У Вінниці відкрилася унікальна виставка подільських килимів. ФОТОРЕПОРТАЖ

Безліч килимів, які вдалося врятувати від знищення, а також унікальні подільські верети представили сьогодні на виставці у Вінниці. 

У великій виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відкрилася виставка «Подільський килим» з колекції Лідії Лихач, на якій представлено 17 експонатів, а також 4  з приватної колекції вінничанина Віктора Косаківського.

 

Разом із цим відбулася презентація подарункового видання книги «Подільський килим», яке вийшло друком у видавництві «Родовід» у 2018 році.

Саме Лілія Лихач є засновницею і головною редакторкою видання, яке вже 26 років працює над створенням видань з історії українського мистецтва та народної культури. «Подільський килим» – це друге видання із серії видавництва, яка присвячена українському килиму.

Потрапляючи у виставкому залу здається, що переносишся на декілька років назад в стару подільську хатину. Килими та залавники  утворюють велику експозицію, що вражає різноманіттям візерунків, кольорів і навіть фактур. Відразу помітно, що деякі килими «багато пережили», подекуди є дірки та затертості. Відчути дух ХIX-XX століття можна і на нюх – деякі килими мають запах старих хатин, навіть ніби столітної сирості.

Тут представлені екземпляри із Томашпільського, Крижопільського, Ямпільського та інших районів Вінниччини.

На Поділлі здавна ткали безворсові килими двох видів – з рослинним і геометричним візерунком, а самі вироби були важливим елементом інтер’єру у подолян. Особливо цінними вважалися килими вазонного типу.

Орнаментально композиції на подільських килимах побудовані на комбінаціях квадрата чи прямокутника, ромба, хрестоподібних елементів, ламаних ліній, трикутника та інших геометричних фігур.

Також можна помітити і рослинні орнаменти, що властиві не лише подільському ткацтві, але й іншим народним ремеслам.

Як розповіла Лідія Лихач, вона вже давно хотіла зробити подібне видання і захопилися килимами у селі Буша на одному із пленерів народних майстрів. Жінка також поділилася історією, як їй надзвичайно сподобався килим у однієї бабусі і вона придбала його за ціною 100 доларів, хоча бабуся просто вигадала цю ціну і ніколи такої валюти в руках не тримала.

На презентацію виставки та книги завітала велика кількість мистецтвознавців, поціновувачів народного мистецтва, чиновників, музейників та студентів.

Голова ГО «Етномайстерня Коло», головна спеціалістка з питань розвитку креативних індустрій Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації Наталя Сентемон не приховувала свого захоплення виставкою. Ще до початку презентації жінка з колегами обговорювали важливість виставки та фотографувалися на фоні експонатів. Наталя зізналася, що з традиційного мистецтва килими викликають у неї найбільше захоплення, тому вона сама також пробує ткати.

– Я неймовірно люблю наше ткацтво, воно дуже давнє, багате, красиве та архаїчне. Воно має власну стилістику і відрізняється від інших регіонів, де от такого 100% нема. Відрізняється колористикою і візерунками. В цій колекції килими не вчорашні, а позавчорашні – тут ще нема брокару в килимарстві, тут килими з давньою символікою, геометралізовані. Ця виставка – це велика і дуже гарна цеглина до процесу відродження даного мистецтва. Мені дуже приємно, що колекція зібрана не вінничанами.

Наталя також розповіла про унікальний елемент ткацтва, який існує тільки на півдні Східного Поділлі  – верети або залавники.

– На півдні Східного Поділля в оселях традиційно стоїть лавка, а над лавкою по всій хаті йшла от така верета – це такий вузький килим 6-10 метрів. Вони оперезували повністю всю будівлю. По-перше, це прикраса, велична і гарна і обереговий символ – «від А до Я» замкнене коло.

Пояснила жінка те, що низька популярність цього мистецтва наразі пов’язана із складним процесом виготовлення. Адже килими робили із коноплі та шерсті, які потрібно було виростити і зробити нитки. Згодом з’явилися фабричні нитки, барвники і самі вироби. Окрім цього, наразі мало хто готовий ткати один килим півроку.

Мистецтвознавець, провідний методист із питань збереження нематеріальної культурної спадщини Вінницького обласного центру народної творчості Володимир Титаренко розповів, що йому було приємно та цікаво працювати над книгою. Мистецтвознавець також поділився історіями про відновлення та пошуки килимів та додав, що багато давніших екземплярів втратилися з часом.

Лідія Лихач відмітила те, що їм було надзвичайно приємно та цінно працювати із живим дослідником та мистецтвознавцем, який зумів структурувати матеріал, зібраний у декількох екпедиціях по музеях та приватних колекціях. Окрім цього редакторка зазначила, що авторам проекту понад усе хотілося би, щоб елементи із цих килимів користувалися популярністю у молодого покоління.

– Наша мрія, щоб молодь більше переносила ці дизайни в сучасність. Хочемо, щоб ці орнаменти продовжували нове сучасне життя. 

Після офіційної частини всі охочі мали змогу придбати щоденники із орнаментами за максимально великими знижками (були 500 – продали за 100 гривень) , а також книги із серії про українські килими.

Виставка триватиме в музеї до 31 березня.

Фото Ольги Мірошниченко