Політична реклама
Леонід Марцинковський не надто відома особистість у Вінниці для пересічної людини. Він представляє людей в суді, переймається розвитком підприємництва. Зараз разом з командою “Української стратегії Гройсмана” Леонід Марцинковський йде на вибори, щоб представляти вінничан вже як депутат.
Він любить вигравати складні справи в суді, і досягнення справедливості, яка в результаті приносить результат для інших, робить його щасливим.
Леонід Марцинковський народився в Стрижавці в сім’ї військового. Частину свого дитинства провів в дідуся та бабусі в Макіївці, що на Донеччині: “Я онук шахтарів. З улюблених іграшок були шахтарська каска та ліхтарик. Тоді я й перейнявся цією робітничою культурою – люди праці були дуже згуртовані, дружні.”
Розповідає, що полярно різні регіони – Поділля з лісами та річками та Донбас з териконами і пустелями – попри все схожі за своїм змістом. В обох містечках, де ріс Леонід, люди були об’єднані працею та привітні. “Саме в такій атмосфері я виріс”.
Леонід отримав технічну освіту, а пізніше – юридичну та почав працювати юристом. Він займається представництвом в судах, і каже, що найбільше радіє виграшу в складних справах, коли шанси виграти – найменші. Заснував адвокатське об’єднання «Марцинковський і партнери».
«Класно, коли ти спостерігаєш прогрес колег, для яких створив їхнє перше робоче місце. Спеціалісти без досвіду роботи можуть вносити креативні ідеї, вони бачать це по-своєму. Вони більш романтичні, в цьому є позитивна енергія”.
Леонід Марцинковський є співголовою Ради підприємців при Вінницькому міському голові, очолювaв та координував місцеві осередки політичних партій, а минулого року балотувався в Верховну Раду,
– Чи не вважаєте Ви, що балотування в міську раду – це крок назад?
– Я так не вважаю. Під час парламентських виборів у мене була позиція і бачення, які ґрунтувалися на успішному досвіді Вінниці. Такий досвід мав і має бути принагідним не тільки для місцевого, а й для державного рівня. Через представництво саме у Верховній Раді була можливість його масштабувати та впливати на прийняття рішень державного рівня з урахуваням інтересів вінничан. Сьогодні ж зміст не змінився. Моя пропозиція до виборців є сталою – ефективно представляти їхні інтереси.
У мене є досвід якісних комунікацій: зокрема я був уповноваженим міського голови Сергія Моргунова. Будучи його представником здійснював прийом громадян, надавав консультації, сприяв у вирішенні різних питань вінничан. Наприклад, надавав роз’яснення щодо створення ОСББ, або допомагав вирішувати, здавалось би, елементарні питання: як позбутись аварійного дерева до того, як воно впаде. Люди знають про наявність проблем, інколи про них говорять, буває через них сваряться, але розмови не завжди дають результат. Знання свого права та обов’язків інших, у більшості випадків, є найефективнішим інструментом вирішення проблеми.
– Ви виглядаєте досить впевненим в своїй перемозі. Можливо, через це у Вас не багато агітаційної реклами?
– Це не впевненість у перемозі, а впевненість у собі. Під час виборів до парламенту змагались, швидше, ідеї. В місцевих виборах слід зосереджувати увагу на проблематиці міста або того чи іншого району, виходячи із бачення мешканців про те, якими мають бути місто чи район через 5, 10 років.
Зараз у політичній рекламі та агітації надають перевагу візуалізації, інколи повністю ігноруючи її зміст. Нинішній інформаційний простір перенасичений. А мені не хочеться конкурувати у формах та візуалізації, бо я за зміст.
– В списку кандидатів від УСГ є багато знайомих облич. Ви вважаєте це перевагою чи недоліком, адже здається зараз існує попит на “нові обличчя”.
– Новий – це добре. Але, знову ж таки, це має бути новий зміст, а не форма чи просто нове обличчя. Сьогодні, на жаль, не зважаючи на конкуренцію кількісну, я не спостерігаю конкурентності змісту, програм, ідей чи ідеологій. Загалом добре, що нові люди приймають рішення йти на вибори. Вони бачать в собі потенціал і хочуть його реалізувати. Але можливо за браком часу, не завжди вдається осмислити ідеологію і цей зміст доносити до виборців.
“Якщо прослідкувати зміст моєї прихильності до політичної сили, то можна провести пряму лінію”.
“Фронт змін”, “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі” та “Українська стратегія Гройсмана” – дехто звинувачує Леоніда Марцинковського у “невірності” одній політичній силі, хоча, на його думку, вони є тотожними за змістом у відповідний період його прихильності.
– Свого часу “Фронт змін” був єдиною політичною силою, яка перебувала в опозиції до “Партії регіонів”. Я був депутатом Вінницького району в 2010-2015 роках і ще з двома однопартійцями ми чинили супротив союзу БЮТу та “регіонів “стосовно прийняття рішень, які були далеко не на користь громади. Якщо говорити про “Європейську солідарність”, то в 2014 році всі ми були сповнені сподівань і пов’язували свої надії на краще майбутнє з блоком Петра Порошенка. Тоді було все просто: або ти підтримуєш Порошенка, або ти підтримуєш інших.
Я щиро підтримував і підтримую Міхеїла Саакашвілі. Це не тільки революціонер, а й людина, яка за десять років змінила країну на краще на ментальному рівні.
У конструктивному діалозі з представниками “Української стратегії Гройсмана” я перебуваю більше десяти років. Все почалося тоді, коли Володимир Гройсман створив Раду Підприємців при міському голові. Це платформа, де бізнес має можливість спілкуватися з владою. “Українська стратегія Гройсмана” – це “мікс” досвіду, спроможності, результатів роботи, креативу, молодості та сучасності. Залучається молодь, сучасні ідеї інтегруються в програми та рішення. Мені це подобається.
Якщо хтось нарікає на владу, то я відповідаю – пропонуй альтернативу, обґрунтуй її, будь конструктивним і тоді шанси, що тебе не почують у міській владі майже дорівнюють нулю.
– У 2018 році Ви брали участь в акції протесту за відставку Порошенка. Якби Ви знали, що ситуація в країні зміниться на ту, яка вона є зараз – чи вийшли б Ви тоді на подібну акцію?
– Авжеж вийшов би. Це був протест відносно того, що відбувалося. Це було середовище, яке сказало “достатньо, ми проти”. В демократичній спосіб, з банером “за відставку”. Закликів до чогось неправомірного не було.
“Я вважаю, що треба підтримати вже заплановані речі, які пов’язані з інфраструктурою цього округу”.
Один із фокусів уваги Леоніда у разі проходження до міської ради – реконструкція парку “Хімік”, неподалік якого він живе; реконструкція території біля залізничного вокзалу, облаштування прибудинкових територій, зокрема на вулицях Некрасова, Петра Запорожця, Янгеля, Стрілецькій:
Нагадаємо, в парку “Хімік” планують облаштувати дитячий майданчик, майданчики для спорту, вуличні меблі. Проект реконструкції вже готовий.
Леонід каже, що “УСГ” серед інших партій вирізняється тим, що пропонує виборцям стратегію розвитку міста, яка включає конкретні та предметні позиції, за які бере на себе відповідальність: від утеплення до будівництва шкіл та садочків, від випуску трамваїв та тролейбусів місцевого укомплектування до будівництва мосту та капітального ремонту аеропорту.
“Зараз, насправді, Сергію Моргунову простіше, ніж будь-кому з кандидатів на мери відповідати на запитання «що зробив?». Колись лише говорили про “Стратегію-2020”, зараз можна сказати – “зробив”. Ми це бачимо: Замостянська, проспект Космонавтів, тролейбуси та трамваї власного виробництва. В цьому всьому є робота команди.”
– На Замостянську можна було використати значно менше ресурсів, щоб отримати візуально теж саме, що зараз. Але крім наведеної естетики, проклали нові комунікації, що зокрема додає впевненості в тому, що цей об’єкт перебуватиме в подібному стані тривалий час і його не потрібно буде ремонтувати з причини прориву водогону абощо. Я підтримую фундаментальний та системний підхід, а не “косметику”.
– Мій виборець – це людина різного віку. Скоріше, це підприємець, або люди які розуміють, що бюджет і можливості міста є наслідками надходжень до цього бюджету. Своїм виборцям я кажу правду. Можливо, вони хочуть чути, що я завтра прийду і пофарбую їм двері чи лавку. Але моя робота полягатиме в іншому: щоб це відбувалося через інструменти, які мають бути застосовані щодо фарбування, прибирання, ремонту та ін. Радію, що конструктив, в більшій мірі, все таки сприймається.
Про Вінницю, вінничан та гурт Milkit
“Свого часу я багато подорожував, але завжди хочеться повернутися додому. Є інші країни, які мені дуже подобаються, наприклад, дуже люблю Грузію, особливо Тбілісі. Та моє серце тут – у Вінниці. Це місто, де народилися мої діти”.
Леонід каже, що у Вінниці він любить відпочивати біля води, проводити час з дітьми, інколи риболовить та займається фізичною працею, яка відволікає від основних занять.
– Що є найбільшим досягненням Вінниці з часів Незалежності?
– Вінничани. Навіть друзі відзначають, що люди тут особливі. Свого часу був слоган “Вінниця – місто усміхнених людей”. І це правда. Позитивних, це точно.
На одному вінницькому квартирнику Леонід познайомився з гуртом Milkit, а згодом – спонукав їх записати перший альбом.
“Є в мене друзі, до яких я випадково потрапив на концерт. Це був свого роду квартирник, мені дуже “зайшли” пісні. Я запитав, чи десь ще можна послухати їх. Вони відповіли, що назбирали кілька пісень, але альбом не записали ще. Я сказав “давайте спробуємо” . Якщо взяти всю музику світу, скласти компакт диски в одну “китайську стіну”, то один диск там буде зокрема завдяки і нашим спільним зусиллям. Це мене тішить”.
Фото Ольги Мірошниченко
Дякуємо!
Тепер редактори знають.