Сьогодні, у День Гідності та Свободи на площі Майдан Героїв Небесної Сотні під синьо-жовтими стягами зібрались до двох десятків людей. Вони не проголошують у мікрофон промов та не розповідають перехожим про мету своєї зустрічі.
Однак прислухавшись до розмов цих людей, можна зрозуміти – всі вони були учасниками подій Революції Гідності, що на думку декого з них досі триває – вже на Сході України. У річницю початку Майдану вони зустрілись, аби “просто поговорити та побачитись один з одним”.
Організатором такої зустрічі, яка почалась близько 16:00, став Артем Михайлов, громадський активіст та сотник Вінницької сотні під час подій 2013-2014 року, через яку ротаційно пройшло кілька тисяч вінничан.
Сьогодні хлопець розповідає, що підтримує стосунки з багатьма учасниками Майдану, значна частина яких стали учасниками бойових дій у російсько-українській війні чи волонтерами.
Щороку, 21 листопада, частина з учасників подій семирічної давнини влаштовує “зібрання побратимів”. Цьогоріч зустріч відбулась біля символу вінницького Майдану – пірамідального постаменту із зображеннями загиблих героїв.
Навколо нього учасники поділились на маленькі групи та почали спілкування на різні теми – від побутових проблем кожного і згадок про події Революції Гідності до обговорення останніх новин, пов’язаних з революцією.
Сам Артем Михайлов розповідає, що в нього “паскудні враження” від останніх новин в країні, зокрема, щодо інформації про відкриття кримінальних проваджень стосовно ймовірного “державного перевороту”.
– Вони (вірогідно, представники влади – авт.) чомусь вважають, що можуть наступати на цінності Майдану, приходити в переддень річниці Революції з обшуками (до Музею Революції Гідності – авт). Чому в ці дні з Януковича зняли заочний арешт? Вони думають, що люди їх простять чи що вони зможуть всіх закрити?
В нас не Білорусь і якщо там залишається режим, то в нас один режим уже пішов, може піти й другий режим. Тому що на сьогодні вони ведуть країну до нового Майдану. Тільки, на жаль, це вже не буде стояння, співання і махання прапорами – розповідає хлопець.
Негативної думки про ситуацію в країні дотримується й Катерина Цибуліна, активістка вінницького Майдану, яка зазначає, що сьогодні влада зрадила те, за що боролась Революція Гідності, вказуючи на незмінність системи в цілому та відсутність покарання винним.
– Як згадаю ці бочки, біля яких ми тут мерзли, як збирали по крихточці все, щоб відправити до Києва, як ми підтримували тих людей – тоді була дуже велика надія. Сьогодні її немає – боляче.
Ми розмовляли сьогодні, як маємо далі діяти, ВЖЕ хвилюємось, хто буде наступним Президентом. Ми неоднозначні в тому, що саме сьогодні робити… – розповідає пані Катерина, додаючи, що відчуває себе зрадженою.
В якийсь момент жінка перериває розмову та йде допомагати побратимам – запалювати та розставляти лампадки навколо меморіалу загиблим.
Ми підходимо до групи чоловіків, які жартівливо підтверджують, що були учасниками Майдану, однак дати коментар кличуть чоловіка, якого вважають справжнім героєм – Миколу Рудика.
Чоловік розповідає, що на момент початку Революції Гідності був у Парижі, тож на першу свою акцію вийшов до Ейфелевої вежі, а вже потім приїхав до Майдану в Києві. Зазначає, що раніше представляв прикордонну службу, однак після поранення голови під час революційних подій в лютому 2014 на службі не перебуває.
– Революція Гідності, на жаль, не скінчена – вона перейшла на Схід, де йде щоденна війна – розповідає чоловік, що найгірше у наш час – втратити гідність.
Побувши ще трохи поміж учасників Революції, в якийсь момент автору здалось, що це, по-своєму, унікально – бачити людей, причетних до зміни історії одночасно за розмовами про заклопотаність на роботі та домашні проблеми і веселими розповідями про смішні моменти семирічної давнини; людей, які, вірогідно, не знали одні одного подій 2013 року та які тепер діляться сокровенним.
При цьому, у автора виникло лише одне почуття – гордість за те, що в країні досі є люди, здатні змінити вектор розвитку держави на краще. Дякуємо!
21 листопада 2013 року в Україні почалося народне повстання, що спершу отримало назву Євромайдан, а потім стало називатися Революцією Гідності.
Протестуючи проти відмови тодішньої влади здійснювати курс на євроінтеграцію, а також засуджуючи репресії силовиків проти народу, протестувальники протягом кількох місяців перебували на Майдані Незалежності в Києві, який став головним осередком всеукраїнського протесту.
Після початку серйозних сутичок в урядовому кварталі між майданівцями та “Беркутом”, а головне – після перших загиблих з числа протестувальників, – акції непокори перекинулися й на інші міста України. Vежа до п`ятої річниці Революції Гідності створила проєкт “Вінниця: Революція. П’ять років після Майдану”, аби нагадати про події визначального моменту для українського народу.
День Гідності та Свободи — свято в Україні, що святкується щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Джерело – Вікіпедія
Фото Миколи Геркалюка
Дякуємо!
Тепер редактори знають.