«Відчувай себе круто і передавай це дітям»: вінницький вчитель розповів, як потрапив у ТОП-5 педагогів України

Оновлено: 16 Травня 2021, в 12:49

Вінницький вчитель увійшов до ТОП-5 кращих педагогів у всеукраїнському відборі конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Владислав Качур вже дев’ять років вчителює і сьогодні викладає англійську та німецьку мови в учнів 6-11-х класів школи-гімназії №6.

Графік молодого вчителя доволі насичений: тут і декілька уроків на день, і громадська діяльність, і творчість, і саморозвиток. Vежа зустрілася із Владиславом Качуром у приміщенні школи та поспілкувалася про конкурс вчителів, роботу та натхнення, освіту та реформи.

Як розповів сам Владислав, він до останнього вагався чи варто подавати свою заявку на участь у конкурсі.

• Насправді я завжди намагаюсь йти вперед та самовдосконалюватися. Ось сьогодні аналізував, що у мене ніколи не було бажання в чомусь перемагати, я просто роблю свою роботу з любов’ю і так виходить, що всі ці мої зусилля дають певні плоди. Говорячи про цей конкурс, я знав, що це дуже високий рівень, саме слово «Global» дещо відлякує, але мене переконали мої колеги та друзі. Часто мені приходили повідомлення, кидали посилання на конкурс, але коли мені написала моя гарна знайома з рекомендацією – я подумав, що це свого роду «знак згори»  і зареєструвався лише за декілька днів до завершення.

Серед 632 заявок талановитих вчителів з усієї країни журі, зрештою, обрали ТОП-20 кращих, а потім, після триденного тренінгу в Одесі, визначили п’ятьох «кращих з кращих».

Владислав зізнається, що для нього досягненням стала вже навіть «двадцятка», а поряд з іншими натхненними викладачами він зрозумів, що в Україні насправді дуже багато тих педагогів, які прагнуть щось змінювати та розвивати країну. Щодо своєї участі, вінницький вчитель вважає, що сподобався журі своєю відвертістю та активністю.

• У нас було три дні, протягом яких нас оцінювали у нестандартній обстановці. По-перше, було завдання зробити самопрезентацію на п’ять хвилин перед журі, серед яких були Наталя Мусійчук (ведуча ТСН на каналі «1+1» – ред.), заступник міністра освіти, радник міністра і взагалі доволі солідне товариство. Свою самопрезентацію я вирішив також зробити нестандартною – я захотів показати себе як людину, а не вчителя з певними досягненнями.

• Тому я виготовив аплікацію про свою родину: моя мама – сонечко, водоспад – це моя віра в Бога, веселка – моя родина, нотки – то мої брати, адже ми всі дуже любимо співати, бджілки – це мої колеги, друзі, квіточки – діти, метелики – знання мов… Наприкінці я вирішив зробити презентацію із великої кількості фотографій про те, що мені приносить кожен день вчителювання, а потім заспівав пісню «I feel good», адже справжній вчитель має йти по життю і відчувати себе круто і передавати це відчуття учням. Я дещо переробив пісню на українську, щоб всім було зрозуміло про що вона. Це було класно, мені сподобалось.

Протягом відбіркового етапу в Одесі українські вчителі встигли не лише обмінятися досвідом, а ще й запланувати спільні проекти. Наприклад, це можуть бути спільні майстер-класи від усіх «ТОПових» вчителів у якійсь школі, а також – участь у «марафоні миру». Цього тижня вчитель з Північної Ірландії, який входить до 50 кращих викладачів світу, починає проект «Кільце миру»: діти з багатьох країн світу надсилатимуть відеоролики, у яких розповідають про своє бачення. Потім протягом тижня ці відео демонструватимуть на спеціальному показі в Північній Ірландії. Наш Владислав Качур теж планує залучити своїх учнів до цього проекту та показати всьому світу, що Україна теж вболіває за мир.

Але у чому ж секрет успіху вінницького вчителя? За дев’ять років вчительської діяльності Владислав Качур розробив декілька електронних навчальних посібників та базу комп’ютерних дидактичних ігор, як дозволяють вводити елементи гейміфікації на уроках.

• Я базую свої уроки на принципах взаєморозуміння. Ще в університеті я досліджував гуманістичний підхід до викладання. У мене є розробка нестандартних вправ гуманістичного напрямку, які я розробив, коли ще навчався в університеті. В центрі навчального процесу є учень з його внутрішнім світом, його хоббі, а завдання школи в тому, щоб показати, що цей учень є важливим. І коли дитина це відчує – школа також стане важливою для неї. Я намагаюсь переконати своїх учнів, що вони можуть зробити дуже багато.

• Діти сьогодні можуть «загуглити» і отримати будь-яку інформацію, ми ж, як вчителі, маємо навчити їх правильно нею користуватися. На уроках у мене можуть бути тренінги, або кулінарія (ось нещодавно із сьомим класом готували фруктові кебаби), долучаємось до мистецтва – малюємо піском різні мандали – це малюнки у яких ніби втілюєш свої бажання.

Однак, школа – це не лише про учнів, а ще й про вчителів. Владислав Качур поділяє думку, що сьогодні у педагогів забагато паперової роботи, а це відбирає натхнення та відволікає від планування цікавих уроків.

• Це питання ми піднімали в Одесі на тренінгах. Ми мали за 40 хвилин опитати людей на пляжі про ефективність роботи у трикутнику «школа-учень-вчитель» і потім запропонувати якісь ідеї для Міністерства освіти та науки. Нам вдалося опитати понад 60 респондентів, після чого однією із наших пропозицій було введення електронних щоденників та журналів, але з умовою, щоб вчитель не дублював їх у паперовому вигляді, на що пан Хобзей (заступник Міністра освіти і науки України – ред.) відповів, що це гарна ідея  і вони зараз працюють у цьому напрямку. Тому, сподіваємось, що найближчим часом вчителі вже не будуть обтяжені цією паперовою роботою, яка насправді забирає дуже багато часу і впливає на ефективність викладання.

• Наприклад, мені дає крила погляд на своїх вдячних учнів. Взагалі, професія вчителя специфічна, адже ми не бачимо одразу результату своєї роботи. Ми лише спостерігаємо, як наші учні розквітають та розвиваються і коли через деякий час твої колишні учні приходять до школи й дякують за уроки – це неймовірні відчуття, – зізнається Владислав Качур.

Попри те, що його уроки полюбляють учні, а колеги час від часу можуть звернутися за порадою, Владислав ще при вступі до педагогічного університету не думав, що насправді обере собі професію вчителя.

• Пам’ятаю, як у дитинстві у мене були не лише «класичні» солдатики, а й різні звірятка, і я ніби вдавав якогось вихователя, але ніколи не думав, що стану вчителем. Мені дуже подобається музика, я думав, що буду десь на сцені співати й навіть вступив до інституту іноземних мов з банальною метою – вивчити мови.
• Зараз я іноді проводжу лекції для студентів, і якщо вони прийшли до інституту іноземних мов для того, щоб працювати щонайменше перекладачами в міжнародних супер-компаніях – я змушений їх розчарувати. Теж колись так думав, але вже під час університетської практики в школі я зрозумів, що мені подобається вчителювання. У вчителів є певна «супер-сила» навчати людей, впливати на їхні життя і щось змінювати у світі, і ось зараз я щасливий, що обрав саме цю професію.

Владислав Качур переконаний, що сьогодні більше молодих фахівців приходять до шкіл з бажанням навчати, однак не всі психологічно готові до навантаження, адже заради успіху в роботі іноді доводиться жертвувати своїм часом. Крім цього, необхідно мати щире бажання працювати та вислухати кожну дитину. Разом з тим, ще й бути готовими до не завжди приємних візитів батьків учнів. Але якщо є внутрішнє покликання навчати – все вдасться.

Не оминула увагу вінницького вчителя й реформа шкільної освіти.

• Що мені у цьому сподобалось, то це можливість академічної свободи для вчителя, тобто можливість вносити свої власні ідеї у програми, змінювати щось, обирати засоби, якими хочеться оперувати на уроках. А щодо 12-річної системи, то більшість батьків проти цього, але, якщо ж у нас запровадити 12-річну систему, то давайте говорити про те, щоб діти виходили зі школи з чітким баченням майбутнього, тому що зараз багато випускників не знають, чого вони хочуть у житті і йдуть туди, куди можуть вступити та здобувають освіту, у якій не бачать потреби.
• Як результат ми маємо таку проблему, що немотивовані люди приходять працювати у різні сфери. Насправді будь-яка реформа важко запускається, але, якщо це спрацює, то ми отримаємо школу нового формату і в результаті матимемо щось дуже хороше. Хоча, можливо, не одразу, – посміхається Владислав.

Сьогодні ж, як один із п’яти кращих вчителів країни, Владислав Качур не збирається зупинятися і планує розвивати як власну вчительську майстерність, так і систему освіти загалом.

• У мене є багато ідей і вже будучи у ТОП-5 вчителів країни, я хочу просувати якісь речі, щось творити та змінювати, щоб якось допомогти вінницьким школам. Поки що не буду розкривати, що саме я надумав зробити, але плани є і я не бачу свого майбутнього без освіти.

Фінал всеукраїнського етапу відбудеться 7 жовтня у Києві. Тоді буде визначено ім’я переможця, який отримає грошовий приз і допомогу в заповненні заявки на світовий етап конкурсу та разом із п’ятіркою фіналістів поїде на Global Education and Skills Forum 2018 у Дубай, де назвуть ім’я кращого вчителя у світі.

• Шанси перемогти у національному відборі є у кожного. Я розглядаю перемогу як дуже велику відповідальність – це подальша праця, адже ти обличчя не лише своєї школи чи міста, а й України і це потребує дуже багато зусиль. Це насправді важко, поки що не впевнений, чи готовий я прийняти такий виклик. Мені здається, що готовий, але Бог розсудить, адже всі вчителі насправді дуже класні. Мої учні мене підтримують і вболівають за мене. Мені зараз пишуть навіть незнайомі люди, які вітають та дякують за те, що я в цій сфері працюю, а це дуже приємно. Я вдячний Богу за тих людей, які зробили свій внесок у розвиток мене, як особистості, дякую свої родині, колегам, друзям та всім небайдужим людям, які вплинули на моє життя, – розповідає Владислав.

Переможець конкурсу вчителів отримає призові кошти у розмірі  100 000 тисяч гривень. На питання на що витратить приз у випадку перемоги, Владислав чесно зізнається, що має певні особисті плани, але також частину витратить на благодійність.

Фото Андрія Завертаного та зі сторінки Владислава Качура у Facebook