Існує декілька способів доїзду з одного кінця міста в інший. Кожен з них має свої плюси та мінуси і залежить від конкретних умов. З Тяжилова до Вишеньки можна спокійно доїхати автомобілем хвилин за 10 по об’їздному шосе, проте все змінюється, якщо їхати через місто.
Аби зрозуміти який стан справ у Вінниці з дорожньою інфраструктурою, ми вирішили влаштувати перегони з одного кінця міста до іншого. Перегони умовні, адже для участі в них не потрібно гнати на всій можливій швидкості, а лише їхати в рамках дозволеного для конкретного виду транспорту.
В якості стартової точки ми обрали східну околицю міста, а саме озеро Родинне, розташоване поблизу тролейбусної\ зупинки “Вулиця Лугова”. Фініш – на західній околиці міста, а саме поблизу торгового центру “Plaza Park”. Довжина маршруту – 13-14 кілометрів, залежно від обраних доріг. Правила прості: не покидати меж міста і проїхати частиною Соборної чи всією вулицею Соборною. Решту маршруту можна обирати самостійно.
Для участі в перегонах ми обрали три найбільш поширені види транспорту: автомобіль, велосипед та громадський транспорт. Стартували близько 9-ої ранку, коли дороги міста порівняно завантажені.
На фініші учасникам потрібно було припаркувати свій транспорт (або просто вийти з громадського транспорту) і підійти до входу в ресторан “Червоний цепелін”. Власне, з виконанням цих умов учасникові зараховувався фініш.
Учасники
Велосипедистів на перегонах представляли відомий у Вінниці організатор велоподій Олександр Царевський та Олександр Грицун. Перший, за його словами, виконував роли середньостатистичного велосипедиста, тому одягнений був у свій повсякденний одяг. Царевський досить багато користується велосипедом, коли пересувається містом у своїх справах. Також бере участь у заїздах на довгі дистанції. Стаж їзди на велосипеді – 12 років.
Другий Олександр – це вже велосипедист-спортсмен. Для перегонів він обрав гірський велосипед, одягнувся в спеціальний спортивний одяг та взув велосипедне контактне взуття із зачепами. Стаж їзди – 2 роки.
За кермом автівки їхав Віталій Мельник. Його водійський стаж 12 років. Віталій одразу зазначив, що має хороші шанси на перемогу, тому що добре знає місто.
Разом з ним автівці поїхав шефредактор Vежі Андрій Качор, який частково виконував роль штурмана, а також розпитував Віталія про дорожню інфраструктуру Вінниці.
Громадський транспортом поїхали журналіст і фотографка Vежі – Микола Геркалюк і Марина Сербінович. Обидвоє користуються вінницькими тролейбусами та трамваями з самого дитинства.
Перегони
Стартували всі одночасно о 8:55. Велосипедисти одразу вирвались вперед, адже їм не потрібно було ще бігти до парковки чи чекати свого транспорту. Зрештою, аби дістатися свого авто, Віталію та Андрію також знадобилося не більше хвилини.
Велосипед
Велосипедисти поїхали по вулиці Ватутіна, далі по вулиці Максима Шимка до залізничного вокзалу, а звідти по проспекту Коцюбинського. Біля торгового центру “Квартал” вони звернули на другорядні дороги, аби уникнути світлофорів і повернулись на проспект Коцюбинського в районі майдану Героїв Чорнобиля.
Далі Олександри проїхали через середмістя і за Вінницьким універмагом, поблизу церкви з’їхали з головної дороги і прямували в сторону адмінбудівлі “Книжка”. Таким чином вони знову оминули головну магістраль другорядними дорогами. На вулицю Келецьку, яка веде до фінішу, Царевський виїхав через вулицю Миколайчука, а Грицун через вулицю Шевченка.
Середня швидкість Царевського – 19,5 км/год, а Грицуна- 23 км/год.
Громадський транспорт
Пасажири громадського транспорту побігли на зупинку “Вулиця Лугова”. Там в них був варіант сісти на маршрутку 20А, втім її довелося б чекати 3-4 хвилини, тому вони обрали тролейбус № 1.
Ним пасажири доїхали до зупинки “Вулиця Привокзальна” і пересіли на тролейбус № 10, який випередив свій графік на 4 хвилини. Десятим тролейбусом можна було б доїхати фактично до фінішу, втім, Микола і Марина, розуміючи, на певному етапі, що шансів перемогти у них все одно немає, вирішили проїхатись ще й трамваєм.
На цей вид транспорту вони пересіли в центрі міста на Соборній. Трамвай приїхав на зупинку із запізненням на 3 хвилини. Вже ближче до фінішу, на Вишеньці, трамвай сильно вповільнився і до зупинки “Ринок Вишенька” буквально доповз.
Автомобіль
Водій майже одразу визначив свій маршрут.
– Я думаю, що наш маршрут має бути по Ватутіна, потім по Шимка, Лебединського, Брацлавській, Центральному мосту, Магістратській. Потім ми виїдемо через Театральну на Соборну, відповідно до умов. Далі площа Гагаріна, Пирогова ну і Келецька вже до фінішу, – розповідав Віталій.
Розмови в дорозі
Дорогою Андрій та Віталій мали змогу обговорити дорожню інфраструктуру Вінниці.
В: Я дуже сподіваюсь на появу нового мосту через залізницю на вулицю Янгеля. Думаю, що це суттєво розвантажить частину доріг. І це може бути значний поштовх для розвитку цього району.
Останнім часом багато нарікань на затори в місті. Кожен може помітити, що протягом останніх двох років на дорогах відбувається таке, чого не було раніше. Як на мене, перша причина цього – в нас реально стало більше авто. Особливо, якщо порівнювати з 10-річною давниною, коли містом можна було швидко проїхати в будь-який час. В годину пік у Вінниці не було заторів, це був нонсенс. А зараз автомобіль став більш доступним.
А: Багато хто скаржиться на нещодавні зміни дорожньої інфраструктури у Вінниці: острівці безпеки, антикишені. Інші ними захоплюються. Ти з яких?
В: Я з тих, хто з оптимізмом дивиться на цю всю ситуацію. Можливо, комусь не подобається, хтось вважає, що воно було зроблено неправильно, не так, що воно загальмовує рух. Я вважаю, що місто дійсно має бути безпечним. Прекрасно знаю як їздять у Вінниці чи будь-якому іншому місті, коли швидкість 80 км/год абсолютна норма для багатьох. Всі поспішають, отже треба. Можна 80, а хтось може й “соточку накатити”. Тому ті ж самі острівці, як на мене, це правильно. Не повинно бути умов, які б передбачали, що можна їхати зі швидкістю понад 60 чи 80 км/год. На сьогодні ці умови в нас є. Це має бути інтуїтивно, водій має розуміти, що по конкретній вулиці він не може проїхати на великій швидкості.
Після того, як на Юності облаштували антикишеню, можу сказати, що пішохода стало більш помітно. Бувало, що авто паркували аж під самий перехід, обмежуючи кут огляду і ти їдеш, а людина на дорозі з’являється нізвідки, хоча йде по переходу. Це не нормально.
Я не побачив для себе принципових змін в плані незручності для авто. Так само можна проїхати. Нещодавно на Коріатовичів поставили острівець безпеки. Я першого ж вечора пішов потестив його як пішохід, а перед цим проїхався на авто. Нормально проїхався, нічого зі мною не відбулось.
Як пішохід я взагалі був задоволений, тому що знаю як важко було перейти той перехід. Машини там розганялись, щоб під гірку виїхати. Часто було і 80 і 100 км/год. Пішоходу просто страшно, коли ти підходиш і не знаєш чи встигнеш перебігти.
Було багато дискусій з приводу того чи має острівець врятувати чи ні. Тут я не знаю як відповісти правильно. З одного боку, при наїзді, він міг би трохи зупинити автомобіль, якби там стояв стовпчик масивний абощо. З іншого боку, можемо згадати ситуацію на Лісопарку, здається там це було, коли авто в ночі просто перелетіло через острівець. Якщо за кермом дебіл, то вже нічого не врятує пішохода на острівці. Він знесе той стовпчик, нехай він і загальмує трохи, але пішоходу дістанеться сильно. А якщо так, то ми ж не зможемо поставити масивні стовпчики вздовж кожного тротуару.
Наразі маємо трохи безлад. Мені здається, що поліція не допрацьовує в плані дорожнього руху і багато хто цим користується.
А: Поліцейських стало менше на дорогах?
В: Так, зараз їх стало менше. Мені так здається, але я не знаю скільки там екіпажів і виїздів на день. Можемо згадати 2016-й, коли нова поліція тільки з’явилась у Вінниці, тоді були показові виступи, коли повністю зачищали Соборну, Урожай. Тоді водії стали більш обережними. А потім розслабились.
А: А загалом, на вінницьких дорогах зараз більше “зради” чи “перемоги”? Воно ніби покращується в плані інфраструктури, але які найбільші недоліки? Що варто змінити для безпеки і нормального трафіку?
В: Скажу заїжджену річ, але перший недолік це поведінка самих водіїв. Досить часто затори виникають через хитрих, яким треба з середнього ряду повернути наліво. Вони починають вклинюватись, зупиняють тих, хто їде позаду…
Ми всі однакові, певною мірою: велосипедисти, пішоходи, автомобілісти. З поправкою на те, що автомобіліста зупиняє ймовірність отримати покарання. Не бачив, щоб велосипедиста штрафували за проїзд на червоне чи неправильний перетин переходу. Пішоходів, я знаю, час від часу поліція любить показово штрафувати ще з часів коли була ДАІ. Раз в рік збирали журналістів і показували “дивіться, як ми працюємо з пішоходами”.
А: Мене рік тому оштрафували.
В: Навіть так? Отже, буває іноді робота з цим.
В: Одна найменша ДТП на Магістратській чи на Коріатовичів просто зупиняє все. Тут кілька питань: з одного боку неуважність водіїв, а з іншого – у Вінниці є проблема з відсутністю альтернативних шляхів. Часто буває, коли потрібно проїхати через середмістя, мусиш їхати виключно однією вулицею. І всі скупчуються на одній вулиці, тому альтернативи немає. Це теж проблема.
А: А що з цим робити?
В: Можу сказати з позиції водія: будувати нові шляхи. Я не кажу про якісь розширення, перетворення вулиць на магістралі, тому що це зло. Треба будувати нові шляхи, які б давали можливість об’їхати центральну частину міста. Можна пофантажзувати про нові мости через Південний Буг. На певний час вирішив би проблему новий міст на Старе місто зі Скалецького.
В сучасній урбаністиці є така думка, що чим більше ти створюєш умов для автомобілів, тим більше отримуєш проблем і заторів. Кожен, хто бачить інфраструктуру для автомобілів починає задумуватись про купівлю автомобіля. На Соборній біля “Хмари” свого часу, коли не було парковки, там ставали всі на тротуарі. Тротуар був досить широким. Ставали як завгодно, був трохи хаос. А при будівництві торгового центру, я так розумію, виділили шматок землі під впорядковану парковку. Спершу її вистачало. Згодом всі, розуміючи, що там є парковка, їхали туди, бачили, що місця немає і знову ставали на тротуарі. Тобто, ми отримає те саме, що було раніше тільки вже з паркінгом в досить туристичному місці. До речі, парковка зіпсувала ракурс, тому собор гарно проглядається з боку “Укртелекому”. Тепер, коли знімаєш, то на передньому плані стоять машини.
А: Що з приводу Соборної? Я так розумію, її планують зробити пішохідною і доступною тільки для громадського транспорту. Зараз там формально заборонений рух приватного транспорту, але це мало кого зупиняє. Чи реально і чи доцільно повністю обмежити там рух приватного транспорту?
В: Треба розуміти, що коли повністю закрити Соборну, навантаження перейде на Магістратську і Коріатовичів. З одного боку, якщо Соборна буде дійсно пішохідною, це буде круто, це буде гарно виглядати, приємно буде там перебувати. З іншого боку, це створить транспортні незручності. Як на мене, на Соборній в першу чергу не завадило б поремонтувати бруківку, тому що те, що зараз – це жах.
В: Нам класно було б пересідати на громадський транспорт.
А: Я вже кілька місяців користуюсь переважно громадським транспортом і нормально. Якщо не потрібно виїжджати за межі міста то особливої необхідності в атомобілі немає.
В: Машина розбещує людину. Коли ти звикаєш до авто, то починаєш жити в часовомі ритмі, прив’язаному до авто. Коли мені треба їхати десь без автомобіля, то починаю губитись. Просто втикаєш скільки їде той тролейбус, як довго його чекати. Важко перелаштуватись з автомобіля на громадський транспорт. Ну і громадський транспорт дійсно не швидкий у Вінниці. У нас немає виділених смуг, а це прискорило б його суттєво.
Майже “фотофініш”
Першим до фінішу дістався велосипедист Олександр Грицун. В нього з автомобілем було змагання на фінальній частині маршруту і паркувались вони приблизно одночасно: вже перед паркуванням вони ледь не зіткнулися при зїзді з Барського шосе, але ДТП вдалося уникнути. Втім, автомобілісти не виконалу одну з умов: вони прийшли на місце фінішу хвилин за 10 після того, як запаркувались.
Водночас автомобілісти звинуватили велосипедиста-переможця в тому, що принаймні на останньому відрізку шляху він порушував ПДР: наприклад, рухався на червоний сигнал світлофору та не пропустив деяких пішоходів на “зебрі”. Зі слів автомобілістів, якби всі рухалися за правилами, перемогу в перегонах однозначно здобули би вони.
Час Олександра Грицуна – 36:57.
Час автомобіля: паркування – 37:10, формальний фініш – 47:00+.
Наступним приїхав Олександр Царевський, який протягом всього шляху їхав у досить спокійному темпі. Він навіть зупинявся декілька разів, щоб поговорити зі знайомими чи відповісти на дзвінок.
Час Олександра – 46:30.
В цей час пасажири громадського транспорту ще тільки їхали трамваєм у середмісті. Їхній час – 01:07:24.
Підсумки
Найважливішим відкриттям цих перегонів став той факт, що місто можна перетнути на велосипеді із заходу на схід приблизно так само швидко, як і на автомобілі.
– Для мене найбільша емоція була тоді, коли ми зійшлись з велосипедистом на фініші і я усвідомив, що на вєліку Вінницю можна подолати приблизно за той самий час. Висновок такий – якщо людям подобається велосипед, бо далеко не всі пересядуть, потрібно розвивати цю тему. Паралельно з автомобільною інфраструктурою, бо в нас є недоліки, – каже Віталій.
Автомобілісти були здивовані відсутністю заторів на дорогах і тим, що їм вдалось проїхати досить спокійно.
– Думали, що будуть затори. Саме 9-та ранку, був шанс зупинитись десь хвилин на 10. Вийшло так, що ми Лебединського нормально проїхали, Брацлавську, міст, Магістратську. Там все було спокійно. Аж дивно. В якийсь інший день, думаю, могли б трохи довше їхати, – зазначив Віталій Мельник.
Результати перегонів не є остаточними. Будь-хто може спробувати проїхатись цим маршрутом на одному з трьох видів транспорту і зробити це значно швидше чи повільніше. Дуже багато залежить від навколишнього міського середовища. Втім, громадський транспорт, в більшості, випадків усе одно програватиме по швидкості.
Міські умови для велосипедів, автомобілів, а також система громадського транспорту мають багато недоліків з якими варто працювати. Можна лише сподіватись, що колись вінничани зможуть витрачати значно менше часу на поїздки в трамваях і тролейбусах, велосипедисти матимуть вдосталь велодоріжок та велосмуг, а автомобілістам не доведеться стояти в заторах. Навіть якщо ті затори лише умовні.
Фото Марини Сербінович
Відео: Миколи Геркалюка, Марини Сербінович, Романа Войтка.
Також використані матеріали з екшн-камер на велосипедах, в автомобілі та матеріали зняті Ольгою Мірошниченко та Андрієм Кравченком.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.