В Україні Вінницю називають містом велосипедів. Не дивлячись на те, що розвиток велоруху органічно відбувається у туристичних та більших містах, таких як Львів і Київ, Вінниця постійно займає у цьому питанні першість. На думку не вінничан, звісно ж.

Протягом місяця мого стажування на VежІ велосипедна тематика не могла не зацікавити та не спонукати підтвердити або спростувати, чи дійсно Вінниця – справжнє європейське веломісто, наскільки популярним є двоколісний транспорт у столиці Поділля та що так (чи не так) з велодоріжками.

Розбиратись у цьому мені допомагав затятий активіст велоруху, організатор міських велозаходів, офіційний представник компанії Next Bike  у Вінниці Олександр Царевський, який не тільки розказав, а й показав велосипедну Вінницю.

Пан Олександр розповів, що у середньому на день фіксується 210-215 прокатів велосипедів, але може бути і 240-250. Влітку їх традиційно більше через канікули і загалом сприятливу погоду. Найбільшою популярністю користується прокат велосипедів у спальних мікрорайонах, зокрема, на Вишенці. Часто буває так, що батьки беруть для себе байк на годину у прокаті і катаються разом з дітьми, які мають власного двоколісного.

Так, це дійсно вигідніше, адже оренда байку коштує 20 гривень на годину, тому можна добре зекономити. Але є суттєвий недолік, адже, навіть недалеко від вашого дому може просто не опинитися станції, тому треба буде від найближчої ще суттєвий відрізок шляху пройти пішки або доїхати транспортом. І це вже не зовсім зручно. Сам Царевський говорить, що станцій наразі по місту усього 15, хоча має бути 50.

Зараз Next Bike функціонує у  п’яти містах, серед яких чотири – міста-мільйонники: Львів, Київ, Харків, Одеса та Вінниця.

Загалом популяризація велосипедів у Вінниці, за словами досвідченого активіста велоруху  почалась ще з 2008-2009 року. Тоді влада почала робити перші кроки по розвитку Вінниці як веломіста, активістами почали організовуватись перші заходи. Сьогодні місто важко уявити без таких івентів як “Велодень”, “Закрутка по-вінницьки”, “Велопарад у Вишиванках” до Дня Незалежності, конкурс «Велопрацівник року». Царевський згадує, що на першому “Велодні” брали участь 50 людей, на останньому ж – 1100.

Спостерігаючи на вулицях за кількістю людей, які їдуть на велосипедах, можна зробити висновок, що це представники абсолютного різного віку та професій. Довгий час у людей в  маленьких містах існував (та й існує зараз) стереотип, що на велосипедах їздять тільки діти та літні люди, цей вид транспорту не вважався модним, корисним і, тим більше, екологічним.

Натомість у Вінниці цієї тенденції наразі точно нема – тут їздять усі. На тому ж велопрокаті мені вдавалося бачити найбільше молоді, які, за їх словами, або просто хочуть покататися містом після роботи, або виїжджають на байках за місто.

Багато людей дійсно використовують велосипед як повноцінну одиницю громадського транспорту на щоденній основі, їздять на работу на байку, за покупками до магазинів, катаються після роботи. І хоч пан Царевський так само говорить, що розвиток лише набирає обертів, влада сприяє і власним прикладом показує, що велосипед – це круто і зручно, тому  у більшості все ж не  виникає упереджень стосовно цього транспортного засобу.

Цікаво, що багато постійних користувачів велосипедів є серед IT-спеціалістів. Царевський каже, що біля деяких IT-компаній велопарковки вщент забиті байками, а програмісти дійсно дуже часто пересуваються містом на велосипедах.

Розвиток велоруху відбувається і на рівні освіти. Цікаво, що у Вінниці  є велошколи, учні якої навіть беруть участь у змаганнях на чемпіонатах України.

Поспілкуватись із затятими та досвідченими велолюбителями мені вдалося на велопараді у вишиванках до Дня Незалежності. Перший такий парад, як говорить Царевський відбувся ще у 2011 році:

Потім на кілька років була зроблена перерва і вже з 2014 року стабільно цей захід  проводиться у День Незалежності. Перебуваючи у епіцентрі цьогорічного велопараду я поспілкувалась з декількома учасниками, які розповіли, що 80% тих, хто бере участь стабільно кожного року – це представники вінницької велотусовки, вони постійно виїжджають разом на доволі серйозні дистанції за межі міста, мають гарну екіпіровку та спортивні байки. Проте, на марафоні можна було побачити всіх: від найменших до найстарших з абсолютно різними байками.

Пан Олександр зізнається, що останні роки дійсно суттєво зріс рівень велосипедної культури. Він називає Вінницю одним з небагатьох міст з гарним покриттям. Відбуваються реконструкції велодоріжок, встановлюються парковки. Хоча бачить у деякі проблеми. Однією з таких називає протяжність велодоріжок, адже у Вінниці максимум знаходиться у межах 20 кілометрів, натомість у Львові говорить, що вони займають 80 кілометрів.

А ще проблемою є відсутність традиційної велодороги, яка зв’язувала би обидва кінці міста.

Ми проїхались з Олександром Царевським найдовшою велодоріжкою Вінниці, щоб я змогла познайомитись з велорухом у місті і скласти своє враження про стан доріжок. Стартували ми від Європейської площі, де розташована одна із станцій Next Bike.

Наш маршрут тривав через Центральний міський парк до площі Стуса, далі Хмельницьким Шосе у бік 600-річчя, Келецької і завершили невелику мандрівку на Західному автовокзалі, де знаходиться одна із станцій Next Bike. Під час подорожі та дослідження велодоріжки вперше, мені, як недосвідченому вінницькому велосипедисту, були деякі аспекти цієї доріжки доволі незрозумілими.

Зокрема, у тому ж парку завжди їздить чимала кількість велосипедистів, та й скупчення людей там завжди доволі велике. Не дивлячись на це, станції Next Bike у парку немає. Царевський відповідає, що міський парк вважається архітектурною пам’яткою культури, тому тут не можна встановлювати велопрокат.

Мені впало в очі те, що велодоріжки, звісно ж, є дуже неоднорідними. Проїжджаючи тим же маршрутом від площі Василя Стуса в бік Хмельницького шосе можна натрапити як на новенький, майже щойно пофарбований відтинок велодоріжки, так і на цілковиту дозбиту дорогу з вибоїнами і облізлими розмітками. Мій провідник у  світ вінницьких велодоріжок говорить, що так відбувається тому, що на деяких ділянках пройшла реконструкція, на деяких – ні. Найчастіше ж реконструкція була там, де реконструювали сквери і створювали алеї. Тому, наприклад, на алеї Космонавтів є нова красива велодоріжка, від’їхавши трохи далі вже такого не бачиш.

Загалом на цьому маршруті доволі помітно, що багато нових  велодоріжок прокладені саме на “Вишеньці”. Це й не дивно, адже у великому спальному мікрорайоні бажаючих проїхатися на двоколісному, особливо у післяробочій час, суттєво більше. Цим пояснюється, певно, і така велика кількість станцій велопрокату, по трамвайному  маршруту вони є чи не на кожній зупинці від 600-річчя до Західного автовокзалу.

Звісно, красива і зручна червона велодоріжка, яка займає частину проїжджої частини по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів, мене вразила. Їхати нею справді зручно і приємно. Але другого разу, коли я повернулась на цю доріжку мене вже зустріла купа машин, які заїжджали у процесі поворотів на цю доріжку, а дехто навіть намагався припаркуватись.

Кілька незручностей, які відчутно дали про себе знати:

• Дуже дивно, що на Космонавтів велодоріжка замість того, щоб йти прямо, йде у двори житлових будинків, в яких треба зробити суттєве коло, щоб знову виїхати на пряму доріжку;
• На ділянці біля Лісопарку (чомусь) рівна до цього доріжка перетворюється на справжній атракціон з крутими підйомами і спусками. Маленькій дитині, літній людині та й просто фізично не підготовленій людині або людині зі звичайним велосипедом піднятися там стане доволі серйозним випробуванням (перевірено на собі);
• Іноді вражає, як велодоріжка може швидко обриватися і десь за 20-30 метрів знову продовжуватися. Так було біля вулиці Порика на під’їзді до Західного автовокзалу, де ми наче їхали велодоріжкою, а по факту могли  б порушити прохід пішоходам.

Найбільшу ж незручність викликають, все ж, пішоходи. Через те, що велодоріжка здвоєна разом з пішохідною дорогою, люди  часто заходять на неї. Звісно, не так часто, як би могло бути, але у годину-пік об’їхати людей, встигнути їм посигналити і не наїхати ні на кого може стати справжнім викликом.

Загалом для мене, як для не місцевого жителя, очевидно, що влада сприяє розвитку велоруху. На сайті міської ради можна знайти багато цікавих документів, зокрема, Програму розвитку велосипедного руху у Вінниці 2013-2020.

У 2013 році зазначалось, що перешкодою для активного розвитку велосипедного руху у Вінниці і відсутність у місті інфраструктури та побоювання мешканців Вінниці використовувати велосипед у сучасних умовах. Тому почали активно працювати над створенням окремих велодоріжок без зменшення ширини проїзної частини руху авто, використання існуючих частин вулиць і тротуарів, відокремлюючи проїзд велосипедистам.

Для популяризації використання велосипедів передбачалось  запровадження соціальної реклами та публікації у мас-медіа із  залучення велосипедних організацій та активістів велоруху. До стратегії розвитку Вінниці-2020 також було внесено немало пунктів щодо популяризації велоруху.

Тому не дивно, що зростання частки велосипедного руху є одним з тактичних засобів досягнення стратегічної мети – зробити громадський простір міста доступним для усіх користувачів, а транспортну систему міста – сталою.

Сьогодні і вінничанам, і гостям міста складно уявити громадський простір без велосипедів. Не дарма і у самому Next Bike можна взяти велосипед напрокат на 3 дні, придбавши туристичний абонемент. Так складається враження, що завдяки взаємодії влади, активістів і містян розвиток велоруху допоможе активно залучити туристів у Вінницю і стане візитівкою міста.

Тож, працюючи над вдосконаленням існуючої системи і внесенням цікавих та потрібних інноваційних змін, є надія, що за кілька років рівень велоактивності населення може ще суттєво вирости і ми отримаємо гарний  зразок комфортного свідомого європейського проекологічного міста.

Фото автора статті та з архіву VeЖІ

Читайте також: Від Замостянської до Космонавтів: як ми перевіряли нову вінницьку веломапу. ФОТО

Читайте також: Гарні велосипеди та складна реєстрація: що кажуть вінничани про новий муніципальний велопрокат. ФОТО

Читайте також: “Поїхали!”: у Вінниці з’явилися велосипеди на першій станції муніципального велопрокату

Читайте також: “Ходіть тротуаром!”: у Вінниці з’явилася соціальна реклама про пішоходів, які “окупували” велодоріжки. ФОТО

«Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED»

Вероніка Перепелиця

See Full Bio