У Вінниці влаштували екскурсію культовими історичними закладами харчування: ще існуючих та вже забутих вінницьких “генделях” та арт-кав’ярнях міста.

Сьогодні, 14 листопада “гастрономічні історії” прийшли послухати, зокрема, вінницька екскурсоводка Тетяна Рибак, засновник корейського бістро “Хочу Бо” Ігор та представник вінницького велоруху Олександр Царевський.

Екскурсійна група на чолі з Оленою Павловою, експерткою з подільської кухні, ходили центральними вулицями Вінниці та говорили про культові пельмені з оцтом у центральному парку, молочний коктейль у “Пиріжковій” та “Вогник” з тарталетками та “закусоном”.

Від будівлі міської ради екскурсійна група з семи людей вирушила до одного із закладів, який залишився лише у пам’яті вінничан – “Кафе у Віктора”. Воно розташовувалося у теперішньому готелі “Савой” і, як розповіла пані Олена, тут варили смачну каву на піску.

Заклад працював цілодобово, “усі знали, що якщо хочеться гарної кави – це сюди”. Вона також пояснила, що звичка пити каву потрапила до Вінниці з турками. Окрім цього старовіри “привезли” солену тарань, а євреї – страви з птиці.

Наступними зупинками були кафе “Криниченька”: у минулому з великими чергами за молочними коктейлями та з ліверними пиріжками, яка розташовувалася на місці сучасного “МакДональдсу”. А ще “Вогник” у теперішній “Франції”, де можна було швидко випити та закусити тарталетками із шуби та олів’є. Крім того там можна було здати тару або навіть “свого сусіда”.

Тут була своя тверда валюта – “пятьорік”, за який можна було купити кілька сосисок, шматок хліба, плавлений сирок і “0,5”. Це все пакувалося та видавалося, як на конвеєрі, особливо під час парадів 1 травня чи 7 листопада.

“Пиріжкова” – один із культових для Вінниці закладів харчування, який залишився на своєму місці та пригощає вінничан й дотепер.

Хоча він виглядає оновлено та не має характерного запаху смаженої риби, як раніше, “Пиріжкова” все одно відрізняється від сучасних кав’ярень: ще з радянських часів тут залишився апарат, на якому досі готують молочний коктейль. Іншими “ходовими” стравами закладу є, звичайно ж, пиріжки, та, мабуть, алкоголь.

У Вінниці було й своє арт-кафе “Русский чай”, яке, за словами пані Олени, було місцем збору творчих вінничан.

Тут вони читали поезію, співали та просто проводили час, практично цілодобово. У народі цей заклад називався “Чайник” та часто викликав невдоволення сусідів через гамір. Наразі на місці “Чайника” розташовується ресторан грузинської кухні “Марані”.

Як додав Олександр Царевський, лише тут, а також в кав’ярні “Політ” продавалася “Зося” –плодово-ягідне вино. Також у “Чайнику” подавали культовий напій “Надія” та вінницьке пиво. До слова, у фейсбуці досі існує спільнота під назвою “Русский чай 80-90” де завсідники колишнього арт-кафе діляться спогадами та фотографіями.

Ще один культовий заклад був у дворику кінотеатру Коцюбинського, де за словами пані Олени подавали пельмені з оцтом та перцем, але без масла. На столах завжди стояли безкоштовні хрін, гірчиця та інші “додатки”, перемішуючи які відвідувачі готували так зване “циганське варення”:

– Голодні цигани брали за три копійки шматок хліб і мастили на нього таке “варення”. Так, щоб до сліз в очах, бо на халяву.

Крім гастрономічних цікавинок пані Ольга розповідала й інші вінницькі історії, та й самі відвідувачі ностальгували та ділилися власними спогади з дев’яностих.

Читайте також: Єврейська притча та секрети приготування кошерних шкварок: у Вінниці влаштували гастро-екскурсію Єрусалимкою. ФОТО

Читайте також: Мавпа на лампі, кінь в протигазі, в’єтнамський Шевченко та газований гарбуз: нові ресторани Вінниці. ОГЛЯД

Олеся Яненко

See Full Bio