До Дня Збройних сил України видання VежА спільно з Центром історії Вінниці презентують спецпроект “Наше військо”. 

У цьому проекті ми розповідаємо та показуємо особливості одностроїв та обмундирування українських вояків часів визвольних змагань 1918-1919 років, коли тривала Українська революція. Артилерист Залізної дивізії та юнак Української військової школи ім. Богдана Хмельницького, боєць Автопанцирного дивізіону Галицької армії та козак Групи Січових Стрільців Дієвої Армії УНР. А ще – сестра-жалібниця Польової лічниці № 1 Галицької Армії. Це – наше військо, яке виборювало українську незалежність сто років тому.

Юнак 1-ої Української військової школи імені Богдана Хмельницького (січень 1918 р.)

Наприкінці січня 1918 р. російські війська під командуванням М. Муравйова прямували на Київ. Для стримування агресора до станції Крути разом з іншими підрозділами було відправлено юнаків 1-ї Української військової школи. Вихованці школи винесли на своїх плечах основний тягар бою, але змушені були відступити. Утім завдання було виконано – вдалося виграти додатковий час для української дипломатичної місії на переговорах у Бресті, в результаті яких УНР отримала міжнародне визнання та військову допомогу союзників у боротьбі з більшовиками.

• шинель для нижчих чинів піхоти РІА зразка 1911 р.
• кашкет зразка 1910 р. без кокарди
• башлик (шарф кавказького типу)
• торба-сухарка зразка 1910 р.
• алюмінієва фляга у шерстяному чохлі
• гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 р.
• шкіряний патронний підсумок для набоїв до гвинтівки Мосіна

Артилерист 7-го гарматного полку 3-ї Залізної пішої дивізії
Дієвої Армії УНР (літо 1919 р.)

3-я піша дивізія була створена із частин Східного фронту, які в квітні-травні 1919 р. охороняли рубежі Української Республіки вздовж річки Збруч. 3 червня 1919 р. у ході успішного Проскурівського наступу Армії УНР ці частини зайняли м. Кам’янець-Подільський, куди переїхав Уряд УНР. У липні 1919 р. за безпрецедентну відвагу та стійкість, проявлені в боях під Вапняркою на Вінниччині, дивізія дістала офіційну назву Залізної. Легендарним очільником дивізії був полковник Олександр Удовиченко.

• похідна піхотна рубаха РІА зразка 1911 р.
• кашкет англійського типу («петлюрівка»)
• кокарда з тризубом, запроваджена 6 червня 1918 р.
• червоний колір нарукавного тризуба – артилерія
• речовий мішок туркестанського типу
• карабін системи Мосіна-Нагана
• бебут (кинджал кавказького типу)
• німецька ручна граната

Командир екіпажу броньовика Автопанцирного дивізіону Галицької Армії (листопад 1919 р.)

Галицька Армія – збройні сили ЗУНР, створені в листопаді 1918 р. Під тиском переважаючих польських сил Галицька Армія в липні 1919 р. перейшла на терени Наддніпрянщині для допомоги УНР в боротьбі з більшовиками. Автопанцирний дивізіон спочатку належав до ІІІ, а пізніше до ІІ Галицького корпусу. В липні-серпні 1919 р. за його участі від більшовиків звільнено терени Поділля, а Вінниця стала осідком Начальної Команди (Генерального Штабу) Галицької Армії.

• шкіряна куртка бронепідрозділів РІА (Російської Імператорської Армії)
• штани крою напівгаліфе з легким бриджем
• англійська офіцерська портупея
• французький військовий шолом M1915 («каска Адріана»)
• французький бінокль «Lemaire Fabt Paris»
• револьвер системи Нагана зразка 1895 р.

Козак Групи Січових Стрільців Дієвої Армії УНР
(літо 1919 р.)

Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців був сформований в листопаді 1917 р. з військовополонених галичан, які в роки Першої світової війни служили в австро-угорській армії. Курінь придушував більшовицький заколот у січні 1918 р. на київському «Арсеналі» та обороняв столицю від загонів червоної гвардії Муравйова. У 1919 р. Курінь переформований у Корпус, а згодом у Групу Січових Стрільців. У листопаді 1919 р. Група СС вела бої на Вінниччині з частинами Збройних Сил Півдня Росії, захищаючи Жмеринський напрямок. Командувач Групи СС – Євген Коновалець.

• френч із стоячо-відкладним коміром і 4-ма кишенями
• блакитний колір нарукавного тризуба – піхота
• ранець для нижчих чинів піхоти РІА зразка 1910 р.
• піхотна шанцева лопата Ліннеманна
• чохол до шанцевої лопати зразка 1882 р.
• гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 р. з багнетом

Сестра-жалібниця Польової лічниці № 1 Галицької Армії (вересень 1919 р.)

Після звільнення Вінниці від більшовиків 10 серпня 1919 р. частинами Дієвої Армії УНР та ГА на базі Вінницької окружної лікарні для душевнохворих розмістився польовий шпиталь 1-го Галицького корпусу ГА. Під опіку сестер-жалібниць восени 1919 р. потрапили не лише поранені воїни, але й постраждалі від епідемії плямистого тифу, яка стала головною загрозою українських воїнів. Після остаточного відступу Української Галицької Армії у вінницьких шпиталях залишалось багато важкохворих вояків УГА, яких продовжували лікувати сестри-жалібниці.

• форма сестри милосердя товариства Червоного Хреста зразка 1900 р.
• білий фартух з червоним хрестом
• апостольник – бавовняний головний убір
• пелерина – накидка на плечі
• нарукавна пов’язка з червоним хрестом
• медична сумка з ліками

Автори: ідея – Центр історії Вінниці, зйомка – Андрій Завертаний, графіка та монтаж – Роман Ступак. У зйомці брали участь Олександр Федоришен, Олеся Коваль, Сергій Гула, Вячеслав Желіховський та Максим Грибінник. Виробництво VежА.

Vежа

Адміністрація сайту

See Full Bio