У Ямпільській громаді Вінниччини 20 грудня попрощались із загиблим Олексієм Вікторовичем Несторовим. Механік-водій 3-ї бойової машини І-го танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону молодший сержант безвісти зник під час бою 9 жовтня біля населеного пункту Садок Херсонської області. Ця ж дата вважається датою загибелі.
Як повідомляє Ямпільська районна газета, останній раз захисник вийшов на зв’язок з донькою 8 жовтня. Родичі розпочали пошуки через бойових побратимів, військову частину, соціальні мережі після того, як окупанти 22 жовтня у своєму телеграм-каналі повідомили про його загибель. Врешті 13 грудня донька Тамара опізнала батька у морзі Кривого Рогу.
Захисник родом з села Цекинівці. Після 9 класу він вступив до Міусінського професійно-технічного училища. Після закінчення навчання була служба в армії. Так, 1986 року Олексій Нестеров потрапив до Афганістану. Він отримав важку контузію і інвалідність. Довго лікувався в різних госпіталях та переніс кілька операцій.
Олексій – мій двоюрідний брат, ми виросли разом, вчились в одному класі. До останнього я не знала, що він йде на війну. Він приховав це від мене, щоб не завдавати прикрощів (…) 17 липня провели його на війну, а ось тепер прощаємось… Ой нелегко доводилось Олексію. Подружнє життя було непростим. Згодом дружина померла. Залишився сам з чотирма дітьми на руках. Як міг, ставив їх на ноги, був і батьком, і матір’ю для доньки і трьох синів (…). Влітку добровольцем пішов до військкомату. Хоча якби свого часу відновив втрачені документи про контузію, то призову він би не підлягав. Але завжди відмахувався на наші прохання відновити групу…, – розповідає Алла Кожухар.
Поховали Героя на місцевому кладовищі під звуки Державного Гімну України і залпи військового салюту. Начальник 2-го відділення Могилів-Подільського РТЦК та СП підполковник Віктор Понкрашов вручив дітям Олексія Нестерова Державний Прапор України. Також зачитав Грамоту Пошани і Скорботи за підписом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Фото – зі сторінки Ямпільської районної газети у Facebook
Дякуємо!
Тепер редактори знають.