Протягом останніх кількох днів стало відомо про загибель десятьох захисників з Вінниччини: Куйбіди Анатолія Вікторовича, Галузінського Олександра Петровича, Агапія Володимира Івановича, Шевченка Андрія Вікторовича, Перожика Андрія Андрійовича, Харітоненка Андрія Валерійовича, Майстра Дмитра Миколайовича, Кардаша Даніїла Вікторовича, Реки Анатолія Олексійовича, Гвоздінського Максима Дмитровича, Костянтина Вікторовича Ткачука, Зайця Олега Володимировича.
– Підтвердився факт загибелі Куйбіди Анатолія Вікторовича, 27 лютого 1976 року народження, жителя села Кинашів Тульчинської громади. Солдат Куйбіда Анатолій Вікторович служив старшим навідником 1 механізованого взводу мінометної батареї військової частини. 23 лютого 2024 року в районі населеного пункту Ласточкіно Очеретинської територіальної громади Покровського району Донецької області наш Герой-захисник прийняв свій останній бій.
– За результатами експертизи ДНК офіційно підтверджено загибель старшого солдата Олександра Петровича Галузінського, 1971 року народження. Гайсинчанин Олександр Петрович служив на посаді радіотелеграфіста взводу зв’язку 411-го Окремого стрілецького батальйону військової частини А4840. Свій останній бій він зустрів 08.04.2024 року на Донеччині, у Краматорському районі поблизу населеного пункту Терни. Тоді, під час виконання надскладного бойового завдання, зв’язок із ним обірвався. Довгі місяці він залишався у списках зниклих безвісти за особливих обставин, і лише тепер повернувся на вічний спочинок до рідного краю “на щиті”.
– Після тривалого очікування та болісної невідомості підтвердилася загибель вона з Могилів-Подільської міської територіальної громади – майстер-сержанта стрілецького батальйону ЗСУ Агапія Володимира Івановича 1976 року народження. 15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області Володимир загинув внаслідок обстрілу ворожими військами. Довгий час він вважався зниклим безвісти і лише тепер його загибель підтверджено.
– Під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, загинув житель селища Крижопіль, солдат Шевченко Андрій Вікторович (30 травня 1998 року народження). Андрій проходив службу на посаді радіотелефоніста спеціалізованого мотопіхотного взводу. Вірний військовій присязі, він до останнього подиху мужньо виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. Життя Захисника обірвалося 13 липня 2024 року поблизу селища Невельське Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій противника.
– 16 липня Вінниця прощалася з полеглим Героєм Андрієм Андрійовичем Перожиком. Він народився у селі Красне Тиврівського району, проте усе його дитинство та доросле життя минуло у Вінниці. Чоловік за покликом серця став до лав Збройних Сил України в жовтні 2024 року. Боронив рідну землю від російських загарбників у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка на посаді стрільця. Після запеклого бою, що відбувся 24 грудня 2024 року поблизу села Нововасилівка Покровського району Донецької області, воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Місяці болісного очікування та надії родини обірвала страшна звістка, що підтвердила загибель Андрія. Йому навічно залишилося 42 роки.
– Офіційно підтверджено загибель захисника України Харітоненка Андрія Валерійовича з Руданського (17.07.1998 – 29.12.2025). Андрій Валерійович служив стрільцем, помічником гранатометника аеромобільного батальйону. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові. 29 грудня 2025 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької області.
– 17 липня Жмеринська громада провела в останню путь захисника Майстра Дмитра Миколайовича, який поклав своє життя за незалежність та соборність нашої країни в ході російсько-української війни.
– 7 червня зупинилося серце Кардаша Даніїла Вікторовича. Він двічі добровільно ставав на оборону Батьківщини. У 2015-2016 роках брав участь в антитерористичній операції на сході країни. З початком широкомасштабної російської агресії чоловік знову долучився до лав Збройних Сил України. У складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго воїн пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора, обійнявши посаду начальника персональної служби батальйону. Його фронтова біографія охоплювала гарячі точки, серед яких – Лиман, Слов’янськ, Балаклія. Краматорський напрямок. Даніїл ніколи не залишав позицій і, попри травми, контузії та виснаження, завжди перебував там, де найважче. Серце Захисника 7 червня. Йому назавжди залишилося 34 роки.
– 7 липня після важкого поранення загинув вінничанин Река Анатолій Олексійович. Він за покликом серця пішов захищати Україну від початку повномасштабного російського вторгнення. Він воював у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина». Був старшим солдатом та кулеметником, брав участь у запеклих боях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Після першого поранення Анатолій без вагань повернувся на передову до своїх побратимів. На жаль, 7 липня цього року поблизу села Добропілля Покровського району воїн дістав важкі поранення. 16 липня його серце зупинилося в лікарні. Герою назавжди залишилося 46 років.
– 8 липня під час виконання бойового завдання в Краматорському районі Донецької області загинув старший солдат Гвоздінський Максим Дмитрович. Ворожий удар FPV-дрона обірвав життя мужнього українського воїна. Поранення, яких він зазнав, виявилися несумісними з життям.
– 15 липня після важкого поранення загинув вінничанин Костянтин Вікторович Ткачук. З минулого року він зі зброєю в руках захищав Батьківщину у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де отримав позивний «Механік». Як досвідчений і майстерний водій, неодноразово здійснював ризиковані виїзди в найгарячіші точки бойових зіткнень Донецького напрямку. 1 липня поблизу Лиману Костянтин дістав тяжке мінно-вибухове поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, але, на жаль, врятувати не змогли. Серце воїна зупинилося 15 липня. Йому назавжди залишилося 30 років.
– 15 липня стало відомо, що під час виконання бойового завдання в районі н.п. Чуйківка, Шосткинського району, Сумської області загинув Заєць Олег Володимирович 1974 р.н. з Козятинської громади.
Вічна пам’ять загиблим Героям! Співчуття рідним…
Ілюстративне фото – Canva
Дякуємо!
Тепер редактори знають.