Команда “Музею Вінниці” розповіла про одне з найновіших надходжень до фондів музею – печатку педагогічних дворічних жіночих курсів при Вінницькому двокласному міському училищі. Передав “рідкісний артефакт” музею Ігор Поліщук, який знайшов печатку на одному з онлайн-аукціонів.
Як йдеться на сторінці “Музею Вінниці” у Facebook, відповідний напис щодо назви печатки російською мовою та з гербом Російської імперії можна бачити на реліквії.
Печатка педагогічних дворічних жіночих курсів при Вінницькому двокласному міському училищі.
Віддзеркалене зображення печатки.
Крім того, у своїй публікації музейники також розповіли історію педагогічних жіночих курсів у Вінниці початку минулого століття. Матеріал підготувала старша наукова співробітниця музею Вікторія Колесник.
– Розвиток початкової освіти в Російській імперії на рубежі ХІХ–ХХ ст. гальмувався нестачею педагогічних кадрів, – зазначається в дописі. – Щоб прискорити професійну підготовку вчителів для початкових училищ Міністерство народної освіти 31 березня 1900 р. (тут і далі дати за юліанським календарем) затвердило “Правила про педагогічні курси для підготовки вчителів і вчительок”, за якими створювались однорічні курси при міських училищах, жіночих гімназіях і прогімназіях. Згодом розроблено “Правила про дворічні і трирічні курси” (від 29 червня 1907 р.), згідно з якими вчителів готували за скороченими навчальними програмами вчительських семінарій. На курси приймали випускників міських і сільських училищ, навчання було безкоштовним.
Так, на 1912 р. у Київському навчальному окрузі діяло 15 педагогічних курсів за Правилами 1907 р., зокрема 4 – у Подільській губернії (чоловічі в Кам’янці Подільському, Балті й Проскурові та жіночі у Вінниці).
Педагогічні жіночі курси відкрилися 15 вересня 1910 р. при Вінницькому двокласному міському училищі, яке функціонувало з 1869 р. Училище займало 2 корпуси, розташовані на ділянці на розі вулиць Поштової (згодом Миколаївський проспект, нині Соборна) і Пушкінської (нині Сковороди): старий одноповерховий (у районі сучасного готелю “Поділля”) і збудований на початку ХХ ст. двоповерховий (з фасадом на головну вулицю).
Вінниця, двокласне міське училище (старий корпус). Поштова листівка, 1907 р.
Вінниця. Двокласне міське училище. Поштова листівка, 1912 р.
За повідомленням істориків, на провадження курсів виділялося 4 тис. руб. На навчання приймали 32 особи. Завідувачем курсів з 1912 р. був Микола Лебедь, випускник вчительського інституту. У 1918 р. (ймовірно, останній рік існування курсів) випускний іспит тут включав такі дисципліни: закон Божий із церковнослов’янською мовою; педагогіку, дидактику та “училищезнавство”; математику (арифметику, алгебру, геометрію) “з методикою арифметики”; історію; географію; фізику, природознавство і гігієну; співи; малювання; чистописання; гімнастику. У свідоцтво також вносилась оцінка за практичні заняття у початковій школі.
– Поглянемо на рівень підготовки вчителів, які викладали на курсах у 1912 р. Математик Сергій Лебедєв, природник Юхим Ющенко і російський мовник Іван Табарук мали дипломи вчительського інституту. Законовчитель Мелетій Теравський і вчитель співів Георгій Машкевич були випускниками духовної семінарії, вчитель гімнастики відставний полковник Микола Дедюлін закінчив юнкерське училище, ще один вчитель російської мови Михайло Кашинський закінчив духовну академію, а вчитель графічного мистецтва Корнилій Савенко – художнє училище. У педагогічному колективі була і жіноча частина – вчителька історії і географії Ольга Кремінська, випускниця інституту, та наглядачки Неоніла Іванова, яка мала звання вчительки народних училищ, і Марія Кенігсбергер, випускниця гімназії, – підсумовується в публікації.
Фото – зі сторінки “Музею Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.