«Між небом і землею»: як виживають вінницькі безхатченки взимку. ФОТОРЕПОРТАЖ
Публікація 12 Січня 17:00
“Тут тепло, гарно ніби. Але вдома було би все таки краще…”, – каже 62-річний Володимир, один з “клієнтів” пункту обігріву, розташованого на площі поблизу центрального вінницького автовокзалу.
Сьогодні сюди, до військових наметів з “буржуйками”, місцевих журналістів запросили активісти Центру реінтеграції бездомних громадян: розказати, як виживають у морозній Вінниці безхатченки.
- “Ми не організовуємо тут комплексного чотиразового харчування, аби такі люди, як то кажуть, не “розслаблялися”, адже їм тоді значно складніше знайти в собі мотивацію вирватися з таких життєвих обставин, вони можуть змиритися зі статусом “бомжа”, – розповідає директор Центру реінтеграції Богдан Чорний.
З його слів, активісти організації підвозять до намету “перекус”: печиво, чай, локшину швидкого приготування, тощо.
- “Інколи привозимо також предмети особистої гігієни, одяг. Вчора, наприклад, потрібні були терміново шкарпетки – привезли”.
Богдан розповідає, що активісти Центру навідуються до пункту обігріву двічі на добу – вдень та увечері: вони дізнаються про потреби його “завсідників” та в межах своїх можливостей намагаються їх виконати. Хоча основна допомога “безхатченкам” від Центру – дещо інша.
“Ми маємо дійсно реінтегрувати цих людей назад в суспільство”, – продовжує Богдан. Тож активісти передусім намагаються відновити таким людям документи, оформити пенсію, допомогти стати на облік в Центр зайнятості та, зрештою, знайти роботу. Звісно, шукати такий контингент активістам доводиться по всьому місту: передусім на вокзалах і поблизу ринків.
Каже, найтяжче серед усіх працювати з жінками, які “опустилися на дно”: “Таких жінок витягнути назад практично неможливо – значно складніше, ніж чоловіків“.
Поки VежА перебувала в наметах, у пункті обігріву також були присутні молодики не певного роду занять та підозрілої зовнішності: дехто з них чіплявся до журналістів та операторів, заважаючи працювати, з’ясовуючи, хто та з якого видання прибув. На місці не опинилося жодного поліціянта, котрі могли б заспокоїти хлопців, тож журналісти мусили пошвидше покинути намети, аби конфлікт не переріс у більший.
Як пояснює п. Чорний, з його досвіду люди опиняються на вулиці з кількох основних причин: не виплачені кредити на квартири (коли банки відбирають у людей заставне помешкання), алкоголізм, а також ситуація, в якій опиняються люди після виходу з місць позбавлення волі.
- “Остання категорія досить складна, адже часто від таких людей відмовляються рідні, тож вони часто опиняються на вулиці, а за тим – нову скоюють злочин і стають рецидивістами”, – пояснюють активісти.
Один з новоприбулих в пункт обігріву, 62-річний Володимир, якраз з тих, хто сів за грати, як то кажуть, за дрібницю.
- “Випив. Йшов собі вулицею – це в Стрижавці, – побачив велосипед. 20 хвилин постояв – ніхто за ним не підійшов, я подумав – велосипед нічийний. Сів собі та й поїхав!”.
Однак невдовзі господар веломашини знайшовся, а Володимира кинули у в’язницю. Так і почалися його поневіряння: після тюрми він доглядав за старим, немічним “геніальним токарем”, а в цей час родичі чоловіка продали його хату і землю.
- “Тяжко було. Я мав хату прямо над Бугом, мав два човна: грузив в них дрова та й плив продавати. Тепер нічого цього нема”, – зітхає Володимир.
– Де ж ви будете жити, коли згорнуть пункт обігріву? – питається в чоловіка журналістка.
– Як де? Там, де і завжди: між небом і землею.
Фото Андрія Завертаного
Читайте також
На Вінниччині рятувальники через балкон потрапили до квартири, де сама залишилася дворічна дитина02.11.2026
На Вінниччині рятувальники двічі за день допомагали людям похилого віку08.10.2026
На Вінниччині рятувальники через вікно потрапили до будинку, де жінка потребувала допомоги24.09.2026
Вінницю відвідали представники польського фонду, що допоміг придбати 15 автобусів для міста21.11.2026
На Вінниччині госпіталізували жінку та її доньку, які отруїлися чадним газом21.11.2026
День Гідності та Свободи: у Вінниці вшанували пам’ять полеглих у боротьбі за Україну21.11.2026











Дякуємо!
Тепер редактори знають.