Підписи Петлюри та Універсали УНР: у Вінниці відкрилась унікальна виставка з нагоди 100-річчя Революції. ФОТОРЕПОРТАЖ

7 Грудня 2017 10:36

Автор: Юлія Плахтій

Вчора, 5 грудня, у читальному залі Державного архіву Вінницької області відкрилася документальна виставка, присвячена 100-річчю Української революції.

VежА побачила унікальні документи – копії та оригінали – на власні очі. Екскурсію історичним «паперовим» світом нам здійснив Костянтин Завальнюк, головний спеціаліст відділу інформації Державного архіву Вінницької області.

Ця виставка, підготована співробітниками структури, присвячена 100-річчю української Революції й базується на тогочасних документах та матеріалах періодики, тобто газетах.

Читайте також: Оцифрувати історію: Вінницький архів планує перевести в електронний вигляд усі свої фонди

Вінничанам вперше покажуть розсекречені СБУ документи про Голодомор

Особливістю експозиції є те, що експонати дозволяють скласти уявлення про становлення влади УНР та роль окремих представників Поділля у цьому.

Вінниця тоді займала важливе місце, тричі була столицею УНР, – розпочинає екскурсію у минуле Костянтин Завальнюк. – Вперше – у грудні 1918 року, коли Директорія підняла повстання проти гетьмана Скоропадського. Оскільки Поділля було найбільш сприятливим регіоном з різних причин, тут базувався 2-ий Подільський корпус – військовий корпус Армії Української Держави, командування якої перейшло на сторону Революції й тому сюди переїхала Директорія. Відтак були створені відділи, які виконували функції загальноукраїнських міністерств. Після повалення гетьмана відділи переїхали до Києва.

Вдруге Директорія була у Вінниці у лютому-березні 1919 року. Це було пов’язане із тим, що більшовики зайняли Київ й Директорія повернулася до нашого міста. Тут приймалися важливі для долі молодої держави рішення, а керівництво держави розміщувалося у готелі «Савой», а деякі відділи – у приміщеннях гімназії, костелу, будинку окружного суду.

Третє «побачення» Директорії з Вінницею було у травні 1920 року, саме тоді вперше за історію країну відвідав глава іноземної держави – маршал Польщі Юзеф Пілсудський. В той час резиденція Симона Петлюри була в будинку купця, де нині є пам’ятник Петлюрі.

На виставці, до речі, є документи із особистим підписом отамана. 1918 року Петлюра очолював Всеукраїнську Спілку земств і оскільки тоді відбувалися переслідування колишніх членів Центральної Ради з боку гетьманського уряду, Петлюра надсилав листи на місця та до Міністерства внутрішніх справ, у яких цікавився долею заарештованих, серед яких було чимало жителів Поділля.

Читайте також: Петлюра вже у Вінниці: біля колишньої канцелярії отамана встановили пам’ятник. ФОТО

Всі питання – до Москви: вінницька влада відповіла на звернення євреїв про перенесення пам’ятника Петлюрі

У архіві також є усі чотири Універсали, рішення та ухвали місцевих органів влади. Зокрема – ухвала Вінницької міської думи від 17 листопада 1917 року про визнання влади Центральної ради Української народної республіки. Російська, українська, польська та єврейська – саме цими мовами 1917 року й було опубліковано документ.

Майже всі партії підтримали проголошення Української незалежної Республіки. Проти із деякими застереження виступили більшовики та партія «Свободи» – це російська партія, – підкреслив Завальнюк.

Окремої уваги вартують газети на виставці, які понад століття тому були надруковані у Вінниці.
Є такий «Вісник Української Народної Республіки» – офіційна газета, яка видавалася українським урядом. У ній – оголошення про призначення та переміщення урядовців, а ще – про розташування інституцій.

Саме з цієї газети ми і знаємо, де розміщувалося те чи інше міністерство у ті часи. Ще є цікавою газета «Шлях» органу вінницької просвіти, де друкувалося не тільки офіційна інформація й повідомлення, а також і художні твори тогочасних українських письменників-патріотів – вірші, оповідання, фейлетони. Майбутні метри літератури, як ось Володимир Сюсюра наприклад, починали свій творчий шлях саме в таких газетах, що видавалися за доби УНР.

Окрім того, у «Шляху» є відомості й про відкриття музею у «Мурах», а ще – про вистави у театрах, підписку на газету, ціни у місті на м’ясо та «Як живе Лєнін».