Вінницько-Барська єпархія ПЦУ відповіла на звернення Вінницької єпархії УПЦ (МП), яка закликала покаятися кліриків, які перейшли до Православної церкви України.

Нагадаємо, що 12 червня УПЦ (МП) опублікували перелік імен 20 священнослужителів та церковнослужителів, яких звинувачує в “ухиленні в розкол” за перехід до Православної церкви України у період з грудня 2018-го до березня 2019-го року. Їх закликали “покаятися”, на що дали два тижні. Якщо вони цього не зроблять, в УПЦ МП “пригрозили” ініціювати перед своїм Синодом позбавлення цих кліриків священного сану.

У зв’язку із цим прес-служба Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) також зробила заяву, зазначивли, що під покаянням, очевидно, мається на увазі, повернення до складу Московського патріархату.

Також в ПЦУ зазначили, що “на жаль, Московський патріархат в Україні звик розмовляти мовою ультиматумів, що й стало головною причиною невдач його ієрархії у подоланні розколу в українському Православ’ї”. У повідомленні йдеться, що “мова необґрунтованих загроз, заборон і проклять ще ніколи не призводила до миру”. Відтак, своїм братам, які знаходяться у єдності з Московським патріархатом, пропонують спробувати побудувати діалог інакше, якщо вони справді бажають миру і єдності між православними в Україні.

Нижче публікуємо повний текст відповіді

11 жовтня 2018 року Священний Синод Вселенського патріархату скасував зобов’язання Синодального листа 1686 року, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського Митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії.

Священний Синод також прийняв рішення, згідно якого історична Київська митрополія та її церковні єпархії на території України переходять до канонічного статусу, котрий існував до видачі вищезазначеного листа, тобто у стані повної належності до Патріаршого Вселенського Престолу.

В такому канонічному статусі єпархії на території України перебували до часу скликання Вселенським Патріархом Собору, який відбувся 15 грудня 2018 року, і до надання обраному на Соборі Предстоятелю Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію Патріаршого і Синодального Томосу про Автокефалію Помісної Православної Церкви України.

До 6 січня 2019 року митрополит Вінницький і Барський Симеон, а також клірики і віряни, які висловили бажання приєднатися до Православної Церкви України, перебували під захистом Всесвятійшого Патріарха Варфоломія, який видав Патріаршу грамоту, за допомогою якої прийняв митрополита Симеона в юрисдикцію Святійшого Апостольського і Патріаршого Вселенського Престолу «разом з непорочним кліром і благочестивим народом, звільняючи від будь-якої відповідальності, або звинувачення, або будь-якого іншого заборони, що накладається на них будь-яким церковним органом».

Починаючи від 6 січня 2019 року, коли Українській Церкві була дарована автокефалія, клірики та віряни Вінницької єпархії, які побажали цього, стали членами Помісної Автокефальної Православної Церкви України, на яких, згідно Церковних канонів, не розповсюджується юрисдикційна влада ієрархів іншої Помісної Церкви. Другим правилом ІІ Вселенського Собору проголошується: «Єпархіальні єпископи нехай не поширюють своєї влади на церкви поза межами своєї області, і нехай не змішують церков…».

Відтак Синод, який складається з ієрархів Автокефальної Руської Православної Церкви, що несуть своє служіння в Україні, не має канонічного права судити ієрархів та духовенство Автокефальної Помісної Православної Церкви України і тим більше позбавляти їх сану.

В зв’язку із цим нікчемними з канонічної точки зору є як накладені раніше єпископом УПЦ(МП) на кліриків УПЦ(ПЦУ) покарання у вигляді заборони у служінні, так і нинішній ультиматум, який опублікований на сайті Вінницької єпархії УПЦ(МП).

Аналізуючи його текст, можна зазначити наступне:

– цей документ є не закликом до покаяння, а, швидше, актом публічної помсти священикам, які підтримали Помісну Українську Православну Церкву;

– водночас він є актом залякування для священиків і вірян, які, будучи патріотами Православної Церкви і своєї країни, з різних причин сьогодні ще залишаються у Московському патріархаті;

– цей ультиматум став черговою краплею у хвилі ненависті, погроз, залякувань і проклять, яку відчули на собі священики і віряни, які приєдналися до ПЦУ.
Прикро, що ці погрози і прокляття лунають з уст тих, хто є священиками Божими і чадами Христової Церкви.

На жаль, Московський патріархат в Україні звик розмовляти мовою ультиматумів, уникаючи як конструктивних дискусій з опонентами, так і виваженого осмислення екклезіологічних проблем у дусі Євангелія. Це стало головною причиною невдач його ієрархії у подоланні розколу в українському Православ’ї, який тривав кілька десятиліть. І саме це є основною причиною численних конфліктів між представниками Московського патріархату та громадянським суспільством у цілому.

Тому не варто повторювати помилок минулого: мова необґрунтованих загроз, заборон і проклять ще ніколи не призводила до миру. Можливо нашим братам, які знаходяться у єдності з Московським патріархатом, варто спробувати побудувати діалог по-іншому, якщо вони справді бажають миру і єдності між православними в Україні?

Прес-служба Вінницько-Барської єпархії ПЦУ

Додамо, що згідно інтерактивної мапи переходів до Православної церкви України від РІСУ , на території Вінницької області вже перейшли 80 парафіяльних храмів та один собор – Спасо-Преображенський. До речі, тоді рішення митрополита Симеона про перехід до ПЦУ віряни зустрічали вигуками “Браво!”.

Читайте також: “Покайтеся”: Вінницька єпархія УПЦ МП звернулась до священників, які пішли до ПЦУ

Ілюстративне фото – gdb.rferl.org

Vежа

Адміністрація сайту

See Full Bio