Розпочавши із дитячого ансамблю «Степ компанія» разом з яким двічі ставали чемпіонами Світу, Яна Лісова та Євгенія Дудник-Танасюк згодом вже у складі «Flame tap», достойно відстоюють звання чемпіонок, а тепер і навчають цьому інших. Ми завітлали на одне із таких тренувань.

Незважаючи на декілька перемог на Чемпіонатах України (2015, 2016, 2017, 2018 роки) та дві бронзи і одне золото на Чемпіонаті Світу (2016-2017 рік) про вінницьких степісток із колективу «Flame Tap» пересічні українці дізналися завдяки відео, що назбирало тисячі переглядів і поширень. Дівчата затанцювали степ під «ДахуБраху» на аварійному мосту.

Степ на аварійному мосту: вінничанки вразили країну танцем біля старовинного млину. ВІДЕО

Розпочавши із дитячого ансамблю «Степ компанія» разом з яким двічі ставали чемпіонами світу, Яна Лісова та Євгенія Дудник-Танасюк згодом вже у складі «Flame tap» достойно відстоюють звання чемпіонок, а тепер і навчають цьому інших.

Ті, що пишуть музику ногами: як три вінницькі дівчини стали кращими степістками планети

Якщо раніше дівчата танцювали, аби показати мистецтво степу на фестивалях та чемпіонатах, то в певний період зрозуміли, що хочуть більшого – навчати інших:

– Спочатку були більш егоїстичні думки, що не вистачає інструменту для втілення ідей. Потрібно більше людей, хотілося би формейшн, хотілося би для смол-груп поставити. А потім, коли прийшли перші учні, то ми побачили як вони реагують на це з позитивом і сприймають інформацію з захопленням. В той момент розумієш, що ти викладаєш тому, що ти хочеш викладати, тому що вони приходять з одним настроєм на урок, а йдуть зовсім з іншим і ти розумієш, що впливаєш якось на чужі життя, – розповідає Яна.

Женя додає, що їй хочеться поширювати культуру степу, щоб вона розросталася:

– В Україні “степова сім’я” досить маленька, а хочеться її зробити великою, щоб на степовий фестиваль приїздила купа людей: ми зі своїми учнями, одесити зі своїми і утворилася велика команда.

Яна, сміючись розповідає, що стан степу в Україні помітно на Чемпіонатах світу:

– Там є велика сцена, велика трибуна і такий цілий сектор збірна Канади, цілий сектор збірна Америки і Україна 10 чоловік. Нам пошили величезний прапор, постелили на трибуну, щоб було видно, що ми там є. Я би хотіла, що років через 5 було все інакше. Хотілося би, щоб учні надихалися тим, що ми робимо, працювали плідно і також були зірками степу. Правда ж? (сміється)

Зараз «Flame Tap» мають дві групи, з якими займаються, а також індивідуальні заняття. Тренуються дівчата у центрі «Vin Smart» на Данила Нечая. Ми вирішили відвідати тренування, щоб зрозуміти як тренуються майбутні чемпіони та чемпіонки.

У невеличкій кімнаті до початку заняття зібралися п’ятеро учнів  віком від 11 до 16 років: Богдан Портянко,  Аліна Завертана, Софія Попіль, Вероніка Чубатюк та Софія Зінчук.

У кімнаті властиві танцювальним класам великі дзеркала спеціальна адаптована для степістів підлога, на поличці степовки (спеціальне взуття) для майбутніх учнів – від зовсім крихітних до 39 розміру. Тренерки Яна і Женя легко розмовляють зі своїми учнями, які дещо соромляться гостей.

Всі вони потрапили в колектив по-різному. Хтось прийшов з подругами, які сходили на декілька занять і покинули, когось привели батьки, бо старша сестра навчалася з Яною у школі. Деякі побачили як дівчата танцюють в місті й самі захотіли також спробувати.

Найдовше займається єдиний хлопець у команді – Богдан. Розповідає, що хотів чимось цікавим займатися і степ – це єдине і перше заняття, окрім школи:

– Мені тяжко було почати ходити, бо я був не дуже зібраний. Це моє перше якесь заняття, окрім школи, тому не особливо було комфортно спочатку, – розповідає хлопець, який займається степом вже близько двох років.

«У степі потрібно працювати на два фронти: це фізична та інтелектуальна праця»

Обмежень у степі немає. Дівчата займаються як і з маленькими дітьми, так і дорослими. В середньому до них приводять діток 6-7 років, адже саме цей вік для початку занять тренерки вважають оптимальним. Розповідають, що після виходу кліпу під ДахуБраху їм телефонували і просили взяти чотирирічну дитину:

– Вона каже типу «ну вона чує ритми» нормально. Та потім дізналася, що ми на Старому місті і замовкла. Але це все дуже індивідуально. Бувають діти в 10 років дуже розсіяні, а в 6 «на льоту схоплюють». Найстаршій учениці зараз 45, а одній було 55. В мене є група старших хобі-клас, – розповідає Яна.

Якщо порівнювати з іншими танцями, то степ вимагає більше концентрації, тобто тут потрібно думати про те, що ти робиш.

– Мені здається, що вони навіть в школі менше думають. Потрібно думати про те, який наступний удар, запам’ятовувати. Окрім того, що це фізична праця – це ще й інтелектуальна праця. В цьому, напевно, складність працювати на два фронти, – розповідає Яна.

Якщо говорити про фізичні чи музичні дані, то степістки розвіюють міф про ідеальне вроджене відчуття ритму та вважають, що в певній мірі воно присутнє у всіх. Варто лише вміло та постійно його розвивати.

– Я не можу сказати, що всі, хто до нас прийшов на першому занятті могли рівно попасти в метроном. Це була проблема. Зараз вже таких проблем немає. Професійні степісти кажуть, що степом можуть займатися ті, хто можуть ходити. Немає більше ніяких обмежень, – говорить Яна.

Щодо того як швидко можна навчитися танцювати степ, то це питання також індивідуальне. Для того, щоб вивчити прості елементи та затанцювати комусь вистачить місяця, а комусь року.

– Комусь треба рік, щоб затанцювати, комусь треба місяць, щоб затанцювати, але можна розвиватися. В команді наразі найменше займається Софія, а найдовше Богдан, але під час тренування цього взагалі не помічаєш.

Яна і Женя зізнаються, що багато людей приходять, відвідують декілька занять і кидають, адже спочатку це здається весело і цікаво, але на етапі, коли дійсно потрібно працювати – здаються. Женя вважає, що з юними танцівниками мають працювати і батьки, адже без їхньої підтримки та мотивації багато хто може закинути цю справу.

Та ті, хто не здалися, нещодавно відвідали степовий фестиваль у Запоріжжі. Для багатьох це стала перша поїздка в потязі, ночівля в готелі та, звичайно, вихід за межі танцювального класу.

Що робити новачкам?

Дівчата регулярно оголошують про набір у танцювальні класи. Зазвичай тоді й приходить найбільше людей, але з часом велика кількість відсіюється, тому приєднатися до команди можна у будь-який час.

Декілька занять для новачків Яна і Женя роблять індивідуально:

– Ми їх підтягуємо, тут все дуже індивідуально. Є діти, які можуть просто вивчити удари і приєднатися. Наприклад, Софія дуже талановита, поцілована Богом дитина, яка прийшла лише два місяці тому, а танцює вже на рівні. В нас є ще молодша група, малявочки. То ми або до них відправляємо або індивідуально. А якщо є дані, то вже в цей основний колектив.

Когось може злякати відсутність спеціального взуття – степовок, але і тут танцівниці підготувалися та мають певний «Фонд взуття», який складається із маленького взуття тренерок та купленого ними ж нового. Якщо підходящого розміру немає, то дівчата допомагають із підбором якісних степовок, яких в Україні майже нема:

– Те, що доступне в наших танцювальних магазинах не дуже якісне: 1500 гривень, а болти вилітають, набойка може кудись злетіти і не шкіряні. За подібну суму можна придбати нормальні закордоном. Ще багато степістів із Одеси та Києва перепродують, то ми у них купуємо.

Особливих травм у степі немає, вони як і будь-яких танцях та спорті звичайні, що можуть виникати від недостатньо розігрітих м’язів чи порушення техніки виконання. Яна, щоправда, зізнається, що отримала грижу, але через інтенсивну підготовку до чемпіонатів:

– Якщо з розумом до всього підходити, то нормально буде все. Ми про це завжди говоримо своїм учням.

Під час тренування помічаємо, що заняття розпочинається із розминки, яка значно відрізняється від звичайних танцювальних – великий акцент саме на стопи. Приміщення відразу наповнюється ритмічним стуком, а Яна та Жені контролюють, щоб учні не збивалися з ритму та відпрацьовували кожен елемент.

Після невеличкої розминки у юних степістів інтенсивна робота над танцем, який вони готують на Чемпіонат України. Яна та Женя з двох різних кутків зали контролюють, аби була витримана відстань між учнями, щоб кожен чітко виконував елементи та не відволікався на зайве і дійсно змушують думати та аналізувати помилки.

– Тримайте правильну відстань, станьте ближче, бо на Чемпіонаті сцена буде три на чотири, – сміється Яна.

Дівчата говорять, що раді новим учням, адже це найкраща можливість розвивати степову культуру. Більше інформації можна знайти на сторінці команди Flame Tap.

Фото Андрія Завертаного

Марина Однорог

See Full Bio