“Так це театр чи балет?”: у Вінниці світлом і тінню поставили виставу “Дон Кіхот”. ФОТОРЕПОРТАЖ

11:19
Автор: Дар'я Гоц
Become a Patron!

Оновлено: 25 Травня 2018, в 12:35

Виступом київського театру завершився День Європи у Вінниці та розпочалась нічна програма святкування. Для вінничан гості зі столиці привезли виставу-балет “Дон Кіхот”.

Щоправда, це була не “традиційна” вистава із реквізитом чи хоча б репліками акторів, а швидше театралізований балет, де всі слова замінювали рухами. Не менш важливу роль у цьому також відігравали світло, тінь та музика.

Cучасний експериментальний ballet of light (балет світла) підготував виставу про пригоди найпопулярнішого ідальго усіх часів та народів за мотивами роману Мігеля де Сервантеса та за участю молодих українських акторів. Захоплюючу подорож романтика-лицаря відобразили у сучасній хореографії та унікальній партитурі світла.

– Рух народжує світло і в свою чергу світло народжує рух. Так народжується мрія. Балет світла “Дон Кіхот” – багатовимірний умовнйи жанр нового проекту, який передбачає подорож сучасної людини до світла кірзь темне марево часів, – зазначили перед початком.

Постановник та хореограф проекту Ольга Семьошкіна – головний балетмейстер Національного театру ім. Івана Франка, брала також участь у створенні певних шоу у різних містах України. Окрім цього, Ольга Синошкіна працює на телевізійних проектах, як, наприклад, “Танці з зірками” та “Танцюють всі”.

Так як одним із ключових елементів балету було світло, на Майдані Незалежості вимкнули усі ліхтарі, щоб глядачі могли якнайкраще побачити те, що відбувалося на сцені.

Спершу під музику на темну сцену, яка підсвічувалась лише декількома променями світла вийшов увесь балет. Одразу ж розпочалась вистава і їхні на перший погялд різкі та хаотичні рухи складались у єдину цілісну картину, що вже з перших секунд захопила усіх глядачів, які відклали телефони та уважно вдивлялися на сцену. До речі, самі ж актори виступали босими, незважаючи на доволі прохолодний травневий вечір.

Переважно, протягом усієї вистави на сцені було лише декілька променів світла. Одразу ж зрозуміло, хто був самим Дон Кіхотом, а ось поява акторки на сцені викликала перешіптування серед глядачів:

– Це Санчо Панса? 

– А може, кінь?

– Так це театр чи балет? – запитували інші.

Сама ж вистава тривала трохи більше години. За цей час на сцені відобразили певних героїв та сцени роману, хоча, звичайно, вмістити все у цей час навряд чи було можливим.

Вінничани побачили не лише Дон Кіхота, а ще й Росинанту, Санчо Пансу, а також Дульсінею (або ж її образ в уяві Дон Кіхота), яка з’являлась у найбільш напружені моменти. Образом, який важко було розгадати, стала сама Доля, яка супроводжувала і випробовувала головного героя у різних моментах.

На наш погляд особливістю вистави стало те, що постійно виникали питання, і попри знання роману не можна було бути остаточно впевненим в тому, що бачиш на сцені.

Здавалось, що все сплуталось – і сцени, і герої: ось лише Дон Кіхот та Санчо захищають хлопчика від нападників, а буквально за декілька хвилин Санчо Панса вже стає губернатором, хоча в романі до цього ще читати і читати. Водночас спільне поєднання світла, звуків та гри акторів тримала увагу публіки до останнього. В одному із інтерв’ю Ольга Семьошкіна зазначала, що “Дон Кіхот” – це не переклад усім відомого твору, а історія про людину та її душу, яка прагне Світла.

– Це, насамперед, історія про бентежну душу, котра повсякчас прагне Світла. І шукає таке світло у образі та подобі кожного ближнього та чогось вигаданого і надосяжного. Така хореографічна історія – наш уклін Творцеві, митцеві. Тим, хто віддаляє нас від сірої повсякденності і переносить у світлий світ фантазій, жартів, мрій. Така історія, як у нашому балеті, могла би трапитись з кожним глядачем. І сценічне рішення – від простору сцени до окремих мізансцен, а також пластична мова – все це і допоможе на певний час полинути у той світлий світ, у той романтичний простір, де живуть ілюзії і мрії.

Щоправда, дехто із глядачів все ж залишали виставу передчасно, хоча, можливо, причина була у холоді і не надто сприятливих до творчості 15 градусів тепла.

До самого завершення Дон Кіхот на сцені шукав світло та любов і завершилась вистава так, як і роман – смертю Дон Кіхота. В останній сцені усі актори станцювали під єдиним променем світла, а вінничани подякували за експериментальний нео-балет гучними оплесками та вигуками “Браво!”.

Фото Ольги Мірошниченко

✐ Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.