“Музей може існувати і без колекції”: польський досвід на шляху до створення Музею Вінниці. ФОТО

19 Червня 2019 20:19

Автор: Микола Геркалюк

Музей історії польських євреїв визнавали кращим у Європі за його підхід до представлення експозиції та роботу з відвідувачами.

Це понад чотири тисячі квадратних метрів території та мінімум предметів музейної колекції. Більша частина експозиції – приклад успішного використання сучасних технологій в музейній практиці. Досвід Поліну багато в чому є корисним для майбутнього Музею Вінниці, а сам факт його існування змушує задуматись про подібний заклад, присвячений історії вінницьких євреїв.

Цей текст є частиною циклу статей, присвячених досвіду створення та роботи польських музеїв, а також майбутньому Музею Вінниці. В рамках навчального візиту, організованого Генеральним Консульством Республіки Польща у Вінниці та польським Міністерством закордонних справ, делегація з Вінниці відвідала шість музеїв та один історичний хаб, розташованих у Варшаві, Гданську, Гдині та Мальборку. До складу делегації входили співробітники Центру історії Вінниці Олександр Федоришен, Олеся Коваль та Сергій Гула, директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун та журналіст Vежі, автор цього тексту. Метою поїздки було вивчення польського музейного досвіду для створення Музею міста у Вінниці.

Будівлю для Музею історії польських євреїв будували з 2009 по 2013 рік за проектом фінського бюро Lahdelma & Mahlamäki Architects. Триповерхова споруда, розташована посеред колишнього Варшавського гетто, має загальну площу 18 300 метрів квадратних. Основна експозиція займає понад 4000 метрів квадратних та розташована у восьми галереях. Музей оповідає тисячолітню історію найбільшої, свого часу, єврейської громади в Європі. Слово “Полін”, що в перекладі з івриту означає “Польща” стало частиною назви в 2014 році.

В 2016 році заклад отримав звання Європейського музею року. Однією з особливостей музею є те, що більшість експонатів – це відскановані світлини та документи, кінопроекції, інтерактивні стенди тощо.

Сучасні технології та клієнтоорієнтованість

Музей Полін став першим з ряду музеїв у Польщі, які відвідала вінницька делегація. Протягом кількох годин вінничани вивчали експозицію музею, а пізніше мали нагоду поспілкуватись з його працівниками та дізнатись більше про процес творення закладу такого масштабу.

– Музей Полін – це приклад того, як без колекції предметів або з мінімальною колекцією говорити про історію. Це приклад масового залучення сучасних технологій на службу вивченню та трактуванню минулого. Але в цьому криється небезпека. Про це кажуть самі музейники: технології дуже швидко перестають бути актуальними і за цим треба уважно стежити. На утримання музею та оновлення експозиції потрібно дуже багато фінансів, – розповідає Олександр Федоришен.

На його думку, Полін більше орієнтований на місцеве населення, ніж на туристів з-за кордону. Жителі Варшави мають змогу повернутись будь-якої миті, пройтись іншим маршрутом або більш детально вивчити якусь конкретну частину експозиції.

– Людині, яка вперше і востаннє потрапить в Полін дуже важко. Надто багато матеріалу, який тебе поглинає, наче море, – каже Олександр.

На території музею працює ресторація, де подають страви єврейської кухні. З одного боку, це можливість пообідати не виходячи з музею, а з іншого – ще одна музейна атракція.

– Клієнтоорієнтованість там звична річ. Музейне кафе якісне по всіх параметрах, починаючи від самих страв і закінчуючи обслуговуванням. І це гарний приклад взаємодії закладу культури і приватного сектору. Певна площа на території музею надається в оренду і на конкурсній основі обирається підприємець, який створить заклад харчування з відповідною кухнею. В даному випадку з єврейською, – ділиться враженнями Сергій Гула.

Поділля в експозиції польського музею

Приблизно чверть експозиції Поліну так чи інакше пов’язана з Поділлям загалом та сучасною територією Вінниччини зокрема. Це логічно, якщо враховувати, що ці землі досить довгий час входили до складу Речі Посполитої. Історія подільських євреїв показана рівно до того моменту, коли ці території вийшли зі складу Польщі.

Першим “привітом” з Вінниччини стає мапа Гійома Левассера де Боплана, де зображена значна частина Поділля XVII століття.

– В одній залі десь чверть експозиції присвячена Шаргороду. В світлі національно-визвольної боротьби під проводом Хмельницького згадуються Брацлав, Немирів, Тульчин та інші міста, – розповідає Олександр Федоришен.

Цікавим прикладом реконструкції, який не пов’язаний з Поділлям, є відтворені в музеї дах та стеля Гвіздецької синагоги. За словами Олександра, подільські синагоги XVIII століття багато в чому були подібними, тому це чудова нагода наживо побачити як вони виглядали.

Враження від музею та досвід, який потрібно враховувати

Олександр Федоришен:

Музей Полін – це досвід використання мінімальної кількості предметів і невтрати вартісності самої експозиції. Це буквально заперечує класичний постулат, що музей починається з колекції. У випадку Поліну музей почався з ідеї про те, що в Польщі немає місця, де можна говорити про історію тамтешніх євреїв.

Сергій Гула:

Безумовно, в них є вміння працювати з промоцією та з соціологією. Мене дуже вразив їхній підхід до клієнта, те, як вони сегментують свою аудиторію (в музеї визначають 10 категорій потенційних відвідувачів – авт.) та шукають шляхи, як працювати з кожною окремою групою.

Юрій Легун:

Мені теж сподобалась їхня робота з людьми. Це свідчення того, що при створенні вінницького музею, треба усвідомлювати – головна робота попереду. Важливо не просто створити експозицію, відкрити музей та приймати відвідувачів, а ретельно продумати й організувати подальшу роботу.

Олеся Коваль:

Полін мені сподобався тим, що під час прогулянки експозицією ти будь-якої миті можеш знайти місце для відпочинку. Там багато рекреаційних просторів, які використовуються і для відпочинку, і в якості освітніх зон.

Вони врахували потреби та інтереси різних груп населення і зробили музей доступним для всіх. Всі ці моменти обов’язково потрібно враховувати при створенні Музею Вінниці: орієнтування відвідувачів на маршруті, створення спеціальних аудіогідів, транслітерація шрифтом Брайля ключових моментів експозиції та навігацію музеєм та багато іншого.

Чи можливий музей вінницьких євреїв?

Дивлячись на позитивний досвід польських музейників у створенні закладу, що присвячений історії багатьох поколінь польських євреїв, виникає питання: чи може і в нашому місті з’явитись щось подібне, присвячене історії вінницьких євреїв? Наразі невідомо про те чи планує хтось створювати подібний музей, проте ми попросили учасників музейної поїздки уявити де б міг бути розташований такий заклад.

– Подібний музей у Вінниці мав би бути розташований на Єрусалимці. Вочевидь, це могла би бути споруда, яка нерозривно пов’язана з єврейською історією міста. Теоретично можна говорити про один з історичних молитовних будинків. Щось подібне дуже б пасувало для культурно-музейного центру, присвяченого історії вінницького єврейства, центру популяризації та вивчення мови їдиш. Це могла би бути колишня синагога Райхера, а нині спортивна школа на Червонохрестівській. Звісно, за умови адекватної альтернативи для спортивної школи, яка перебуває там зараз, – каже Олександр Федоришен.

У Вінниці наразі існують два недержавні музеї, що пов’язані з історією євреїв: Музей єврейського побуту на Вишеньці та Музей Голокосту, який переїхав з цегельного заводу на Вишеньку. За словами Олександра Федоришена, ці два заклади могли би стати основою для реалізації ідеї музею історії вінницьких євреїв у майбутньому.