Журналістка із Броварів очолила у Вінниці Інститут розвитку міст

9:35
Автор: Віталія Мазур
Become a Patron!

Уже 10 днів, як  у вінницького комунального  підприємства «Інститут розвитку міст» новий керівник – 33-річна броварчанка Аліна Дяченко. Попереднього очільника цієї структури – Владислава Скальського – було призначено заступником міського голови.

Як сталося, що таку потужну структуру міста довірили немісцевій людині, і хто вона – Аліна Дяченко з Броварів – довідувалася журналіст VежА.

img_0973

–  Аліно, вітаю з призначенням. Стало відомо, що із 3 жовтня ти очолила Інститут розвитку міст у Вінниці. Оскільки ти людина у місті нова та незнайома, то в медіапросторі твоє призначення вже почало обростати чутками. Все, що відомо, – ти у Броварах є депутатом міської ради і керуєш там «Демальянсом». Тому, нумо знайомитись.

– Взагалі за фахом я журналіст, й останні 5 років у Броварах я займалася журналістською діяльністю. Ми з колегами створили свій медіа-проект «Маєш право знати», де я була засновником і головним редактором. Ресурс фокусувався на діяльності влади – що вона робить, чого не робить, писали про те, як взагалі може розвиватися наше місто. Але до наших ідей та пропозицій не дослухалися. Тому я та мої колеги вирішили спробувати змінити ситуацію зсередини – ми самі пішли у владу. У 2015 році на місцевих виборах командою «Демократичного альянсу» ми почали агітувати броварчан підтримати нас. Замість встановлювати намети і роздавати листівки ми пішли до людей самі, спілкуючись із виборцями вживу. В результаті ми отримали 8% голосів й увійшли до міської ради. Тоді ми були дуже окрилені, адже крім «Демальянсу» пройшло ще багато демократичних сил, з якими ми мали партнерські стосунки. Та за три місяці стало зрозуміло, що більшості, як такої немає, – декого спокусили посадами, декого залякали, можливо. І дуже скоро більшість утворилася навколо міського голови, який є колишнім членом «Партії регіонів». Він знову прибрав до рук усі важелі впливу, і знову до наших ідей розвитку міста не прислухалися. Це, фактично, означало нове коло боротьби. Та я не для того йшла у владу, щоб бути в опозиції чи витрачати сили на війну з владою. Я хотіла, щоб ми нарешті почали розвивати місто й ефективно ним управляти.

img_0997

– І через це ти вирішила взагалі змінити місце проживання?

– Усвідомлення того, що я маю йти новим шляхом, прийшло до мене всередині літа. Якраз у цей час  дізналася, що у Вінниці в Інституті розвитку міст є вакантна посада. Насамперед мене зацікавило оце ключове словосполучення «розвиток міст». На той момент я не в повній мірі знала, чим конкретно займається Інститут у Вінниці. Більше чула про львівський, бо колись, у 2010 році я працювала в міжнародному фонді «Відродження» в грантовій програмі щодо посилення впливу громадянського суспільства, тому досить добре орієнтувалась у середовищі потужних громадських організацій та владних установ.

– А чим журналістка і депутат з Броварів могла знадобитися Вінниці, щоб її обрали на керівну посаду такої важливої структури?

– Я знаю, що було кілька кандидатів, один навіть із Інституту розвитку міст Кривого Рогу – це також потужна інституція. Критерії відбору, за якими було призначено саме мене, має знати насамперед мій роботодавець – міський голова Вінниці Сергій Моргунов, який представляє громаду міста.

Наскільки я зрозуміла, насправді в Україні дуже мало експертів у даній сфері, тож знайти людину на таку посаду досить проблематично. Тому акцент було зміщено на те, що це має бути людина, котра вміє ефективно управляти проектами і процесами, має здібності менеджера та загалом розуміє, що таке розвиток міста. Особисто у мене – давній особистий інтерес до цієї теми – у 2013 році я їздила до Німеччині у місто Трір на навчання про те, як ефективно управляти містом та розвивати його інфраструктуру. Колишній віце-мер цього німецького міста нам особисто проводив екскурсії, показував вдало реалізовані проекти, ділився досвідом. Це стало для мене відправною точкою – бо я на власні очі побачила, як можна дійсно планувати розвиток міста та втілювати це у житті.

img_0986

Цього року я також побувала у Сполучених Штатах Америки – в місті Пітсбург, штат Пенсильванія. Ми вивчали досвід співпраці влади з громадськістю та ЗМІ. І нам також розповідали про розвиток цього міста. Колись воно було індустріальним, тепер же перетворилось на потужний освітньо-науковий центр. Нині університети Пітсбурга є відомими у світі, їм замовляють різноманітні дослідження та винаходи. Тобто це теж приклад грамотної стратегії міста і її реального втілення. Такі навчання і стажування дали мені великий багаж теоретичних знань, однак застосувати їх на практиці у рідному місті можливості немає. Та я дуже хочу мати такий досвід і це є найголовнішим професійним пріоритетом для мене.

– Із Броварами ще якісь зв’язки залишилися?

– До кінця жовтня я планую скласти повноваження депутата Броварської міської ради, та маю аргументовано пояснити своє рішення тим, хто мене підтримав. Ну і, звісно, там лишились мої рідні та друзі. Також у Броварах маю квартиру, де наразі живе моя подруга.

img_0977

– У Вінницю речі перевезла? Який мікрорайон міста для життя обрала керівник Інституту розвитку міст?

– Так, перевезла. Однак поки що не до Вінниці – у Калинівку. Там живе моя бабуся, там пройшло моє дитинство. До Вінниці щодня добираюся приватним авто, дорога займає десь півгодини. На пошук житла у місті поки не маю часу: встановила собі дедлайн – за місяць максимально ввійти в курс справ.

– Який клімат у колективі? Тебе вже сприймають як свою?

– Хочеться вірити, що так. Принаймні я відчуваю себе своєю. У нас в колективі 10 людей, клімат досить демократичний і доброзичливий. Та слід додати, що Інститут розвитку міст функціонує не сам по собі, ми є частиною більшої команди – Вінницької міської ради, яка є засновником нашої установи. І я дуже втішена тим, що я побачила, як-то кажуть, у коридорах влади. Сила Вінниці – у потужних та амбітних виконавчих органах та активному громадянському суспільстві.

– Нове місто, нова робота, новий вид діяльності фактично. Чи маєш тут якийсь тил, де тебе підтримають?

– Так. Найперше, це, як я називаю, броварська діаспора у Вінниці. Йдеться про моїх друзів, котрі сюди переїхали раніше й розповідали багато хорошого про Вінницю. Описали її як місто, де справді комфортно жити навіть зараз, вже не кажучи про Вінницю в майбутньому з її потенціалом та стрімким розвитком. Крім того, на початку літа я була у Вінниці як один з лекторів медіатренінгу для журналістів. Там познайомилася з багатьма людьми, з котрими зараз багато спілкуюся. Тоді я ще не підозрювала, що скоро тут житиму…

img_0984

– Як можеш описати Вінницю, вінничан після переїзду?

– У вінничан досить високий рівень патріотизму стосовно свого міста. Жителі пишаються тим, що вони з Вінниці, вони зацікавлені у розвитку свого міста. Натомість чимало  броварчан сприймають своє місто як придаток до Києва, спальний район, а адже чимало з них щодня їздять до столиці на роботу. І це позначається на тому, чи готові вони розвивати власне місто.

– Чим здивувала чи, можливо, засмутила робота в Інституті? Що вже хочеш зробити?

– Працівники Інституту – це справжні бджоли, які приносять з усього світу і країни найкращий мед у Вінницю. Але про ці досягнення міста дуже мало розповідається. Не у форматі сухих звітів, а у вигляді креативної поліграфічної продукції, привабливих інформаційних матеріалів. Думаю, як журналіст за фахом я можу бути дуже корисною в організації такої роботи. Разом з тим, я дуже рада тому, що в Інституті працюють дуже професійні люди, тут не потрібно по-своєму «мести», виконувати функцію кризового менеджера – колеги вельми самоорганізовані та досвідчені. Я ж у свою чергу хочу максимально підсилити команду своїм досвідом та знаннями.

– А з зарплатою як?

– О, це цікаве запитання. І воно хвилює не лише працівників Інституту розвитку міст, а й багатьох працівників департаментів міськради. Насправді люди, які тут працюють, дуже фахові і компетентні, їх послуги на ринку коштують значно вище. Тому важливо не втрачати цей елемент мотивації і, як-то кажуть, при можливості нарощувати. Також, якщо ми хочемо результатів в роботі, потрібно надихати людей, говорити з ними про майбутнє, про їх особистий розвиток. Саме тому ми з командою Інституту зараз оновлюємо візію та місію нашої організації, ставимо амбітні цілі та пріоритети. Це важливо робити, інакше у людей може наступити професійне вигорання.

– Які ідеї та проекти будуть реалізовані Інститутом найближчим часом?

– Процес визначення пріоритетів наразі триває. Однак вже зараз можна точно сказати, що важливим проектом на найближчі кілька років стане «Інтегрований розвиток міст» за підтримки GIZ. Вінниця разом з Чернівцями, Житомиром та Полтавою була обрана пілотним містом, у якому має бути розроблена Концепція інтегрованого розвитку міста до 2030 року. Під час реалізації цього проекту керівництво держави планує розробляти навіть певні зміни до законодавства. Значну підтримку – і фінансову, і експертну у цьому проекті надають Німеччина та Швейцарія. У Вінниці в цьому проекті досить вигідні позиції в порівнянні з іншими містами, адже наше місто має комплексну стратегію розвитку «Вінниця-2020».

img_0971

Аліна Дяченко також анонсувала, що наразі готується об’ємний звіт про стан виконання Стратегії «Вінниця 2020», до чого активно залучені експерти Інституту розвитку міст. Завдяки цій аналітичній роботі та її підсумкам стане зрозуміло, які насправді пріоритети у розвитку Вінниці, і це може дати новий серйозний поштовх для розвитку Вінниці.