У п’ятницю, 11 червня, у Вінниці відбулася презентація сімейних фотографій родини Ґрохольських, які мешкали на Вінниччині понад сто років тому. На фотографіях зокрема можна побачити Вінницю тих часів. Представляв фотографії нащадок родини Генрик Ґрохольський.
Презентація відбулася в Центрі історії Вінниці, що на вулиці Симона Петлюри (колишній маєток Львовича). На фотографіях, більшість яких показували вперше, можна було побачити і вінницькі маєтки Ґрохольських зсередини, і стародавній герб роду, а також сучасних нащадків Грохольських у різних країнах. Пан Ґрохольський каже, що більшість фотографій були зроблені жінками. Модерував зустріч директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен.
Нагадаємо, що родина Ґрохольських належала до стародавнього польського роду та жила на території Вінниччини протягом трьохсот років. Родина брала участь у суспільно-політичному та культурному житті міста, а також, за словами пана Генрика, мала хороші зв’язки з місцевими мешканцями. Родина виїхала з території Вінниччини до Польщі у 1919 році. На презентації одна з вінничанок поділилася спогадами своїх родичів, які згадували Грохольських як привітних людей.
Деякі світлини та історії з життя Ґрохольських можна переглянути нижче. Фото надані Veжі Генриком Ґрохольським.
–
Дитина в садах Ґрохольських.
–
Комуністична Польща, 60-ті роки. Генрик розповідає, що на цьому фото можна побачити намальовані образи картин на стінах, бо справжніх картин тоді не було. “Я думаю, у них було гарне почуття гумору”, – каже Генрик.
Нагадаємо, частина картин, яка наразі виставлена у Вінницькому художньому музеї, належала колись родині Ґрохольських.
_
Це печатка 1354 року, що захована у монастирі поблизу Кракова. Спочатку родина називалася Сирокомля, а назва “Ґрохольські” походить від містечка, де вони жили – Грохоліце. Пізніше їх почали називати Грохольські гербу Сирокомля.
–
Генрик Грохольський під час своєї першої поїздки до України. “Я не мав жодних координат, нікого тут не знав, не було інтернету, – каже Генрик Грохольський. – Але часом до Варшави приїжджав католицький ксьондз, священник, який збирав гроші на будівництво костелу у Вінниці в Тяжилові. Я його запитав, чи я міг приїхати. Жив в Тяжилові, їздив багато маршрутками, був тут в центрі, у Вінницькому державному архіві, і мені завжди допомагали та були приємні зі мною. Я досліджував історію, дізнавався, хто що пам’ятає. Бо ми взагалі не знали, що залишилося (від маєтків, – прим. ред.) – в якому все стані, чи все спалили”.
Як розповів Veжі Генрик Ґрохольський після презентації, наразі він працює адвокатом в адвокатській конторі у Варшаві, одружений та має трьох доньок. Окрім цього, він співає у кафедральному хорі та допомагає як волонтер лікарням та людям, які цього потребують. Його дружина — Мая Ґрохольська – з Кракова, також походить з родини з Поділля Собанських, закінчила відділ соціології в університеті, зараз вона займається вихованням дітей.
– Я також намагаюся займатися історією, трішки вивчати українську мову. Є така інституція – Український дім у Варшаві – вони мені у цьому допомагають.
Розповідає, що на початку 2000-х ще будучи юнаком, він вперше приїхав до Вінниці та почав досліджувати історію родини на місцях колишніх маєтків. Каже, що на той момент він знав про Вінниччину лише зі спогадів, але відчував певний зв’язок з цими місцями. Окрім цього, в його родині Вінниця та Україна завжди займала особливе місце:
– Це звучить дивно, але я маю таке відчуття, що у мене є якийсь зв’язок з цим містом, хоча два покоління тут не проживало. Але є щось таке метафізичне. Моя родина проживала тут більше трьохста років. Я також дуже задоволений, бо кожен раз, як я приїжджаю, тут з’являється щось нове. Я дуже щасливий, що Центр історії Вінниці має нове місце для роботи, вони роблять дуже гарну роботу. Мені завжди подобається у Вінниці. Крім того, це тут я трошки працюю, але для мене це теж як канікули.
Зофія з дітьми: Тадеушем, Адамем Ремігіюшем та Софією. Стрижавка, 1890. Фото взяте з фейсбук-сторінки Генрика Ґрохольського
Під час розмови Генрик Ґрохольський каже, що такі зустрічі для нього – це бажанням поділитися історією своєї родини, яка була частиною Вінниччини тих років. Зокрема він ініціював створення книги спогадів своєї прабабусі Софії Ґрохольської “Болючі спогади 1917-1919”, а також книгу “Пісні, які співали Ґрохольські з П’ятничан та Стрижавки на Поділлі”. Окрім цього, він їздить і по інших колишніх маєтках родини в Україні.
Про життя сучасних родин Ґрохольських та фото Вінниці тих років – у записі презентації нижче:
Дякуємо!
Тепер редактори знають.