Король піаністів та прем’єр-міністр Польщі: народжений на Вінниччині Ян Падеревський

Оновлено: 26 Травня 2021, в 13:10

Вже будучи всесвітньовідомим піаністом, Ігнацій Падеревський почав займатись політикою. Протягом року він очолював Другу Річ Посполиту, лобіював польські інтереси в США та став одним з тих, завдяки кому країни Антанти підтримали польську незалежність після Першої світової війни. 

Цей матеріал є суто оглядовим і не претендує на статус історичного дослідження. Факти про Ігнація Падеревського взято з книги Вікторії Колесник “Відомі поляки в історії Вінниччини”.

Його ім’я добре відоме в колах знавців класичної музики та на політичній арені першої половини ХХ століття. Народжений на Вінниччині, він пізніше проживав у Польщі, Франції, Швейцарії та в США. Влаштовував всесвітні концертні тури, писав матеріали про музику і багато спілкувався з провідними політиками свого часу, відстоюючи ідею незалежної польської держави. Ігнацій Ян Падеревський прожив життя, якого вистачить на кількох людей і на довгі роки вписав своє ім’я до світової історії.

Навчання, навчання і ще раз навчання

На початку листопада 1860 року (6-те за старим стилем і 18-те за новим) у родині Падеревських, що мешкала тоді в селі Курилівка Літинського повіту, народився хлопчик. Його назвали Ігнацієм Яном. Невдовзі після народження сина, його мати Поліксена помирає і вихованням малого Ігнація та старшої сестри займається батько. Нащадок шляхетського роду, Ян Падеревський, заробляв на життя адмініструванням маєтків родини Івановських. В 1863 році він взяв участь у Січневому повстанні проти російської влади, за що був ув’язнений протягом року. Після звільнення Ян переїжджає разом із сім’єю до Судилкова (тепер Хмельницька область).

Будучи здібним музикантом, Ян Падеревський одразу помітив потенціал свого сина і подбав про те, щоб дати йому якісну освіту. Змалечку Ігнацій студіював музику під керівництвом домашніх учителів Міхала Бабинського та інших. Вже в 12-річному віці він виступає із концертами у Хмільнику та Вінниці. В цей же ж час Ігнацій починає навчатись у Варшавському музичному інституті, після випуску з якого певний час підробляв приватними уроками та виступами на вечірках.

В 1880 році Ігнацій Падеревський вперше одружується. Проте шлюбу не судилось тривати довго – вже через рік його дружина, Антоніна Корсак, помирає, залишивши молодого музиканта з маленьким сином Альфредом.

Маючи кілька власних виданих творів (наприклад, “Експромт” 1879 року), молодий Падеревський відправляється до Берліна вдосконалювати свою композиторську майстерність. Там його навчає відомий німецький композитор Фрідріх Кіль. Пізніше Ігнацій знайомиться з Ріхардом Штраусом, Антоном Рубінштейном, Йозефом Йоахімом та багатьма іншими видатними митцями тих часів. Перебуваючи під враженням від музичного життя Берліна, він пише кілька текстів для польського журналу “Echo Muzyczne”.

Протягом кількох років Падеревський продовжує постійно навчатись, влаштовувати маленькі концерти та писати власні музичні твори. Так він зустрічає польську артистку Гелену Моджеєвську, яка захоплювалась його талантом. Завдяки їй молодий композитор отримує змогу поїхати до Відня навчатись у визначного педагога Теодора Лєшетицького. Той спочатку відраджував Ігнація від кар’єри піаніста, мовляв його техніка була далекою від досконалості. Однак Падеревський не здавався і вирушив на навчання до консерваторії у Страсбурзі. Після того Лєшетицький передумав і прийняв його до свого класу.

Піаніст, яким захоплювався світ

В березні 1888 року Ігнацій Падеревський дає свій перший великий концерт у Парижі. З цієї миті починається злет в його музичній кар’єрі. Вже невдовзі він живе певний час у Лондоні, де виступає перед королевою Вікторією. Під час подальших турне різними країнами світу, Падеревський здобуває загальне визнання. Російська газета “Петербург” так описує один з його концертів: “він зазнав овацій, яких не зазнав жоден із артистів на концертній естраді, його закидали квітами та вінками”. Під час першого туру в США американська преса називала його “королем піаністів” та “чаклуном клавіатури”. З довгим рудим волоссям, аристократичними манерами та невимушеним стилем спілкування Падеревський став кумиром для багатьох молодих музикантів.

В різні роки він давав концерти не тільки на території США чи Європи, а й у більш віддалених куточках світу. Так він відвідав Південну Африку (1912), Австралію, Нову Зеландію, Гаваї (1904, 1927), Кубу та Південну Америку (1911, 1917). Вважається, що цей музикант є першим у світі піаністом, який мав таку широку географію виступів. Його репертуар охоплював твори епохи романтизму, особливо твори Шопена та Ліста, більшість сольних концертів розпочинались із виконання однієї з сонат Бетховена. Хоча Падеревському більше подобались індивідуальні виступи, досить часто він брав участь у симфонічних та камерних концертах.     

У вільний від концертів час він відпочивав у своїх маєтках в Польщі, Швейцарії та Каліфорнії. Велику увагу приділяв навчанню талановитої молоді. В 1896 році піаніст заснував Фонд Падеревського для молодих польських композиторів Америки.

З мріями про незалежну Польщу

В перервах між турами він знаходив час і для політичного життя. В 1893 році Ігнацій допомагав польським організаціям в США встановити пам’ятник Тадеушу Костюшку в Чикаго. Пізніше став одним з фундаторів пам’ятника до 500-ліття Ґрюнвальдської битви в Кракові. На його відкритті, в присутності близько 150 тисяч людей, Падеревський виголосив натхненну промову, яка, головним чином, була присвячена питанню незалежності Польщі.

Значна популярність на Заході та політичні знайомтства стали особливо корисними з початком Першої світової війни. В 1915 році разом із Генриком Сенкевичем працював у Генеральному комітеті допомоги жертвам війни в Польщі. Того ж року він виїхав до США, де створив Фонд допомоги польським жертвам (Polisz Victim Relief Fund). Падеревський не обмежував свою діяльність лише збором коштів, а постійно шукав шляхи популяризації та підтримки питання польської незалежності. До прикладу, тільки в США він організував понад 300 мітингів, поєднаних із концертами. Перед кожним виступом Падеревський виголошував промову про необхідність визволення Польщі з неволі.

Налагодивши контакти з радником американського президента Едвардом Гаузом, Падеревський зумів потрапити на прийом до Вудро Вільсона в листопаді 1916 року. А вже за кілька місяців він передав Вільсону меморандум про потребу відбудови Польщі. Там було запропоновано утворити Об’єднані Штати Польщі, куди мали б увійти наступні королівства: Польське, Литовське, Поліське, Галицько-Подільське і Волинське. Все це мало свій вплив на документ, який багато в чому визначав становище повоєнного світу – 14 пунктів Вудро Вільсона. Зокрема, туди було включено пункт про необхідність створення незалежної Польщі.

Пан прем’єр-міністр Падеревський  

В листопаді 1918 році на політичні карті Європи вперше після третього поділу Польщі з’явилась незалежна польська держава – Друга Річ Посполита або Друга Республіка. До визначення остаточних кордонів залишалось ще кілька років бойових дій та переговорів, але початок вже було покладено. Ігнацій Падеревський, повернувшись до Польщі, стає своєрідним символом для народу та посередником між політичними суперниками – Юзефом Пілсудським та Романом Дмовським. 16 січня Падеревський стає прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Другої Республіки. Через два дні в Парижі розпочалась мирна конференція, що визначала наслідки Першої світової для країн, які її програли. Падеревський разом з Дмовським були там делегатами від Польщі. Вони ж брали участь у підписанні Версальського договору, який фактично поставив крапку в Першій світовій війні.

Незважаючи на шквал критики з боку лівих і правих сил, Падеревський показав себе здібним дипломатом та парламентером. Розуміючи, що його уряд є тимчасовим, він в грудні 1919 року залишає свої посади і виїжджає до Швейцарії. Проте, вже наступного року повертається і стає делегатом Польщі до Ліги Націй.

Концерти, політика та війна – знову

В 1921 році, завершивши свою діяльність і як делегат в Лізі Націй, Падеревський виїжджає до США. Підтримуючи політичні контакти з батьківщиною, він знову розгортає активну концертну діяльність. Тури переривались час від часу лише для відпочинку або з якоїсь надзвичайної нагоди. Так в 1930 році тур було перервано через хворобу музиканта, а в 1934 році через смерть його другої дружини Гелени.

Після виступу на Медісон Сквер Ґарден в 1932 році, де в одній залі зібралось 16 тисяч глядачів, піаніст передав усі виручені кошти безробітним американським музикантам.

Протягом 30-х років Падеревський писав багато статей, присвячених музиці, зокрема Шопену. Він досить довго уникав виступів на радіо, але в лютому 1939 року дав свій перший сольний концерт, який транслювався Національною радіокомпанією США (NBC), що стало визначною подією для поціновувачів його творчості.

Відомий піаніст встиг “засвітитися” і в кіно. В 1937 році він зіграв епізодичну роль у фільмі Лотара Мендеса “Місячна соната”.

З початком Другої світової війни, як і в часи попередньої війни, Падеревський використовував свою популярність щоб допомогти польському народу. Він провадив масштабну кампанію в США з допомоги жертвам війни, підтримував створення екзильного уряду генерала Владсилава Сікорського. В 1939 році він очолив у Парижі тимчасовий парламент Польської республіки. Його маєток у Швейцарії став центром діяльності польської політичної еміграції.

В серпні 1940 року Падеревський виїжджає до США, щоб заручитись підтримкою тамтешніх поляків. 29 червня 1941 року він помирає у Нью-Йорку.

– Польський народ сповнений глибоким сумом пам’яті за І. Падеревським, втрачає з Його відходом від нас назавжди одного з найбільш великих його провідників. Шануймо його пам’ять! – зазначав генерал Сікорський.

Піаніста поховали на Арлінґтонському кладовищі у Вашингтоні, що було виявом величезної поваги. В 1992 році труну з його прахом перемістили до храму святого Івана Хрестителя у Варшаві.

 

Ще за життя він здобув величезну кількість нагород та відзнак. Був почесним громадянином багатьох міст, почесним доктором Львівського, Яґеллонського, Колумбійського, Оксфордського та Кембриджського університетів. Отримав орден Білого орла, великий офіцерський хрест Почесного легіону, орден Британської імперії тощо.

В наш час пам’ять про нього продовжує жити. Так у Львові щорічно відбувається міжнародний фестиваль “Відкриваємо Падеревського”. Студенти філологічного факультету Яґеллонського університету навчаються в будівлі, названій на його честь – Collegium Paderevianum. А в селі Курилівка, де він народився, в 1996 році встановили меморіальну дошку на його честь.

Фото: Вікіпедія, Pinterest, http://www.ipsb.nina.gov.pl, http://culture.pl