У Вінниці презентували пам’ятну дошку з музею садиби Михайла Коцюбинського, яка до недавнього часу вважалася втраченою. Вишуканий шрифт та незвичні літери у тексті історики та дослідники знайшли на звороті сучасної таблички, яка з 30-тих років була монтована на фасаді музею.
Сьогодні, 6 лютого, у стінах Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського презентували пам’ятну дошку, яку команді Центру історії Вінниці та головному архітектору міста Євгену Совінському вдалося спочатку помітити, а згодом – розшукати.
З ліва на право: головний архітектор міста Євген Совінський, директорка музею Лариса Кравченко та директор Центру історії Вінниці
Як розповів директор Центру Олександр Федоришен, ще у 2017 році їхня команда побачила відео з відкриття музею, в якому вони помітити, що на той час (1927 рік) на фасаді музею була монтована інша дошка. Історики припустили, що перша дошка була замінена і, скоріше за все, втрачена.
Головний архітектор міста Євген Совінський здійснив порівняльний аналіз таблиці зі стрічки 1927 року та сучасної дошки, виявивши їх “віддзеркалений” збіг малюнку каменю. Завдяки порівнянню зображень обох пам’ятних таблиць, їх структуру та характерних для мармуру “жилок”, він припустив, що швидше за все, ці дві дошки є одним і тим самим каменем.
Сторона мармурової дошки, яка були видима до вчорашнього дня
Дошка, яку виявили вчора
Перевірити цю гіпотезу вдалося лише вчора, коли музей офіційно почав процес реставрації. Історики центру спільно з Євгеном Совінським та працівниками музею демонтували таблицю, що й дозволило найти на звороті “втрачену” дошку.
Двобічну таблицю планують експонувати в музеї після ремонтно-реставраційний робіт, а на її місце помістять репродукцію – точну копію сторони дошки, яку виявлену вчора.
– Варто зауважити, що без напису позаду цінність цієї дошки була би значно меншою, – каже Олександр Федоришен. – Двоїстість і дволикість цієї таблиці – саме у ній уся цінність цього артефакту. Точніше її безцінність.
Кажуть, що також відтворять і шрифт, і колір літер, які за словами пана Совінського, були золотистими.
– Співробітники, перевернувши таблицю, втопили її близько на сантиметр у товщину стіни, для того щоб за неї не можна було заглянути і побачити, чи там є ще якісь символи на звороті. Напис, який ви зараз бачите темним кольором – він просто потемнів. Насправді ці літери мали золотавий колір.
Команда дослідників підкреслила особливість шрифту першої дошки, а саме української літери “Н”, яка зображена на манер латинської, як “N”. За словами Олександра Федоришена, причина такого “перевертання” досі залишається загадкою. Одне з припущень – роки сталінських репресій, які прийшли на зміну українізації. Відтак, пан Олександр зауважив про хоча й не великий, але важливий подвиг музейників, які попри можливу команду “прибрати” табличку, все таки зберегли її.
– Можна припустити, що таблиця була “покарана” саме за ці літери “N”. Можливо, річ у написі “український”, або в авторі написання цього шрифту, або у тому, хто запропонував той шрифт. На це питання, я думаю, відповідь з’явиться згодом.
Фото – Ольга Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.