“Все, що в нас було – це те, що нам подарували”: історія однієї американсько-грузинської допомоги переселенцям у Вінниці

Сьогодні, 6 грудня, до одного з вінницьких закладів, куди, зокрема, мають невдовзі прибути нові переселенці, волонтери привезли необхідні для зими речі – теплий одяг для дітей та дорослих і генератор.

Незвичність же доставки такого “подарунку” полягала, по-перше, в тому, що привезли, щонайменше частину речей з США, а, по-друге, що подолав для цієї місії шлях житель Сіетлу (США) родом з Абхазії – Ясон.

Також до згаданого закладу цього дня мали приїхати ще й кілька десятків переселенців з Херсону (для яких, зокрема, і призначались речі), однак через технічні причини до Вінниці вони приїдуть пізніше.

Ми ж поспілкувались з Ясоном, дізнались його історію та послухали організаторів передачі – Міжрегіональний координаційний гуманітарний штаб і Фонд громади “Подільська громада”. Тож цей матеріал – не лише про те, чим можуть допомагати окремі іноземні волонтери, а й чому.

Так, Ясон розповідає, що коли збирався їхати, деякі його друзі та знайомі-українці морально готували його “бути готовим до всього”, однак, коли він сам приїхав до України, розповідає, що відчув контраст:

– Побачив, що все навпаки. Я родом з Грузії, тож коли приїхав до України, відчув такий же рівень гостинності, як і в Грузії. …Тут всі як дружня родина. Це не так, як я бачив в Радянському Союзі, де кожен сам за себе, – розповідає Ясон та з захватом додає, як його здивувало, що в Україні йому о 5 ранку оперативно та безкоштовно небайдужі громадяни відремонтували автівку, яка раптово поламалась.

При цьому, об’єднує Ясона з українцями й той факт, що він теж пережив війну. В 1992 році, у восьмирічному віці він, через війну в Абхазії (за участі російських та проросійських сил) з Грузії виїхав спершу до Москви, а згодом – до США.

Зокрема, й через вимушений переїзд Ясон вирішив з перших днів війни допомагати Україні та, зокрема, переселенцям.

– Я за переселенців тому так сильно переживаю, що коли ми з родиною жили як вимушені переселенці, все що в нас було – це те, що нам подарували. Наприклад, коли мені з США подарували майку, для мене це було святом – чиста майка. Тому я вважаю, що людям, які все втратили, треба допомогти, – розповідає волонтер. 

Однак раніше він намагався надсилати допомогу дистанційно, а цього разу вперше завітав до України наживо.

До Вінниці він привіз із собою близько 15-20 пар взуття та близько 150-200 одиниць одягу (80% з якого – новий), а також генератор. Крім того, один генератор він вже передав військовим. Саме Вінницю, як місто для передачі допомоги, Ясон обрав, зокрема, через якісну комунікацію місцевих волонтерів.

– Я вирішив зібрати свої кошти, а також гроші своїх близьких друзів та привезти зимових речей (до Вінниці – авт.). Адже зима – холодна пора року, і хочеться, аби людям було тепло. …Будучи вже тут, дізнався, що потрібні генератори – через відключення світла, тож зібрали на них кошти, – розповідає Ясон та додає, що ще одна з причин приїзду – налагодження контакту з волонтерами для подальшої співпраці.

При цьому волонтер не збирається зупинятись лише на допомозі переселенцям у Вінниці – в межах його першого візиту до України він ще має надіслати та доставити частину допомоги до деяких інших українських міст, зокрема, Дніпра та Харкова.

Разом з тим, з Вінниці Ясону залишаться символи на пам’ять – український прапор, який йому подарувала голова правління Фонду громади “Подільська громада” Олена Данілова та браслет, який йому подарували переселенці.

Фото Богдана Будая