Щороку в Україні близько п’яти тисяч громадян потребують трансплантації органів. Про це ще в серпні заявив міністр охорони здоров’я Максим Степанов. Кожна трансплантація може врятувати життя. Наразі на Вінниччині проживає 62 людини з донорськими органами.
Сьогодні, 21 вересня, у Вінниці продовжили висаджувати “Алею життя”. На території міської клінічної лікарні №1, що по Хмельницькому шосе, люди з трансплантованими органами висадили декілька яблунь на знак вдячності тим, завдяки кому продовжують жити. У Вінниці таку акцію вперше влаштували минулого року.
Співорганізаторка цьогорічної акції – Тетяна Довгань. Її чоловіку, рятувальнику Сергію Довганю, минулого року пересадили печінку в Білорусі й жінка добре розуміє з якими перепонами зустрічаються пацієнти, які потребують трансплантації, та які проблеми виникають вже під час реабілітації.
– Торік ми спостерігали за цією акцією через “Фейсбук”. Ми тоді були у Мінську, чекали на вердикт лікарів та чекали пересадку. Дивилися, як садили дерева. Тоді тут була мама Сергія, вона допомагала садити дерево “авансом” – з надією на те, що це дерево стане знаком того, що життя її сина буде продовжуватись. Ми з Сергієм сьогодні разом, він допомагає організовувати цю акцію і почувається у порівнянні з минулим роком просто неймовірно, – розповіла Тетяна Довгань. – За рік життя наше дуже змінилось у плані світогляду. Я тепер розумію, наскільки багато у нас людей в біді й інколи їм навіть бракує інформації, куди рухатись далі, тому що у перший момент, коли ти стикаєшся з хворобою і складним діагнозом, у тебе розпач.
– Ми тиждень тому прийшли з Катериною, співорганізаторкою, подивитися територію, як тут все змінилося з минулого року. Знайшли, що на одній яблуні вродило три яблучка. А взагалі розповідали нам лікарі, що настільки рясно квітували, що нетипово для таких молодих дерев, що навіть доводилось деякі квіточки обривати, бо їм важко так квітнути. Я це сприймаю, як дуже добрий знак, тому що я знаю, що тут ґрунт абсолютно непридатний для посадки дерев, а ці яблуні вхопилися за життя і ще й вродили. Ну хіба це не символ? – додала Тетяна Довгань.
Цьогоріч наймолодшою учасницею акції стала п’ятирічна Софія з Бершаді. Вона тримала саджанець, поки її батьки допомагали садити дерево. Тривалий час лікарі не могли встановити Софії діагноз, але зрештою стало зрозуміло, що дитина потребувала трансплантації нирки.
– Ми, звичайно, звернулись в дитячу обласну лікарню, були різні діагнози, але кінцевого діагнозу не було – розповів батьки Ігор. – Ми лікувалися. Були то покращення, то погіршення, а у два з половиною роки дитина втратила свідомість. Звернулись тоді в районну лікарню, а звідти санавіацією доправили в обласну лікарню і вже далі в “Охматдит”. Там ми прожили 7 місяців в реанімації, а загалом в “Охматдиті” були рік. За цей рік нам зробили сім операцій, а восьмою стала вже пересадка нирки. Її віддала мама. Але вже все добре, два роки минуло після пересадки.
На акцію приїхала й родина Панчишиних. Рік тому Наталії пересадили донорську печінку у Білорусі. Щоправда, хто став її донором жінці не розповіли. Наталія розповідає, що захворіла у 2016 році й протягом двох років їй не могли встановити діагноз. Лише у 2018 році у неї діагностували синдром Бадда-Кіарі, а допомогти одужати може лише трансплантація.
– Сюди прийшла для того, щоб виразити свою вдячність донору, який своєю смертю врятував моє життя й що моя дитина має маму. На жаль, донор мені невідомий, – розповіла Наталя. – Я хотіла й минулого року (посадити яблуню – ред.), але я тоді була в Білорусі. Цього року я вирішила, що приїду, аби виразити свою вдячність.
Її чоловік, Віталій, додав, що щомісяця на ліки витрачають близько 15 тисяч гривень й також їм регулярно необхідно їздити у Київ, аби зробити потрібні аналізи. Вони ж дуже розраховують, що з часом ці аналізи можна буде робити не лише в столиці, а й у Вінниці, а влада допомагатиме з отриманням необхідних й дороговартісних ліків.
Олена Шимборецька з Ладижина розповіла, що її донором три роки тому стала мама, буквально подарувавши друге життя своїй донці. Жінка розповідає, що мала хворобу з дитинства, але лише після 20 років почались ускладнення й поступово її нирки відмовили.
– На жаль, чомусь нам лікарі не говорили про те, що можна зробити родинну трансплантацію. Ми про це дізналися просто від сторонніх людей. Тоді ми зібрали свої речі й поїхали до Києва, як нам рекомендували. Ми зробили обстеження і мама підійшла, як донор. Трансплантацію ми робили в Києві в Інституті Шалімова. Цей захід дуже важливий, мені дуже приємно, що я бачу стільки людей. Нам потрібно об’єднуватися, тому що одну людину не почують, коли потрібна допомога.
Серед присутніх на акції була й Людмила Овсійчук – вісім місяців тому дівчині пересадили кістковий мозок у Туреччині.
– Минулого року я стояла тут ще хворою людиною, мала гострий лейкоз, й сподівалась, що через рік приїду сюди здоровою. Я “авансом” посадила яблуню, вона прижилась і я дуже щаслива. У мене вісім місяців після трансплантації кісткового мозку, яка відбулась у Туреччині й це було надзвичайно складно. Дуже хотілося б, щоб це все можна було зробити у нас в Україні й щоб люди не їздили за кордон, не відчували цей тягар, який відчувала я. Дякувати Богу, все добре і я тут. Трансплантація це ризик, але це шанс на життя і життя того варте, аби боротися та ризикувати.
На кожну яблуню учасники акції пов’язали зелені стрічки. Це міжнародний символ підтримки донорства органів і тканин. Вперше її використали ще у 90-х роках у США, як символ подяки донорам та їхнім родинам, а також як нагадування про тих осіб, які померли, не дочекавшись рятівної трансплантації.
– Мені дуже приємно бачити сьогодні тут одного зі своїх пацієнтів, який щасливий, живий, з нами. Це прекрасно, що з’являється ця алея, нехай вона розростається. Думаю, найважливіше для нас всіх – щоб на всій території України нарешті організували все так, як за кордоном і ми могли робити пересадку різних органів у нашій щоденній практиці, в черзі було якнайменше людей, а наші громадяни не їздили до Білорусі та інших країн й ми самостійно могли впоратись з цією проблемою, – поділилась враженнями присутня на заході лікарка.
До речі, Вінницька лікарня ім. Пирогова отримала ліцензію, яка дозволить виконувати у закладі операції з пересадки органів. Однак, це лише у майбутньому. Директор департаменту охорони здоров’я Олександр Шиш розповів, що фахівці лікарні вже проходять спеціальні тренінги та готуються взяти активну участь в реалізації програми трансплантології.
Учасники акції зазначають, що пацієнтам після трансплантації необхідно забезпечувати післяопераційний супровід, а також створити належні умови для здачі аналізів в регіонах, оскільки люди з трансплантованими органами не завжди можуть долати довгу дорогу.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.