду казати, яка музика чи місце. Скажу, що це буде для нас страшно. Страшніше, ніж на прогнилому мосту.

– Після першого кліпу, попри те, що ви й до цього були чемпіонами світу, на вас “звалилася” медійна популярність: виступ спільно з ДахаБраха і так далі. Що взагалі змінилося для вас з цього часу? Стало більше учнів, вас почали запрошувати, можливо, в якісь музичні проекти? Чи стали більше заробляти?

– Різниця між нами до кліпу і після: тепер ми знаємо, що не варто витрачати свої ресурси на чемпіонати, де ти повинен заплатити незрозумілим організаціям, федераціям за свою участь, щоб доказати, що ти краще когось іншого. Зараз ми витрачаємо свої ресурси на те, щоб наші роботи побачило якомога більше людей і написали свою думку про це. Нам вона важливіша, а ніж бали суддів, більшість з яких назвати компетентними важко.

Сказати, що стало більше учнів… Скоріше, ні. Ми організували відкритий урок у січні. Нас тепло хостують приватна гімназія “Дельфін”та клуб VinSmart на Старому місті. Обидві зали були повні. І уроки пройшли “на ура”. Але це аудиторія в основному доросла: люди, які прийшли більше розважитися і зробити селфі з “дівчатами на мосту”. Залишились займатись на постійній основі одиниці.

Ми все ще голодні на учнів, які хотіли б серйозно цим зайнятись. Мріємо у майбутньому зробити робити масштабні проекти, де буде не два, а маса степістів. Тому просимо розповсюдити інформацію, що 3 та 4 вересня чекаємо новачків і сподіваємось, що кожен, хто завітає стане частиною команди.

Така популярність познайомила нас з класними івент-агентствами. Не скажу, що виступаємо дуже часто. Бо працюємо виключно з тими, хто може надати гідні умови для звучання живого степу. Але, якщо виступаємо, то організація тепер на високому рівні. В більшості випадків – це приватні корпоративи відомих великих компаній. Гонорарами тішитись не можемо, бо завжди є куди витрачати. Зали оснащені за наш рахунок, підлога та степовки вбиваються, костюми та кліпи – поки витрачаємо більше, ніж заробляємо. Це однозначно. Але радіємо, що приймають з більшою повагою, ніж раніше. Нормальна гримерка, їжа, адекватний трансфер і найголовніше – вдячна публіка. Бо коли в тебе немає цієї популярності, виявляється їсти під час виступу триразових чемпіонів світу це нормально:) Зараз жалітись нема на що, однозначно, привертаємо більше уваги.

– Чи збираєтеся розширювати колектив і спробувати пробитися у серйозний шоу-бізнес? Чи у вас зараз інші пріоритети?

– Про шоу-бізнес ми не думаємо. Боїмось, де забагато шоу – там мало мистецтва. Нам потрібно рівно стільки популярності, щоб мати близько 50 стабільних степістів, з яких хоча б один буде також нестандартно (відповідного до свого часу) креативити та розвивати це для наступних поколінь, коли ми вже танцювати не зможемо. Така приземлена мета. Я особисто (Лісова Яна) отримую задоволення від процесу більше, ніж від результату. Звичайно, ми любимо виступати і нам подобаються достойні гонорари, але я почуваю себе “як риба в воді” в процесі творчості. Тому для мене ідеально було б робити проекти для інших степістів і виступати тоді, коли хочеться. А мені не завжди хочеться.

– Як би ви кількома словами описали цю вашу нову роботу?

– “Українське качає”…так би ми описали цю нову роботу. Це більше ми говоримо собі, аніж людям.

Можливо типово, але ми почуваємося так, наче довгий час були позбавлені якісної української музики, особливо, якщо говорити про хіп-хоп, який ми обожнюємо. Не раз, як готували виступ на чемпіонат світу, хотіли представити якомога більше нашої культури. Не штучно створеної національної (гопак, вареники та сало), а сучасну українську культуру. Але проїжджаючи повз афіші Кіркорова, Волочкової та подібних – ми просто навіть не хотіли вишукувати. Наприклад, тобі хочеться зробити щось під фанк, але щоб це була українська музика…хіба реально знайти такого музиканта? Зараз реально. А ДахаБраха, яку ми слухаємо з року 2010, напевно, була занадто сміливим експериментом для чемпіонатської аудиторії. Були молоді та дурні, боялися бути незрозумілими, не пройти у фінал чи ще що. Зараз почуваємо себе сміливими.

За останні декілька років з’явилося багато цікавих артистів, не скажу, що подобається все, але є роботи, які надихають на творчість. Нас багато запитували, що це за музика чия вона…після минулого кліпу. І ми раді познайомити не малу кількість людей з Дахою, яка існує…напевно років 15 вже. Тепер буде Аліна Паш. Не в курсі, наскільки вона популярна, але для нас – відкриття, думаю, для багатьох оточуючих також.

Читайте також: Ті, що пишуть музику ногами: як три вінницькі дівчини стали кращими степістками планети

Читайте також: Степ на аварійному мосту: вінничанки вразили країну танцем біля старовинного млину. ВІДЕО

Читайте також: “Вінниця, це ваш скарб”: степістки з Flame Tap виступили разом з “ДахаБраха” в театрі Садовського. ФОТО, ВІДЕО

Читайте також: “Танцювати можуть всі, хто може ходити”: як вінницькі чемпіонки світу тренують юних степістів. ФОТО

admin

Технічний адміністратор сайту

See Full Bio