Вінниця стала третім містом, у якому показали виставу “Tranzyt” – спільну роботу митців з України, Німеччини та Великобританії. Це сучасна вистава про людей, пошук свого місця та самого себе.
Те, що вистава буде незвичною стало зрозуміло ще до її початку, адже глядачів попросили зібратись на вулиці та чекати там. Незабаром до понад сотні очікуючих вийшов один актор із трупи, який повів глядачів за собою до зали. Варто зазначити, що звернувся він англійською мовою та розповів, що вистава відбудеться в покинутому приміщенні заводу, де чимало старих речей і він навіть не був певним чи працювала там електрика. Власне, це можна вважати початком вистави “Tranzyt”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розпочався Air ГогольФест у Вінниці. ФОТОРЕПОРТАЖ
Через невеликі двері всі проходили до абсолютно темної зали, єдиним світлом у якій були ліхтарики на телефонах самих глядачів. Здавалось, люди вже звикли до думки, що дивитись на гру акторів доведеться у темряві, але раптово увімкнули світло та пролунали перші оплески. На імпровізованій сцені посеред приміщення з’явились актори. У майже повній тиші дехто з них просто дивився на себе у дзеркало, інший – грав у шахи, третій – занотовував на клаптиках туалетного паперу, хтось просто лежав, або поливав вазон. Так минуло, мабуть, близько 10 хвилин. “Це вся вистава?” – жартуючи перешіптувались глядачі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мистецтво, що змінює свідомість: вінничани розповіли про перші враження від Air GogolFest. ФОТОРЕПОРТАЖ
TRANZYT – проект театральної колаборації України, Німеччини та Великої Британії. Результат осінньої резиденції Європейської театральної конвенції. Режисери: Катаріна Шенк (Німеччина) та Пітер Кант (Великобританія). Для Катаріни та Пітера кожна робота починається з простору, в якому народжується дія, персонаж, рух, текст та музика. Незважаючи на те, що фізичний простір залишається незмінним, а актори працюють лише з найпростішими реквізитами, учасники з аудиторії живуть в своєрідній “архітектурі снів”, будучи співавторами дійства через свою увагу до образу, звуку та простору.
З появою шостого героя розпочалось основне дійство. Вистава показала керівника шоу-трупи та його артистів: стару кобилу Айду, яка ніби-то вміла рахувати, дует “Абракадабра”, а ще Хосе Карлоса Івановича. Для вистави не потрібні були великі масивні декорації, або складні костюми, адже “Tranzyt” – це більше про суть, а не форму. Протягом усієї вистави глядачі могли відчути себе її частиною, адже актори постійно спілкувались із аудиторією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Хід вільним”, ню-шафа та флуоресцентні кімнати: візуальні проекти Air ГогольФест, які вражають. ФОТОРЕПОРЕПОРТАЖ
Як зазначали автори вистави, TRANZYT – це місце, де можна перетнути річку. Це слово в стані змін, коливання назад і вперед між його українськими, англійськими та німецькими еквівалентами. Незалежно від того, визнаємо ми це чи ні – ми всі ми назавжди в цьому стані. Коли ми проходимо через дверний прохід. Коли ми входимо в несподівану кімнату. Або коли крихітна планета здійснює останній оберт навколо Сонця.
Майже всю виставу у залі лунав сміх глядачів у відповідь на іронічні сцени. Однак, не варто розцінювати “Tranzyt” винятково як комедійну виставу. Незважаючи на певну абсурдність деяких сцен, у героїв, як і у всіх людей, є свої страхи, переживання та травми.
– Іноді я боюсь самотності. Так багато людей, багато вродливих жінок навколо мене, але я відчуваю самотність. Можливо, я подорослішав? Коли мені було 16, я залишив свою родину, своє звичне життя, щоб стати артистом. І зараз я питаю себе, чи я дійсно залишив родину, щоб грати голову коня? Щоб грати Карлоса Івановича? Так, залишив, – ледь посміхнувшись розповів герой.
Інша героїня розповіла, що все своє життя співала і всі знали її лише як співачку, але вона відчувала, що зможе стати композиторкою. Однак, не отримала підтримки і їй сказали залишити мрію у минулому.
Ще одна розповіла про свого прадідуся, який боровся за своє кохання. Щоправда, ця боротьба виявилась шантажем: або його кохана вийде за нього заміж, або він отруїть усе містечко.
У керівника шоу-групи теж не все спокійно, адже він страждає через нерозділене кохання: “Але мені подобається це відчуття, я не хочу його вирізати, тому що можливо я більше не відчую цього. Можливо, це стається лише один раз, я не знаю”.
Інші герої розповіли про неможливість відрізнити мрії від реального життя і постійне відчуття дежавю, а ще про сумніви та страхи перед невідомим.
Варто зазначити, що вся вистава, окрім одного короткого монологу, була англійською мовою, проте досить простою для сприйняття навіть, якщо дехто не знав цієї мови.
Вже у неділю, 18 листопада, на території Air GogolFest можна буде подивитись ще виставу від Владислава Троїцького з назвою “Парадокси Злочину”. Повну програму фестивалю можна знайти за посиланням ТУТ.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.