Матеріал підготовлено за сприяння ГО “Львівський медіафорум”
у межах проєкту “ЛМФ Підтримка мережі журналістів”
Напевно, ви вже могли чути фразу “українці – народ волонтерів”. І варто визнати, що для багатьох (якщо не більшості) наших співгромадян – це влучна і заслужена характеристика.
Ми можемо зібрати і збираємо сотні мільйонів гривень на байрактари, сотні тисяч – на розвідувальні дрони або навіть кілька тисяч гривень для знайомого знайомих, який йде захищати державу і якому трішки не вистачає до шолома і “броніка”.
Другий факт, який варто визнати і усвідомити всім нам – у волонтерстві не буває “маленької” участі, а долучитись різними способами може кожен.
Сьогодні на Vежі – історія волонтерки, майстрині та фотографки нашої редакції Зорини Гаджук, яка завдяки “дитячому” хобі – плетінні з бісеру, назбирала для волонтерів та Збройних Сил України вже понад 10 тисяч гривень і продовжує робити це далі.
Про початок плетіння
– Все почалося з війни і тривоги, – розповідає Зорина. – Але на початку березня, коли стало зрозуміло, що повномасштабне вторгнення так швидко не завершиться, моя нервова система почала давати збої. Важко було заснути, і я згадала, що в мене десь є коробки з залишками дитячого хобі.
Я дістала їх і сплела синьо-жовте колечко. І мене це розслабило і заспокоїло. До того ж, воно ще й на доторк релаксує, бо стимулює кінчики пальців. Тому я далі продовжила плести.
Потім я зняла сторіз на свою особисту сторінку про те, як це заняття релаксує. Це, якраз перед 8 березня, побачили подруги і почали писати з проханнями зробити таке колечко і їм. Я погоджувалась і просто дарувала їм колечки.
Потім з’явилась ідея додати до синьо-жовтого кільця кольори прапору УПА. Це сталось після того, як поширилось фото, де на шеврон з українським прапором потрапляє кров і забарвлює в червоно-чорний. І це стало певним символом, талісманом для багатьох моїх подруг, які, переважно займались волонтерством чи мали чоловіків-військових.
Після того, як я кілька тижнів поспіль зробила і роздала близько п’ятдесяти колечок, мій старий бісер закінчився і довелось закупляти нові матеріали. На якісні матеріали довелось витрачати кошти, тож з того моменту я встановила довільну суму за вироби.
Про час на створення прикрас і асортимент
Поступово я збільшила асортимент – від колечок ще й до сережок, намиста, різних браслетів, чохлів для навушників. Планую створювати гердани (вид шийних бісерних прикрас – авт.).
Загалом мені вдалося виготовити близько 250 прикрас. А завдяки практиці скоротився й час, необхідний для створення однієї прикраси – якщо на початку, наприклад, кільце я плела годину, то зараз на нього витрачається десь 30 хвилин. А на сережки зараз йде 5 хвилин. При цьому зараз можу паралельно слухати, наприклад, аудіокниги.
Якщо людина хоче якусь прикрасу, то я уточнюю модель і скидаю фото чи відео того, що є в наявності, й того, що могла б сплести на замовлення. І попри те, що на прикраси встановлена вільна вартість, люди часто просять зорієнтувати у приблизній сумі, тож, за потреби, можу вказати й таку інформацію.
Про витрачання виручених коштів
Чистий прибуток я переказую чи віддаю готівкою різним волонтерам – як локальним, так і великим фондам. Іноді купую на ці кошти речі, необхідні волонтерам чи захисникам і вже тоді передаю.
За приблизними підрахунками, за цих кілька місяців завдяки хобі вдалось виручити і передати близько 10-12 тисяч гривень на потреби захисників – починаючи від павербанків і до шоломів, плитоносок і “розгрузок”.
Крім того, частину виготовлених прикрас я відправляла на ярмарки “Save Ukraine Sales” – до Львова та Івано-Франківська. Скільки коштів вдалось виручити з моїх прикрас, не знаю, але припускаю, що це могло б бути ще кілька тисяч гривень, навіть, якби я продавала їх сама.
Чому важливо допомагати ЗСУ?
Завдяки нашим Збройним Силам я можу плести ці прикраси, а дівчата – купувати їх. Завдяки ЗСУ ми можемо жити своє життя.
Я не бачу іншого варіанту. Можна було б просто прикидатись, що війни немає, і продавати прикраси, наприклад, заради нової сукні, але щоб що? Я не закликаю жертвувати останню гривню і не мати коштів на їжу чи на проїзд, але можна допомагати по-різному, – додає наостанок Зорина.
Автор цього матеріалу додає, що не варто очікувати тризначної чи більшої суми для донату – якщо у вас є “зайвих” 10, 20 чи скільки б не було гривень – пожертвуйте їх. Вже сьогодні саме вони можуть знадобитись для закупівлі спорядження для військових чи допомоги постраждалим. Нагадаємо, що зробити це можна ТУТ. Сторінка Зорини Гаджук – за посиланням.
Фото Богдана Будая
Дякуємо!
Тепер редактори знають.