Оновлено: 26 Травня 2021, в 12:24

Вінницький хімзавод колись був найбільшим у місті підприємством й багато в чому першим на теренах колишнього СРСР. Він виробляв досить великий перелік продукції: від суперфосфатів до миючих засобів, забезпечував тисячі людей робочими місцями та впливав на розбудову Вінниці. Тепер це переважно постапокаліптичне звалище з десятками розрізнених офісів, складів та установ.

Суперфосфатний завод у Вінниці побудували в 1912 році. Дозвіл на будівництво було отримано 27 червня 1911 року (за іншими даними 1910 року), в першу чергу збудували цех для виробництва сірчаної кислоти.

Читайте також: Скелет хімічного динозавра: життя і постапокаліпсис вінницького “Хімпрому”. ФОТОРЕПОРТАЖ

На будівництві працювало близько 500 людей. Окрім будівлі сірчанокислотного цеху, вони будували вежі Гловера, вежі Гей-Люссака, печі для обпалювання колчедану. Пізніше звели ще будівлю суперфосфатного цеху.

Новий етап в його історії розпочався з грудня 1922 року. Вже протягом наступного року завод виробив удвічі більше сировини, ніж у 1913 році. В 1926 році на підприємстві оновили устаткування, виробництво сірчаної кислоти стало більш механізованим. На той момент Вінницький суперфосфатний завод вже був найбільшим підприємством міста.

В період між 70-ми та початком 90-х на хімічному заводі працювало від 3 500 до 4 500 людей. Фактично це було маленьке місто всередині більшого міста з усією необхідною інфраструктурою.

У 80-ті підприємство щорічно готувало близько 300 тисяч тонн суперфосфату. А частка миючих засобів, що були створені тут, на весь радянський ринок складала 36%.

Наприкінці 90-х на залишках колишнього гіганта з’явилося закрите акціонерне товариство “Вінницяпобутхім”. Його створили на базі кількох цехів хімзаводу, які виробляли миючі засоби. Підприємство продовжує працювати і в наш час.

Хімпром” розділили на три частини: Вінницьке ДП “Складних мінеральних добрив”, Вінницьке ДП “Фосхімпром” та ДП ВО “Хімпром”. Останнє стало своєрідним спадкоємцем колишнього гіганта хімічної промисловості із заборгованістю близько 37 мільйонів гривень. Для того щоб підприємство не збанкрутувало, за рішеннями судів почали розпродувати майно заводу: басейн оздоровчого комплексу, дитячі літні табори тощо.
Всі ці заходи мало допомогли. 15 травня 2002 року Вінницький господарський суд відкрив справу про банкрутство “Хімпрому”.

В 2005 році комітет кредиторів прийняв рішення про ліквідацію “Хімпрому”, а 9 серпня його підтримала міжвідомча комісія Міністерства промислової політики.
На цьому закінчилась майже столітня історія найбільшого у Вінниці підприємства.

Окремої уваги заслуговує так звана Біла гора – звалище фосфогіпсу, вінницький терикон. Він почав рости відколи ще тільки з’явився завод і зараз має висоту п’ятиповерхового будинку. Протягом останніх років гора почала зменшуватись. Справа в тому, що фосфогіпс можна використовувати для виробництва будівельних матеріалів. Цим займається підприємство “АВМ-проект”.

За словами представників Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на прилеглих до “Хімпрому” територіях постійно беруть проби води. Там є перевищення по вмісту фосфатів, але не критичне. Вплив фосфатів на організм людини не є миттєвим. Та все ж, з часом, можуть бути негативні для здоров’я наслідки від сусідства з Білою горою.