Про клоунів-політиків та воїнів-героїв: Лазуткін і Севастьянов презентували у Вінниці "Артерію". ФОТОРЕПОРТАЖ

15 Червня 2019 11:47

Автор: Катерина Дядюк

Саме цими днями у Вінниці триває міжнародний фестиваль “Острів Європа”. І вчора ввечері, 14 червня, стартувала його музична програма, яку відкрили поет Дмитро Лазуткін і композитор Борис Севастьянов.

До Вінниці вони завітали з музично-поетичним проектом “Артерія”, який створили лише кілька років тому – наприкінці весни 2017-го, коли одного разу “пересіклися” в зоні АТО під час волонтерських поїздок.

Втім, їхні тексти виявилися актуальними не лише для українських воїнів, а для тих, кого вони захищають. Тож “Артерію” почали запрошувати на різноманітні музичні та поетичні фестивалі. Учора таким фестивалем став “Острів Європа” у Вінниці.

Після короткого представлення Олександра Вешелені, директора фестивалю, який зазначив, що “сьогодні Вінниця почує неймовірно драйвову програму”, і що “вони дуже тішаться, що саме цим концертом починається фестивальний концертний марафон”, Лазуткін і Севастьянов без зайвих слів одразу ж почали виступ. Спершу вони заспівали “Помпею”, а після короткого привітання – не менш драйвову “Забувай”.

Як це напевно страшно – бути Героєм справжнім….

Концерт відбувався у нещодавно відкритому барі “Бутлегер і Душечка”, де на цокольному поверсі, у досить невеликому приміщенні, облаштували сцену. І варто сказати, що облаштували досить непогано, адже слова пісень, які Дмитро Лазуткін і Борис Севастьянов виконують швидко і речитативом, було чути досить розбірливо, а музика не “глушила”.

У творчості цього “ансамблю художньої самодіяльності” (як вони самі себе називають) це принциповий момент, адже їхні тексти потрібно справді чути. Адже це тексти про наболіле, і наболіле не конкретно Лазуткіну зі Севастьяновим, а переважній більшості українців – наприклад, про війну на сході України.

Якщо програму вони почали драйвово, вийшовши на сцену з настроєм бійців ММА, а присутні хиталися і плескали в такт, то на “Осінніх коліях” усі сиділи майше непорушно, бо пісня ця (як у тексті) – “тужлива, щира й гірка…”.

Хто б це пробачив, хто б це загоїв?
Виправив, може… виправ чи вправив…
Славити будуть загиблих героїв
і проклинати живих генералів,

і пробиратись крізь товщу пропащу,
і за бинтами ховати стигмати…
– Більше ніколи, краще – нізащо!
– Ще по одненькій і підемо спати.

Цю пісню виконав Борис Севастьянов. Він відмовився грати її на синтезаторі (“Ніякого фортепіано, ти що”), а ввімкнув аранжування і виконав її, стоячи майже весь час із заплющеними очима.

Ще однією піснею “з фронту” стала зовсім нова – на вірш Лазуткіна “Танкісти”, присвячений Герою України танкісту Євгену Межевікіну. Одно разу він пожалівся на те, що усі пісні про танкістів “якісь радянські” і попросив Дмитра Лазуткіна “зробити з цим щось”.

Варто зазначити, що з початку 2014 року творчість Лазуткіна та Севастьянова змінилася дуже помітно.

Після виступу Борис Севастьянов поділився із нами, що “хоч він із Харкова і завжди був налаштований проукраїнськи, війна дуже підкоригувала його погляди на історію і взагалі на оцінку подій”.

Він не надто волів уточняти, що саме має на увазі, обережно добираючи слова про “певні настрої”, “можливо інакше ставлення”… Втім, його тексти початку 2014 року більш ніж красномовні: “Это, детка, рашизм”, “Фейкомёт”, “Грады”, “От****тесь”… А в 2017, будучи музикантом, він взагалі написав художню книжку “Монах” – про добровольця-харків’янина, про посттравматичний синдром та життя після війни. Написав щиро, трохи з нецензурною лексикою, але, як зазначив сам Севастьянов, “це була його рефлексія на поїздки в АТО”.

Усі аранжування для проекту “Артерія”, до речі, Борис Севастьянов робить самостійно. Особливо увага – партії ударних, бо з музикантів мають лише гітариста Євгена Андрєєва і студента-трубача Дениса Бевза, які долучилися до “Артерії” лише півроку тому.

Мали б ударника – були би повноцінним рок-бендом. Або реп-бендом, бо їхній стиль визначити насправді складно: Дмитро Лазуткін може просто зачитувати свої ліричні вірші під фортепіанний супровід Бориса Севастьянова.

Декілька, з однойменної збірки “Артерія”, про кохання, Дмитро Лазуткін зачитав і у Вінниці.

Крім ліричних і пісень на тему війни, вони виконали пісню “Клоуни”, присвячену “українським політикам і нашому вибору”. Втім, зараз вона не менд актуальна, адже попереду – вибори парламентські.

Тема клоунів… Вона завжди актуальна (Лазуткін).
Вона – вічна, – додав Севастьянов.

А одразу за нею виконали велелу “Ссссссукню”, майже у стилі “українського реггі”.

…Коли все навкруги танцює,
Як ця сукня тобі пасує.
Ніч розчахнуто, чакри відкрито.
Як же личить тобі це літо…

На ній дівчата з команди “Острова Європа” танцювали, стоячи просто у вузькому проході біля столів.

І лише на останній композиції – “Файт” – на якій музиканти стрибали, качали і танцювали , мабуть, найенергійніше за весь виступ, з-за столиків підвелися й кілька чоловіків.

Хоча у закладі працювали кондиціонери і було досить прохолодно, Севастьянов з Лазуткіним до кінця виступу були мокрі.

Але після гучних і довгих оплесків музиканти заспівали й на біс – ще раз “Забувай”.

Якби цей концерт зробили на вулиці, “Артерія” легко зібрала би кілька сотень, а не кілька десятків слухачів. Адже жоден текст чи відео не передасть енергетики живого виступу. Тим паче, коли це тексти – як реакція не те, що відбувається зараз в Україні.

Наприкінці Олександр Вешелені, який підспівував ледь не в кожній пісні, подякував “Артерії” за “справжність і за українськість”, а Дмитро Лазуткін відповів, що їм “було дуже приємно виступати перед вінничанами”, і що вони “дуже втішені тим, як їх приймали”.

Відстрілялись у Вінниці з проектом “Артерія”. Дуже круто! Організація, глядачі, знайомства. І навіть слова підтримки від Оксани Забужко, – написав після виступу Борис Севастьянов на своїй сторінці у Фейсбук.

Примітно, що окрема подяка Оксані Забужко була не спроста, адже письменниця також була присутня на їхньому виступі.

До речі, після виступу, який тривав близько години, вінничани могли “за смішні гроші” придбати поетичні збірки Дмитра Лазуткіна, про що Олександр Вешелені додатково повідомив у мікрофон

Тож після цього кумедно було спостерігати, як частина тих, хто все ж придбав книжки, фотографувалися і просили підписати їх… Бориса Севастьянова. Останньому доводилося пояснювати, що не писав їх, тому й підписувати не має права.

Боря, ти мої книжки підписуєш? – гукнув за кілька хвилин Дмитро Лазуткін, який саме роздавав автографи.
Так, – посміхаючись відповів Севастьянов, підписуючи вже четвертий чи п’ятий примірник, бо таки не зміг протистояти вмовлянням прихильників.

Так склалося, що цього року “Острів Європа” крім мистецької і розважальної складової, порушує дуже багато актуальних і важливих для всієї України питань, зокрема війни й полонених моряків, на підтримку яких учора на водах Південного Бугу влаштували акцію. Сьогодні, наприклад, на острові Кемпа відбулися читання кримсько-татарських поеток.

А попереду ще два дні і безліч цікавих заходів: поетичних читань, презентацій і мистецьких перформансів по всій Вінниці. Тож у вінничан та гостей міста є чудова нагода зустрітися і в неформальній атмосфері поспілкуватися ще з багатьма українськими та закордонними письменниками: Юрієм Іздриком, Оксаною Забужко, Мацеєм Плазою, Луціє Фаулеровою та іншими.