На вінницьких очисних спорудах завершується перший етап реконструкції, який дозволяє краще очищати стічні води на первинному етапі. На роботи витратили понад 35 мільйонів, однак підприємство потребує ще більшого фінансування, щоб повністю оновити обладнання.
Каналізаційні очисні споруди Вінниці розташовані у Сабарові та працюють ще з середини минулого століття. Щоб підприємство краще справлялось з очищенням стічних вод, які надходять з усієї Вінниці, було вирішено розпочати реконструкцію, які умовно поділили на три етапи.
Нині завершується вже перша черга реконструкції, на яку виділили 35 597 800 гривень. Більша частина, а саме 29 мільйонів, це субвенція з державного бюджету, ще понад 4 мільйони надав державний екологічний фонд, 900 тисяч також виділили з обласного екологічного фонду, а саме підприємство “Вінницяоблводоканал” знайшли у себе 618 тисяч.
Начальник очисних споруд каналізації Вінниці Сергій Дусанюк розповів, що кошти розподілили між трьома об’єктами: приймальна камера, будівля решіток (де зі стоків прибираються великі тверді побутові відходи) та одна з насосних станцій сирого осаду.
– Відштовхувались від того, скільки було виділено коштів і це першочергова стадія очистки, тому обрали саме ці об’єкти. Щодо приймальної камери: було виконано загальнобудівельні роботи, замінили затвори, а це важливо, адже у нас тут агресивне середовище. Накрили листами із нержавіючої сталі саму приймальну камеру стоків та канали, які ведуть до будівлі решіток.
Також проклали дві кабельні лінії до будівлі решіток, а у будівлі облаштували вентиляцію з коробами з нержавіючої сталі та системою підігріву у зимовий період, замінили самі решітки, шнековий транспортер відходів та прес. Окрім цього, будівлю решіток ще й утеплили.
– У нас зараз зменшилось навантаження через те, що стоять нові решітки, які мають щілини 6 міліметрів і вони не лише виловлюють крупні речовини, а й дрібні. Таким чином зменшується навантаження на первинні відстійники, – продовжив Сергій Дусанюк.
Очисні споруди Вінниці експлуатуються з середини минулого століття і за цей час вони зносились майже 80%, розповідає керівник підприємства. Справність обладнання намагаються підтримувати своїми силами, аби технологічний процес відповідав усім вимогам та нормам. Запевняють, що до Південного Бугу забруднену воду не скидають і тому показали, як саме відбувається очистка води.
На першому етапі очистки, а саме у будівлі решіток, гучно працює обладнання і сильно відчуваються не надто приємні запахи. Технолог із 16-річним стажем роботи на каналізаційних очисних спорудах Вінниці Ольга Манаєва каже, що кожна робота має свої недоліки, тому вони вже не звертають увагу на запахи.
Нові автоматизовані решітки видаляють тверді побутові відходи, які потрапляють у стоки. Розповідають, що періодично серед сміття знаходять телефони, ганчірки, пакети та навіть гроші. Далі тверді побутові відходи транспортером відводяться у прес-фільтр, а звідти – у контейнер. Забирає таке сміття “Ековін” та відвозить на полігон. Також ще є ручні решітки, де працівники самостійно виловлюють сміття.
– Заміна обладнання нової системи решіток дозволила нам затримувати втричі більше забруднень, ніж раніше, на первинному етапі очистки, – розповідає технолог Ольга Манаєва. – Це зменшило навантаження на решту споруд та значно знизило кількість ремонтних робіт щодо очищення насосів. На решітках іноді приходять такі відходи, як дерев’яні ящики, шматки металу, великі ганчірки, пакети. На решітках фінішної очистки переважно забруднення харчового та побутового характеру. До речі, шнековий транспортер у нас закритий, а це зменшує неприємний запах та зменшує небезпеку для персоналу. І наші жінки припинили самостійно носити відходи у відрах до контейнерів.
До речі, нині на підприємстві загалом працює близько 100 осіб і переважна більшість – жінки.
Після будівлі решіток щоранку, без вихідних, відбувається перший забір води на лабораторний аналіз. Як розповіла Олена Павлова, на цьому етапі визначають рівень забруднень води та таким чином контролюють, що саме потрапляє далі на очисні.
– На запах впливає концентрація забруднень, які є у стічних водах, – додає технолог. – Наші очисні споруди були розраховані на очистку 150 тисяч куб.м. стічних вод на добу, однак із значно меншим забрудненням, ніж є зараз. Зараз ми прйимає близько 65 тисяч куб.м. стічних вод на добу. Так, по азоту амонійному ми були розраховані на 18 міліграм на літр, зараз ми приймаєм 34-36 міліграм на літр, а буває що навіть до 64 міліграм. Тому у нас значно концентрованіший розчин. Через застаріле обладнання нам все важче справлятися із такими забрудненнями.
Також нещодавно відремонтували одну із насосних станцій. У будівлі замінили вікна та двері, а незабаром ще й утеплять. На підвіконнях вже поставили вазони, аби було затишніше. Кажуть, що обладнання для насосної станції також закупили якісне, аби його можна було довше використовувати.
Помічаємо, що чимало конструкцій відстійників на території підприємства заіржавіли. Ольга Манаєва відповідає, що таке обладнання становить більше небезпеки для самих працівників підприємства, однак на якість очищення води не вплине.
– Ми ось так постійно: з одного ремонту в інший, – розповідає технолог. – Я в будівельних нормах знайшла фразу, що очисні споруди це природоохоронний об’єкт і колись, коли на нас “танком поїхали” екологи, я їм і кажу, що ми ж теж природоохоронні. Як вони образились!.. Кажуть: “Це ми охороняємо природу! А от ви!..” А ми стоїмо між містом і природою.
Завершується первинна очистка на відстійниках, де остаточно відділяється сміття від води. Далі стокова рідина потрапляє на біологічну очистку.
На очисних спорудах є механічна та біологічна очистка на аеротенках завдяки мікроорганізмам, які також живуть у будь-якій річці. Ось тільки на підприємстві цих організмів значно більше і те забруднення, яке не змогли прибрати на решітках чи первинних відстійниках, буквально з’їдають мікроорганізми.
Уже після аеротенків рідина надходить на вторинні відстійники. Там завдяки механічній очистці активний мул осідає на дно, щоб потім знову повернутись в аеротенки та очищати наступну порцію води. Цей процес цілодобовий і безперервний.
До речі, другу лабораторну пробу води беруть на вторинних відстійниках, аби перевірити чи відповідає вона нормам і чи безпечно її скидати в річку. Вже на перший погляд досить очевидно, що вода дійсно очистилась від бруду.
Запитуємо, що можна зробити на очисних спорудах, аби мешканці районів неподалік не відчували неприємних запахів.
– Наскільки я знаю, з досвіду європейських країн та Росії, там будують легкі павільйони, якими накривають всю зону первинної очистки, окремо накривають кожен відстійник. Далі йде збір повітря через вентиляцію зі спеціальними фільтрами. Все це вимагає значних коштів. У проект наших очисних споруд, будівництво яких було почато ще у 1961 році, це не було передбачено. Ми були б раді зараз таким нововведенням, але на це потрібні капітальні кошти, – додає Ольга Манаєва.
Сергій Дусанюк зізнається, що насправді на очисних спорудах ще багато роботи, а найближчим часом планують оновити первинні відстійники, піскоуловлювачі та аеротенки.
Цього року реконструкцію першої черги планують повністю завершити, а от коли ж розпочнеться другий етап ще не можуть відповісти, адже все залежатиме від фінансування. Зазначають лише, що на продовження реконструкції очисних споруд може знадобитись значно більша сума коштів, ніж на перший етап.
Фото Марини Сербінович
Дякуємо!
Тепер редактори знають.