Команда істориків “Музею Вінниці” підготувала історію площі Перемоги, будинку побуту “Ювілейний” та навколишніх будинків, які постраждали внаслідок російського ракетного обстрілу минулого тижня.
Історію “серця” Замостя опублікували на Facebook-сторінці “Музею Вінниці”.
Як відомо, площа Перемоги – це територія на перетині вулиці Замостянської, вулиці Винниченка та проспекту Коцюбинського. За повідомленням істориків, на початку ХХ століття на цій території діяла 2-га поліцейська частина Вінниці. Тоді місто ділилося на дві поліцейські дільниці: перша розташовувалась у середмісті, а друга – на Замості. В умовах більшовицької окупації, а згодом і нацистської, такий принцип організації зберігся. Скоріш за все, відомчі структури користувалися тим самим приміщенням, яке існувало ще з імперських часів.
– Як громадський простір площа почала формуватися у 1930-х роках, після спорудження Будинку офіцерів. Тоді ж буквально навпроти побудували будинок лікарів – житловий будинок за адресою проспект Коцюбинського, 39. З іншого боку площі розташовувалась Вознесенська церква. У 1929 році її закрили в рамках антирелігійної кампанії і переобладнали під кінотеатр. Будівлю було зруйновано під час Другої світової війни, на її місці побудували житловий будинок управління залізниці (будинок залізничників), – йдеться в дописі істориків.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/294968080_1181494815744468_5093384374922266190_n.jpg)
Житловий будинок управління залізниці (будинок залізничників), м. Вінниця, просп. Коцюбинського. Кресленик південного фасаду, фотокопія з книги С. Царенка “Зодчий Антоній Крейчі та його ХХ століття”. Архітектори А. Крейчі, В. Дулов (1946).
Згодом, у 1960-х, поруч звели першу у Вінниці дев’ятиповерхівку з бетону та скла, нині відому як будинок побуту “Ювілейний”. Загалом же місце офіційно назвали площею Перемоги на честь перемоги у Другій світовій війні в 1965 році.
– Для маркування простору і доповнення контексту “Перемоги у Великій Вітчизняній” у 1968 році на площі встановили типовий пам’ятник радянському воїну-переможцю. У піднятій руці він тримав пістолет-кулемет Шпагіна (ППШ), а іншою рукою обіймав маленьку дівчинку. За свідченнями вінничан, пам’ятник виявився не надто міцним, оскільки у 1977 році під час невеликого землетрусу він був пошкоджений, а згодом його взагалі демонтували, – розповідають в “Музеї”.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295028856_1181494965744453_4364773066279642279_n.jpg)
Пам’ятний знак воїну-переможцю в Другій світовій війні на площі Перемоги. Фото В.Т. Осьмушко, 1976 рік.
Згодом, зазначають історики, наратив перемоги було підсилено у 1995 році: 9 травня на честь 50-річчя перемоги над нацистською Німеччиною в Другій світовій війні на фасаді Будинку офіцерів встановили таблицю-барельєф (нині демонтована). Того ж року вулицю Червоного Козацтва перейменували на “50-річчя Перемоги” (нині Замостянська).
Також, за свідченням фахівців, до середини 1970-х років від площі Перемоги вели два бульвари. Перший існує й сьогодні – це пішохідна зона вулиці Замостянської. Другий бульвар пролягав по проспекту Коцюбинського і був подібним до першого: пішохідна зона, оточена трамвайними коліями та дорожнім полотном. Після реконструкції проспекту у 1977 році бульвару не стало, а трамваї до вокзалу і назад почали їздити звичним для нас усіх маршрутом – в об’їзд по Замостянській.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295055068_1181494675744482_8049058540375702927_n.jpg)
Вид на площу Перемоги з бульвару на проспекті Коцюбинського, 1969 рік. Фото зі спільноти Історія Вінниці.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295211984_1181494712411145_3895789618545074977_n.jpg)
Площа Перемоги, приблизно перша половина 1970-х років. У кадрі видно будинок залізничників та бульвар на проспекті Коцюбинського.
Також у другій половині 1970-х років позаду “Ювілейного” побудували Будинок урочистих подій (сучасний відділ ДРАЦС). Таким чином площа Перемоги все більше набувала сучасного вигляду.
Згодом, вже за часів Незалежності, у 1998 році, на місці радянського “воїна-переможця” встановили пам’ятний знак на честь створення Військово-Повітряних Сил України. Це композиція винищувача МіГ-21 на постаменті у вигляді стилізованого прицілу.
– Цікаво, що перед встановленням це був цілком боєдатний літак. За спогадами Валерія Ляхова, до Вінниці майбутній експонат прилетів своїм ходом – керосин зливали на летовищі в Гавришівці після приземлення. Там же демонтували двигун та інші важливі бортові елементи. Однак більшість обладнання на момент встановлення було повністю збережено, – повідомляють в “Музеї”.
Як зазначають історики, у наш час площа Перемоги використовується переважно для транзиту.
– Це один з важливих транспортних вузлів міста. Восени 2019 року Агенція просторового розвитку повідомляла, що через площу щоденно проходять 25-30 тисяч людей. “Ювілейний” з радянського будинку побуту перетворився на офісний центр, не втрачаючи свого значення для місцевих жителів. МіГ-21 на постаменті чудово вписався в простір і став його невід’ємною частиною. Разом з Будинком офіцерів усе це є серцем Замостя. Будівлі та громадські простори можна відновити і зробити їх ще кращими. Єдине, що не можна повернути, це людські життя. Тому бережіть себе, – підсумовують в “Музеї Вінниці.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295291553_1181494805744469_693643240084226486_n.jpg)
Площа Перемоги, вид на ріг сучасної вулиці Замостянської та проспекту Коцюбинського від Будинку офіцерів. 1968 рік. Фото Володимира Бея.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295402860_1181494665744483_3077396416401102873_n.jpg)
Скульптура тенісистки на бульварі по проспекту Коцюбинського, період німецької окупації 1941-44 років. Фото зі спільноти Історія Вінниці.
![](https://vezha.ua/wp-content/uploads/2022/07/295053974_1181494662411150_8857119260140984436_n.jpg)
Вхід на бульвар, трохи далі видно скульптуру тенісистки. Позаду можна роздивитися Будинок офіцерів. Період німецької окупації 1941-44 років. Фото зі спільноти Історія Вінниці.
Нагадаємо, раніше команда “Музею Вінниці” опублікувала історію Будинку офіцерів, який зазнав пошкоджень внаслідок ракетного обстрілу Вінниці 14 липня. Детальніше про це – за ЦИМ посиланням.
Фото з Facebook-сторінки “Музею Вінниці”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.