Велоблог: Вінниця-Мала Софіївка

19 Серпня 2020 18:17

Автор: Тарас Пахолюк

Мене звати Тарас. Я люблю велосипеди та фотографію. Не профі, але ентузіаст. Карантин змінив розпорядок дня, змінив моє ставлення до людей.

Менше живого спілкування, а хочеться не мовчати. Через блог я хочу ділитись досвідом велосипедиста-аматора та фотографа. Від нуля до безкінечності. Старт – відпочинок у вихідний день. Ціль на місяць – підготуватись до Закрутки по-Вінницьки. Безкінечність – об’їхати весь світ.

Перша розповідь – про поїздку за маршрутом “Вінниця – Мала Софіївка.

Вінниця – Мала Софіївка

Рейтинг маршруту:

складність: 6/10
місця для фото: 8/10
універсальність для типів велосипедів: 5/10

Багато місць для фото (поля, озера, закинуті будинки), близько цивілізація, але багато відрізків комфортні лише на гірському велосипеді. Грейвел теж підійде, але інколи треба буде й носити велосипед, якщо ви переживаєте за нього звичайно.

Старт

Так як всі маршрути починаються з Вінниці, то нашою відправною точкою буде Вежа. Ви может їхати з дому, звідки завгодно. Але з площа слугуватиме чудовим орієнтиром, вона ж така червона, як мітка на картах.

Всі дороги ведуть в Рим, а велодоріжки ведуть до зупинок громадського транспорту (саме тому я й не користуюсь велодоріжками).

Ще в дитинстві я багато катався на велосипеді. От Ленс Армстронг семиразовий чемпіон Тур де Франс, Сергій Гончар перемагає на етапах Джиро д’Італія… Але Армстронг втратив нагороди через допінг, Гончар вже на пенсії, а я через 15 років знову почав кататись. Спасибі, Олю! (ви її ще побачите в наступних серіях)

За перший місяць я проїхав 200 кілометрів, зібрав ще трьох однодумців і вирішив ділитись зі своїми друзями та підписниками новоздобутим велодосвідом. Маршрут із цього запису я склав і подолав сам. Сподіваюсь, що наступні дописи будуть мати більше дійових осіб.

Готувався я ретельно. Купив веломайку ще минулого року (спасибі секонду з Голландії), позичив назавжди (не кажіть Олі) велосипед, провів йому ТО в одному із магазинів Вінниці, купив насос, поставив власноруч змайстроване кріплення для телефону, шукав телефон у траві за 3 метри від велосипеду, знову ремонтував велосипед, докупив велотруси (шорти, але з памперсом, але зручно), перевіряв міцність асфальту власними колінами, заїжджав у найвіддаленіші райони лісопарку… Так, я вже 3 тижні як не падаю з велосипеду. Це досягнення, тому ось мій перший вдалий маршрут. Вдалий, бо не веде у чагарники і по дорозі вас не з’їдять комарі. Головне не починайте о 17:00 як я.

Короткий опис дороги

Від вежі через Центральний парк їдемо по вулиці Пирогова до Електромережі. Тут у вас ще немає думки, що можна й завершити все, бо їдете вниз (хоча й підйом же був, хм…). Далі три напрями – обираєте прямо. З правого боку буде поле соняхів, але воно далеченько, краще не відволікатись. Вже в Шкуринцях буде складна ділянка бездоріжжя. Складна для велосипеду більше, якщо вам його жаль. А ще й спуск до Південного Бугу. Для першого разу можете нести вашого двохколісного на руках. А далі міст – несете велосипед на руках, але вже вимушено. Можете зазирнути у садибу на пагорбі. Далі головне не заблукати між Прибузьким і Тютьками, бо за ними пряма дорога до Луки-Мелешківської, ніби просто. А назад у Вінницю маршрут можна підгледіти у автобусів.

Перебіг гонки (це не змагання звичайно, але для мене мій особистий Тур де Франс проходив саме за сьогоднішнім маршрутом)

Здається все легко. А з картами у телефоні ще легше. Саме вони й ледь не завели мене в болото. Я відмітив на карті Малу Софіївку. А приїхав до якогось ставка за кілометр від неї. Після декількох хвилин паніки вирішив поїхати прямо. На диво не заблукав, хоча вже хотів писати знайомому, що живе поруч, аби підказав дорогу. Це я забіг уперед, для тих, хто їде і читає одночасно. А тому повернемось до Бугу і Шкуринців.

Саме на березі я й пропоную перепочити. Якщо втомились звичайно, бо навколо чудова природа. Інстаграм чекає на ваші фото. Можна підкорювати вершини пагорбів поруч, а можна спостерігати за лелекою (далі дізнаєтесь де він живе). Порада для фото – їхати лише за хмарного неба. Бо його стільки, що хочеться проводити йому фотосесії. А без хмар воно нудне. Ще фотографуючи на фотокамеру чи іншй телефон, можна підставити до об’єктиву екран смартфону так, щоб віддзеркалити небо і в кадрі буде лише людина та хмари (потрапили на небеса, але ще живі). Також не потрібно лякати лелеку для хороших кадрів. Він й так буде пролітати над річкою не один раз. Вам буде потрібно лише спіймати момент.

Відпочинок чи дослідження навколишньої природи завершено, інстамографи втамували фотоголод, тому переходимо міст і кружляємо сільськими вуличками. Все залежить від вашої витривалості і досвіду подорожей велосипедом. На одному із стовпів побачите лелече гніздо, ще покинута хатинка та просто хороший градієнт підйомів. Можна забути про час, та потім доведеться поспішати і промчати багато красивих місць. Залежно від пори року можна милуватись квітами, врожаєм чи тим як його збирають. Це вже про дорогу до Луки. Якщо їхати зранку, то низовиною розстилатиметься туман, а над Вінницею сходитиме сонце.

Отож не загубились, дістались Малої Софіївки. Це другий пункт відпочинку. Помістя не збереглось, але збереглась природа (для переліку дерев є Вікіпедія звичайно, та й для простого поціновувача прекрасного є чим милуватись). А за бажанням можна уявити себе на початку 19 ст. Після важкого дня, лежати на траві, пити воду, заморились як-не-як. Щось з уявою на цьому місці вже не все гаразд. Я ж просто радів спокою природи, спокою корови, що паслась поруч.

Фактично це кінець подорожі, я ж поїхав назад у Вінницю. Поки спальні мішки та палатки для мене, як велосипед ще минулого року. Мабуть я по справжньому втомився, бо в самому місті мене спіткала топологічна дизорієнтація. Лише вдома, за нанесенням маршруту на карту, зрозумів, що перетнув Південний Буг не через Центральний, а через Староміський міст. Не впав, й на тому дяка. А ще зробив багато фото. Це була не лише проба пера, але й проба фотокамери. Результати в галереї.

Можливо комусь із вас захочеться приєднатись до наступних прокладань веломаршрутів. Посилання на головній.

П. С.

Беріть із собою воду, сонцезахисний крем, щось, на чому сидітимете та хороший настрій. Воду можна придбати в сільських магазинчиках (маршрут недалеко від цивілізації – з думкою про забудьків), але набір для ремонту пробитого колеса краще взяти. І насос.