У Вінниці на території заводу “Кристал” триває масштабний мультидисциплінарний “AirГогольFest 2019”. Другого дня хедлайнерами музичної сцени фестивалю стали два українські гурти: “DZ`OB” і “ЦеШо”, а також румунські “SUBCARPATI”.

Нагадаємо, що наймасштабніший фестиваль сучасного мистецтва у Вінниці стартував у п’ятницю, 18 жовтня. Тоді головну музичну сцену “Air ГогольFest” відкрили кращі вінницькі гурти: вибухові “Space of Variations”, божевільні “The Hypnotunez” і самобутні “Курносая Дура”. Як це було – читайте і дивіться за ЦИМ посиланням.

Учора ж, 19 жовтня, “музичний рейв” для відвідувачів другого дня фестивалю влаштували відразу три команди: акустично-електронний ансамбль з Дніпра “DZ`OB”, рейв-бенд “ЦеШо” та хедлайнери вечора румунський хіп-хоп гурт з андеграундним фольклором “SUBCARPATI”. А ефектну крапку вже вночі поставив батько українського drum-n-bass – DJ Tapolsky. 

 

 

DZ`OB

Першими на сцені “AirГогольFest”“шаманили” “DZ`OB”. Цей виступ можна назвати суцільним музичним перфомансом, адже ловити їхній вайб потрібно було з першої композиції. П`ятеро музикантів почали, здавалося б, із хаотичних звуків скрипки, віолончелі, ударних, електроніки та інших духових, які поступово спліталися у химерні мелодії.

А доповнювалося все це таким же химерним і дуже пістрявим візуальним рядом.

 

 

Попри сучасну електронну обробку музика “DZ`OB” тяжіє все ж до камерної академічної. Про це свідчать і назви деяких треків, як от “Techno 1” чи “Прелюдія №10”. Крім того на сцені в усіх музикантів є партитура, а у більшості – ще великі навушники. Інакше зіграти ті композиції, з їхньою особливою ритмікою, просто нереально, адже мелодії специфічні.

 

 

Що цікаво, музиканти сказали, що їхніми “найвідданішими фанатами” є діти, і зіграли однойменний трек, присвячений їм. Зважаючи на те, що зранку не території фестивалю тривала дитяча програма, на концерті й справді була присутня малеча. Трішки старші намагалися танцювати, рухаючись в такт музиці, а найменші під час виступу “DZ`OB” солодко спали у своїх батьків на руках.

На біс музиканти виконали “Ethiopian”, як вони зазначили – свою “шану і повагу ефіопському джазу.” Після цього їх викликали на біс, але ще до того, як музиканти встигли попрощатися, хтось зі слухачів викрикнув “ще раз”, і “DZ`OB” без жодних вагань (“ще раз, так ще раз”) повторили цей трек.

 

 

ЦеШо

Другими на сцену вийшли підопічні Владислава Троїцького – гурт “ЦеЩо”: майже у темряві й з білим шумом на екрані позаду. Яскраві комбінезони і різнокольорові шапочки, в яких вони виступали минулого року,  дівчата змінили на чорні костюми та капюшони. Навіть їхній саунд став дещо темнішим, об’ємнішим і проймаючим, здається, на рівні частот.

Глядачів у цей час все прибувало і прибувало: так, що навіть на вході до ангару зробилося тісно.

 

 

 

Вже з перших хвилин виконання їхнього “Туц-туц” стало зрозуміло, що “ЦеШо” приїхали не просто з оновленою електронною програмою, – на “Air ГогольFest” приїхали зовсім інакші “ЦеШо”. А разом з ними – загадковий діджей, якого на сцені було майже непомітно, але який великою мірою й забезпечив цю інакшість.

Ляльки (зменшені копії артистів) також зникли, ніби натякаючи: все – ігри скінчилися. Від соціального лялькового кабаре, не залишилося й сліду: дівчата стали дорослішими і значно гостріше рефлексують над тим, як і де ми живемо.

 

 

“Маленька людинка народилась, маленька людинка живе, маленька людинка померла…”. Якщо минулого року, під час виступу на “Air ГогольFest” вони з цього стібалися, то тепер наче відспівують твоє “I lost my life”, а потім ще й кажуть: “Всьо харашо, бля, не напрягайся”.

Як зазначив музичний куратор фестивалю, “соціальний рейв – це коли танцюєш і плачеш”. Тому бездумно тусити – це не про “Рейв” “ЦеШо”, хоча дівчата в один момент почали робили це на сцені просто без музики. І це був сильний прийом, бо на “нестримні веселощі” аж ніяк не скидалося.

 

 

А від перфомансу зі звуком, червоним світлом, димом і дитячим схлипуванням наприкінці, трек “Абетка” взагалі став моторошним: “ананас, акула, акордеон, автомат, агресор, АТО, анексія, атака… біженці, бронежилет, БТР… військові, вдови, волонтери… діти, добровольці, депутати,… постріли, приціл, пропаганда,… протез, протест,… солдати, смерть… свобода, страх…”.

Наче продовженням цієї теми став трек “Hate”, який дівчата виконали наступним. А потім – “Я риба, я в морі…”.

 

 

 

Звісно ж ніхто не відпустив би “ЦеШо” без пісні на біс. Дівчата сказали, що “в них такої немає, тому заспівають те, що всі знають”. Вони подякували публіці, фестивалю, особисто Владиславу Троїцькому, і знову зробили “Рейв”, зірвавши бурхливі оплески.

 

 

 

“SUBCARPATI”

Хедлайнерами другого дня музичної сцени “Air ГогольFest 2019” став румунський гурт із Бухаресту “SUBCARPATI”. Організатори фестивалю неодноразово зізнавалися, що неабияк зраділи, коли вдалося “забукувати” цей гурт, і казали, що це буде “абсолютний всеохопний кач, який забере з собою кожного, хто опиниться на концерті”. В цьому вони навіть не перебільшили.

 

 

– “Вибухова суміш старого і нового, електронний мікс, який поєднує меланхолійні румунські народні пісні, пісні румунського єднання, традиційні інструменти та ритми трип-хопу, дабстепу й хіп-хопу”, – так “SUBCARPATI” описала британська газета “The Guardian”.

Загалом же “SUBCARPATI” це чистий кач: дуже сучасний і дуже якісний. Відразу від кількох людей вже на виході вдалося почути, що це “якийсь румунський Рамштайн”.

 

 

Народність їм забезпечують не лише деякі інструменти (сопілка, варган, барабан тощо), а й традиційні костюми окремих музикантів. Дехто був одягнений взагалі як “класичний репер”, але якимось чином усе це виглядало дуже стильно, харизматично й органічно – особливо фронтмен Алексе Маріус Андрей. Він вийшов у широкій білій футболці, в широкополому капелюсі і тканинною сумкою з сопілкою наперевіс. Власне, саме під звуки сопілки вони й почали свій виступ.

 

 

“SUBCARPATI” це голос Карпат, але по інший їхній бік, і варто відзначити – дуже знайомий. Цей гурт у 2010 році створили MC Bean (Алексе Маріус Андрей) і соліст гурту “Șuie Paparude”. Наразі в його складі налічується понад 20 учасників. Сцена “Air ГогольFest” фізично не вмістила б їх усіх, тому Вінницю розкачували в середньому 9-10 виконавців.

 

 

 

Вони зачитували тексти під сучасні біти, міксуючи їх із якимись глибинними мотивами народної музики. Іноді під сценою це виливалося у щось середнє між слемом і арканом. Публіку вони тримали до останнього, просили “наробити шуму” і щедро “сипали компліментами”.

Виступ “SUBCARPATI” був якимось мось космічним (як їхнє світлове шоу), чи то пак космополітичним, бо так, як звучать “SUBCARPATI”, могла б звучати й Україна. А на біс “SUBCARPATI” цього вечора виходили двічі.

 

 

DJ Tapolsky

Ламаною і гучною крапкою цієї ночі в ангарі “Кристалу” став виступ легенди української drum’n’bass сцени – DJ Tapolsky.

“Тополя” анонсували аж на другу ночі, тож були побоювання, що після кількох годин качу від попередніх виконавців, ангар вже не збере такий аншлаг. Проте увесь час після концертів попередніх команд, гості фестивалю тусувалися або на фуд-корті, або ж пересувалися між бункером і локаціями всередині колишнього заводу, де постійно щось змінювалося та ставало все більше свободи в різних її проявах.

” – Теж Тапольського чекаєш?

– А кого ж?”, – таких діалогів після опівночі на “Кристалі” можна було почути багато. І переважно – від більш старшої публіки, чий найбільш “гарячий” вік припав саме на ті роки, коли Tapolsky – як і весь драм-н-бейс в Україні – були в зеніті уваги усіх чесних джанглістів.

У натовпі почали з’являтися люди в білих медичних масках і білих халатах – явна ознака, що десь поруч вже невдовзі все почнеться.

Tapolsky вийшов на сцену сам, з усього реманенту – лише стіл, ноутбук, мікшер і кілька “примочок”. Після служби у війську, 43-річний “Тополь”, здається, став ще більш стриманим у поведінці на публіці, але це жодним чином не відобразилося на його музиці.

Анатолій Тапольський вже з перших хвилин показав, “хто в домі господар” і повернув усіх в шалений кінець 90-х – початок двохтисячних, коли український драм-н-бейс розривав майданчики по всій країні: від сільських клубів з касетними магнітофонами до головних сцен і навіть мостів столиці.

Жорсткий ламаний бейс протягом години мішався з майже плавним liquid-funk та вкрапленням етнічних мотивів десь із Ямайки. Під сценою в той момент можна було побачити, як d’n’b об’єднує покоління: 18-20 річні хлопці та дівчата, які ні на мить не могли припинити танцювати, часто все ж поступалися контингенту у віці 35+.

 

 

Адже простір біля самої сцени монополізували чоловіки та жінки середнього віку, які, забувши про своє чемне життя в будні на серйозних посадах, буквально розбивали щебінь під ногами, розхитували металеву огорожу та навіть роздягалися у темпі 160—180 бітів на хвилину. Просто було дуже спекотно.

Tapolsky завершив виступ рівно за годину: так само стримано попрощався й подякував публіці та швидко зібрав свою нехитру техніку, з якої щойно народжував невмирущу та шалену енергетику drum & bass, живу та життєдайну в усі часи.

 

 

 

 

Нагадаємо, що сьогодні, 20 жовтня, – останній день “Air GogolFest 2019”, і сьогодні на ньому виступлять це “Лінія Маннергейма”; “Альона Альона” і “Вагоновожатые”. Початок – о 18:00.

Вартість входу на фестиваль (для тих, хто не придбав абонемент раніше) – 100 гривень. Пільгові категорії населення (учасники АТО, пенсіонери, інваліди І-ІІ групи) можуть безкоштовно відвідувати фестиваль (вхід – за наявності відповідних документів). Також безкоштовним є вхід для дітей до 12 років (включно) у супроводі батьків (у батьків має бути квиток). З програмою “Air ГогольFest” можна ознайомитися за ЦИМ посиланням.

Фото Ольги Мірошниченко та Марини Сербінович

Читайте також: Метал, джаз-панк і “невугльгарна романтика”: головну сцену “Air ГогольFest” відкрили кращі вінницькі гурти. ФОТОРЕПОРТАЖ

Читайте також: Гоголь Night: найкращі фото з першої ночі на Air Гоголь Fest-2019

Читайте також: Препарований рояль та життя Йова: у Вінниці відкрили “Air ГогольFest” оперою-реквієм “IYOV”. ФОТОРЕПОРТАЖ

Читайте також: “Коли ще не було пластиліну”: що цікавого в “дитячому світі” на Air Гоголь Fest. ФОТОРЕПОРТАЖ