Робота над меморіалом гайдамакам та Івану Гонті, який мають встановити на Вінниччині, перейшла в завершальний етап. Наразі вже завершені роботи над фігурою одного з очільників Коліївщини, яку мають ще встановити над курганом в селі Гонтівка.
Про це повідомляє на своїй фейсбук-сторінці ексдепутат Вінницької обласної ради Володимира Барцьось та розповіла керівниця проекту збору коштів на меморіал гайдамакам Юлія Обіход.
– Меморіал уособлює страту одного з вождів національного повстання українців Івана Гонти в с. Серби. Автор – скульптор, художник, письменник, козак Микола Крижанівський. Пам’ятник 5 – метрової висоти постане на великому кургані-могилі в центрі села Гонтівка Чернівецького району Вінниччини – зазначає ексдепутат.
Нагадаємо, 2019 року на місці встановлення пам’ятника було насипано курган, залита бетонна основа під пам’ятний знак, а в червні 2020 тривало спорудження фундаменту під меморіал.
Тоді повідомлялось, що мешканці шукають кошти на цей проект загальною вартістю 660 тисяч гривень.
– Фігура виготовлена зі сталі (дух сталевий) та відблискуватиме сріблом (благородство Івана Гонти), адже, за словами автора, її стиль і внутрішній зміст, динаміка руху відображають титанічну внутрішню силу волі Івана Гонти і незламність уманського полковника, вождя Коліївщини – зазначає Барцьось.
Разом з тим зазначається, що меморіал присвячений не тільки Івану Гонті, а й усім гайдамакам – учасникам національного повстання, які були страчені разом із Гонтою в селі Серби (нині Гонтівка) у 1768 році.
Як зазначила Юлія Обіход, наразі вирішується питання щодо того, коли саме встановити фігуру над курганом. З її слів, проєкту все ще потрібні кошти.
Реквізити для безготівкового переказу коштів в гривнях:
– карта ПриватБанку (Микола Крижанівський)
5168742730276734
в доларах(USD):
– карта ПриватБанку (Kryzhanivskyi Mykola):
5168742730276718.
За даними Вікіпедії, Іван Ґонта (пол. Iwan Gonta; близько 1721, с. Розсішки, нині Христинівський район — 1768, с. Серби, нині Гонтівка, Чернівецький район) — сотник надвірної міліції магната Францішека Салезія Потоцького, керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини — повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.
“27 червня 1768-го року російський загін оточив Умань, де на той час перебували Ґонта та Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900 озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору і були підступно захоплені до полону військом генерала Кречетнікова. Повстання було жорстоко придушене. Полковник Гур’єв наказав покарати Ґонту батогами. За кілька днів більше 840 гайдамаків разом із Ґонтою — як піддані Речі Посполитої — були передані коронному командуванню (галицькому старості Францішеку Ксаверію Браницькому). Їх стратили у селі Кодні поблизу Житомира та в селі Серби (нині село Ґонтівка Чернівецького району Вінницької області).
Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів) кинули до ями. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у селі Серби поблизу Могилева-Подільського, який після 10-денних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на довічну каторгу до рудників Нерчинська. Ґонту засудили до страти. Страта мала тривати 2 тижні: упродовж 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги, на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.
Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання: “Ґонта вийшов на страту з лицем спокійним і веселим, наче направлявся до кума на іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Ґонта сказав: “От, казали, що буде боляче, насправді ні крихти не болить!”.
Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти йому голову і вирок виконувати на трупові.
Страта Ґонти відбулася у першій половині липня 1768-го року, але не пізніше 13-го. Сучасники розповідали, що і через багато років можна було ще бачити прибиту до шибениці голову керівника гайдамаків, на якій вітер ворушив волосся”.
Фото з фейсбук-сторінки Володимира Барцьося та сторінки “Збір коштів на меморіал гайдамакам та Івану Гонті”
Дякуємо!
Тепер редактори знають.