Про людське, спільне і хороше: репортаж з поетично-музичного виступу Богдана Куценка та Константа Бушинського. ФОТО

Текст: Ольга Каплун

У п’ятницю, 30 липня, у Вінниці розпочався перший день довгоочікуваного арт-фестивалю «Ticket to the SUN» на території закинутого санаторію ім. Коцюбинського на Старому місті. 

Чверть на сьому на «Garden Stage» або просто в «Зеленому саду», як назвали ще цю локацію відвідувачі, розпочався музично-поетичний виступ Богдана Куценка та Константа Бушинського (Буша).

Подібний формат не є модерним, проте задовольняє навіть найвибагливішого слухача, оскільки поет читає свої вірші під музичний супровід гітари. Виглядало це дуже гармонійно, враховуючи вдало вибрану локацію.

 

 

 

На території «Garden Stage» організатори облаштували імпровізовану сцену з необхідним технічним обладнанням. Для зручності глядачів замість звичайних «пуфів», які б виглядали в саду не дуже доречно, волонтери розмістили снопи соломи, на яких було дуже зручно сидіти (перевірено).

«Медитативний дзен» в саду важко було не зловити: спеціально для програми вінницький поет Богдан Куценко відібрав свої ліричні вірші про «людське, спільне і хороше».

 

 

 

 

 

Взагалі, меседж Богдана був у «відчутті легкості» та концентрації на прекрасних речах, тому зрозуміло чому відвідувачі розслаблено слухали спокійний тембр поета у творчій атмосфері.

Якщо зважати, що саме читання віршів під акомпанемент гітари є не надто новим мистецьким прийомом, сам ліричний «вайб» від музично-поетичного проекту був неймовірним та транслювався всім відвідувачам заходу.

Ненав’язливі музичні рифи Константа Бушинського (або просто Буша) під спокійний тембр Богдана Куценка сприймались легко та невимушено. Що й казати, «мелодекламації», як ще називає свою творчість поет, слухали навіть діти, а останній вірш автор прочитав про дитинство.

«дитинство не минає ніколи
і ти встаєш зранку ніби іти до школи
іще не треба і вже не слід у садочок
і ти біжиш у це літо
такий невловимий тіпочок
нікому нічого не винний
без остраху і печалі
і без царя в голові
уранці попити чаю
до тата на тиху кухню
і ще залазиш на руки
і місця на них ще доста
і всі можливі науки
і все що потім непросто
вже близько та ще далеко
лиш сонце лиш літня спека
і крок паркетом зігрітим
і сьоме бездонне літо»

 

 

 

 

 

 

 

Підсумовуючи подію в «Зеленому саду», Богдан лише підтверджує, що імпровізація – це найкращий формат поетичних читань та взаємодії зі слухачами:

– Ми пробували робити плани та пробували записувати альбоми, пробували продумувати все наперед, але найкраще з усього, що ставалося на межі музики й поезії – неповторні моменти вільного пошуку, коли музика слідує за віршами, а поет прислухається до музиканта. Коли народжується унікальний витвір, що ніколи більше не повторити, – додав Куценко.

Богдан Куценко – вінницький поет, який попри те, що не має жодної надрукованої збірки, має багато локальних прихильників творчості, збираючи чимало поціновувачів на мистецьких вечорах, які бажають почути «мелодекламації» наживо.

Фото Олесі Яненко