Оновлено: 27 Липня 2020, в 16:02
Карантин з моменту початку епідемії коронавірусу в Україні не став однозначно позитивним явищем з точки зору багатьох українців. А зокрема – в частині дотримання прав і свобод, гарантованих Конституцією.
Достатньо згадати обов’язки носити захисні маски обличчя (чи респіратори) і документи, що посвідчують особу. Однак ці обмеження – лише вершина айсбергу змін, внесених карантином.
Гарантовані права та свободи, організація масових акцій, протестна діяльність, доступ до інформації, виборчі кампанії, відвідування закладів та установ, взаємодія з органами влади – через карантин всі ці сфери по-різному змінились в Україні.
Тож ми вирішили дослідити такі метаморфози інститутів громадянського суспільства – на всеукраїнських, вінницьких та світових прикладах.
Контраст вулиця-будівля в ТЦ SKYPARK
Загальні заборони відвідування закладів та установ і організації заходів
Теперішні правила карантину, встановлені Постановою Кабміну №392 (від 20 травня 2020 року), не лише зобов’язують носити маску та документи, але й забороняють відвідувати окремі заклади.
До прикладу, українцям заборонено відвідувати установи і заклади соціального захисту, в яких перебувають громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями.
Крім цього, заборонено відвідування й установ та закладів, що надають соціальні послуги сім’ям чи особам у складних життєвих обставинах. Виключенням з таких заборони є лише установи і заклади, які надають соціальні послуги екстрено.
Сесія обласної ради та пікет щодо загибелі військових під Зайцевим
Заборонили українцям і проведення масових заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території, де відбувається захід. Виключенням є хіба проведення кінопоказів у приміщеннях кінотеатрів та заходів закладами культури (за наповненості залів не більше 50%).
Звісно, встановлення заборон та їх дотримання – це дві великі різниці, навіть без врахування особливостей карантину в кожній окремій області.
Контакти з владою
З приходом карантинних обмежень змінився також доступ до деяких демократичних інститутів, які передбачають масову безпосередню участь. Наприклад, громадські слухання у Вінниці з приходом коронавірусу перестали відбуватись.
Разом з тим громадські обговорення, які зазвичай передували громадським слуханням з аналогічних питань все ще відбуваються через їхній дистанційний характер.
А проте органи влади обмежують безпосередні контакти не лише з великою кількістю людей, а й з поодинокими громадянами.
До прикладу, чи не у всіх органах влади скасували особистий прийом громадян чиновниками – так, сконтактувати з тими ж очільниками Департаментів Вінницької міської ради, представниками облдержадміністрації чи керівництвом поліції можна лише в дистанційному форматі.
Ще одними спільним заходом, що вирізняє докарантинну реалізацію громадянами своїх прав, є дотримання маскового режиму – подекуди до закладів не пустять без маски, а кудись – ще й без рукавичок чи вимірювання температури.
Міська рада, обласна рада та ОДА
У Вінницькій міській раді особисті прийоми міського голови, його заступників та директорів департаментів призупинилися. Засідання виконавчого комітету почали відбуватись в закритому онлайн-форматі, тож дізнатись про їхні результати можна лише з опублікованих документів чи новин.
Завітати на сесії міської ради (які відбуваються офлайн), як пояснили нам у прес-службі органу, можуть представники преси та громадських організацій, однак у міськраді рекомендують цього не робити – через поширення коронавірусу.
У Вінницькій обласній раді ситуація ще цікавіше: допуск до адміністративного будинку і службових приміщень облради (а заразом і до Вінницької ОДА, яка розташована у цій же будівлі) обмежили для усіх осіб, крім депутатів обласної ради, працівників обласної ради та обласної державної адміністрації.
Тож наразі зайти, скажімо, до їдальні в цій будівлі, якою до карантину користувались і пересічні громадяни, не можна.
Допуск на сесію обласної ради мають виключно її депутати, службовці і працівники виконавчого апарату обласної Ради та облдержадміністрації та доповідачі із питань, що винесені на розгляд сесії обласної ради.
При цьому вказується, що журналісти і технічні працівники засобів масової інформації можуть бути присутні під час онлайн-трансляцій засідань постійних комісій, депутатських груп, фракцій, нарад обласної ради виключно в пресцентрі обласної державної адміністрації по вулиці Театральна.
Разом з тим, на останню сесію обласної ради журналістам потрапити все ж вдалося – представникам преси після суперечок щодо питань законності таких обмежень на вході до будівлі облради видавали “запрошення”. Однак доступ до сесійної зали для журналістів все одно був дещо обмеженим.
Ще одна нова особливість взаємодії ОДА та облради з громадянами – поява “поштових скриньок” на вході до будівлі, в яких можна залишити свого листа до керівництва облдержадміністрації чи ради.
ЦНАПи та енергетики
У Центрах надання адміністративних послуг Вінниці прийом громадян здійснюється виключно за попереднім записом.
Записатись на прийом можна он-лайн через «Персональний кабінет» на сайті Вінницької міської ради або зателефонувавши до Кол-центру «Прозорого офісу». На вході до міськради наявність таких “перепусток” перевіряє охоронець.
Цікаво, що за даними очільника ОДА, протягом першого півріччя 2020 року у Центрах надання адміністративних послуг області надали понад 460 тисяч адміністративних послуг. Це на 36,6% менше, ніж у аналогічний період 2019 року.
На комунальному підприємстві «Вінницяоблводоканал» повідомили у відповіді на наш запит, що, наприклад, окрім скасування особистого прийому громадян, там посилили заходи з охорони об’єктів підприємства та обмежили доступ сторонніх осіб на територію об’єктів та адміністративних приміщень підприємства.
При цьому, з метою оперативного встановлення контактних осіб інфікованих, ведуться журнали реєстрації громадян, які все ж допускаються до службових приміщень підприємства.
У “Вінницяміськтеплоенерго” система дещо інша – там ведуть прийом споживачів, зокрема, у службу збуту, однак лише через попередню реєстрацію. Так, як розповіла Сніжана Шпікіна, прес-секретарка комунального підприємства, обсяг послуг, які надає служба, не зменшився, однак потрапити на прийом раніше призначеного часу не вдастся. Під час нашого візиту черг на підприємстві дійсно фактично не було.
А, до прикладу, “Вінницягаз” перейшов у маже повністю дистанційне контактування з вінничанами – для цього кількість операторів збільшиласть в шість разів. Офлайнові зустрічі на підприємстві, зі слів Лариси Логвінової, відбуваються лише за потреби виключно фізичної присутності, наприклад, для отримання довідки.
У такому разі вінничана мають звернутись до контакт центру та дистанційно замовити послугу “All in duty”. В цьому разі споживачу також призначають конкретні час та дату для зустрічі у одному з семи центрів обслуговування клієнтів.
Відкритість судових процесів
Мало не найбільше в цьому контексті карантини вплив на відкритість і прозорість судових процесів.
Наразі в процесуальних кодексах закріплено, що тепер суд (судді у справі – контекст.) чи слідчий суддя (якщо йдеться про кримінальний процес) можуть прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
На перший погляд виглядає логічно, однак закон не передбачає, як судді можуть об’єктивно визначити: чи буде в кожному конкретному випадку загроза життю чи здоров’ю особи. Тож, фактично, судді у кожній справі на власний розсуд допускають або не допускають вільних слухачів чи журналістів до судового засідання.
Суд над прихильником Анатолія Шарія Артемом Артмеменком. Попри наявність вільних місць, за декілька хвилин суддя попросить вийти всіх неучасників справи
Закон не зобов’язує аргументувати такий недопуск, тож на практиці трапляються випадки, коли “карантинний” недопуск до зали засідання або навіть до середини суду може бути не лише незрозумілим, але й викликати питання до реальної мотивації суддів.
Яскравий приклад – справа Сергія Стерненка. Так, за словами журналіста hromadske, до зали суду, де мали обирати запобіжний захід, не пускали ні журналістів, ні операторів, хоча ще попереднього разу – пускали. Служба судової охорони Києва та області заявила, що її співробітники обмежили допуск людей, які зібралися під судом на підтримку активіста Сергія Стерненка, через карантинні вимоги.
Крім цього, випадки “карантинного” недопуску до зали судового засідання траплялись із журналістами Vежі, зокрема, під час слухань у Вінницькому міському суді.
Разом з тим, через коронавірус у процесуальних кодексах передбачили також, що під час дії карантину учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Щоправда, для цього необхідно підтвердити особу.
Вибори: право обирати в умовах пандемії
Ще одним важливим аспектом під час карантину є процеси волевиявлення населення, зокрема, голосування на виборах. Україні поки що не доводилось організовувати всеукраїнські вибори під час пандемії, однак вже 25 жовтня на теренах нашої держави відбудуться місцеві вибори.
Разом з тим, в Україні під час пандемії вже відбувались проміжні вибори народних депутатів, на які встигли вплинути карантинні обмеження. До прикладу, на Харківщині, під час виборів на 179 окрузі у березні, ввели ряд карантинних обмежень.
Як повідомляє УП з посиланням на постанову ЦВК, членів ДВК просили систематично провітрювати приміщення дільниці, а у разі скупчення людей – рекомендувати виборцям чекати своєї черги на вулиці. Також ЦВК просила Харківську облдержадміністрацію розмістити у кабінках для голосування антисептики та маски для виборців.
Однак, як повідомив Комітет виборців України, крім того, що під час цих виборів були зафіксовані незначні порушення, карантинні обмеження в країні використали ще й як засіб спекуляцій. Так, на території ринку в Краснограді невстановлені особи пояснювали виборцям, що в країні карантин і вибори в окрузі скасовано.
Дещо схожа ситуація з карантинними обмеженнями була й в Польщі під час президентських виборів. Так, як повідомляє Польське Радіо, під час другого туру 12 липня, виборці, котрі голосували у виборчих дільницях, зобов’язані були дотримуватися усіх норм санітарної безпеки, введених міністром здоров’я у зв’язку із епідемією коронавірусу.
Фото – Andrzej Grygiel, Darek Delmanowicz, Marcin Bielecki
У дільницях виборці повинні були дотримуватися безпечної відстані, а також прикривати нижню частину обличчя (ніс і рот) маскою або шаликом. У виборчій дільниці одночасно мала перебувати одна людина на чотири квадратні метри площі, за винятком членів виборчої комісії. Поза чергою могли проголосувати літні люди (60 років та старші), вагітні жінки та люди з інвалідністю.
Разом з тим, як повідомляє Укрінформ з посиланням на ЦВК, в комісії вивчали досвід організації виборів у Південній Кореї. Так, у квітні в Південній Кореї відбулись вибори до Національних зборів, парламенту країни, де до карантинних виборчих заходів підійшли значно грунтовніше.
Фото: BBC
На безпосередніх виборах учасники голосування мали носити маски і стояти не менше одного метра один від одного. Їм міряли температуру, дезінфікували руки та одягали пластикові рукавички. Тільки тоді їм давали змогу проголосувати.
Якщо у когось з виборців температура була вище 37,5 ° С, їх відвозили до окремої зони голосування і тримали окремо від інших людей. Пацієнтам, які лікувалися від коронавірусу, була надана можливість надсилати бюлетень.
Одне з найбільших питань на вибрах у Південній Кореї полягало в тому, як дозволити 60 000 людей, які перебувають у карантині по всій країні, взяти участь у виборчих дільницях.
Такі люди отримали чіткі вказівки голосувати лише в певний час та на визначених виборчих дільницях. Вони не могли користуватися громадським транспортом і могли лише дістатись до місця пішки чи скористатися власним автомобілем.
На думку автора, приклад Південної Кореї – це гарний приклад уникнення стигматизації хворих накоронавірус та забезпечення максимальних можливостей для реалізації свого права обирати, навіть в умовах пандемії.
Протести
Зміни у вуличних протестах найкраще описуються жартівливою формулою “очікування/реальність”. Під варіант, якими б мали бути протести під час пандемії коронавірусу, підходить, наприклад квітневий протест в Ізраїлі проти Прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху.
Так, 19 квітня кілька тисяч людей у Тель-Авіві влаштували акцію протесту проти Нетаньяху, дотримуючись правил соціальної дистанції.
Фото: The Times of Israel
Однак у більшості випадків вуличні протести відбуваються не так безпечно. Наприклад, в Україні головною і чи не єдиною відмінністю “нових” протестів стала наявність масок на переважній більшості правоохоронців та на певній частині протестувальників.
Загроза коронавірусу чи карантинні обмеження здебільшого не впливають на діяльність учасників протестів чи “взаємодію” правоохоронців з такими учасниками. Яскравий приклад – протести біля Шевченківського райсуду Києва при обранні запобіжного заходу активісту Сергію Стерненку.
Останні протести у Вінниці хоча й обійшлись без фізичних конфліктів, все одно мало чим відрізняються від аналогічних заходів “докарантинних” часів.
До прикладу, так на початку липня відбувався протест на підтримку Андрія Вербецького, лідера Національних дружин на Вінниччині, якого підозрюють в нападі на прихильника Шарія:
Доступ до інформації
Доступ до інформації в Україні під час карантинних обмежень зазнав подекуди значних, подекуди практично непомітних змін. Подекуди змін взагалі не відбулося.
До прикладу, як і раніше, громадяни можуть звернутись до органів влади із запитом на інформацію чи зверненням. Це, як і до карантину, можна зробити електронною або звичайною поштою – процедура розгляду таких документів не змінилась. Також можна сконтактувати з певним чиновником телефоном.
Але набагато більше проблем постає через неможливість потрапити під час карантину, наприклад, на “живий” брифінг окремих посадовців чи засідання певних органів.
Адже через карантинні обмеження для контактів з пресою чиновники тепер досить часто влаштовують онлайн-брифінги. Приклад: щоденний брифінг Міністра охорони здоров’я Максима Степанова щодо ситуації з коронавірусом, питання на який можна поставити в онлайн-формі.
Однак ні журналісти, ні звичайні громадяни не можуть дізнатись, скільки всього запитань поставили міністру та чи були питання, які залишились поза увагою через брак часу або були пропущені Міністерством з інших причин.
Через відсутність єдиних “правил гри” чиновники можуть таким чином ігнорувати питання, на які незручно відповідати.
Ще один аспект, який дещо змінився через карантин та про який ми вже згадували – можливість присутності під час різного роду засідань.
А обмеження взагалі законні?
Цікаво, що 29 травня Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду України із конституційним поданням та просив перевірити відповідність окремих положень Постанови Кабміну №392 Конституції. Серед іншого, Верховний Суд вказав, що:
1) заходи самоізоляції чи обсервації осіб старше 60 років порушують право на свободу пересування та рівність прав на основі віку (наразі це положення виключене з 392 Постанови);
2) заборона масових заходів за участі більше десяти осіб суперечить праву на мирні зібрання (наразі в цій нормі Постанови йдеться про ліміт однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території при масових заходах; разом з тим, відвідування закладів освіти її здобувачами в групах більше 10 осіб все ще заборонене);
3) дозвіл працювати одним суб`єктам господарювання та заборона іншим – це також порушення рівності прав та свобод;
4) заборона проведення планових заходів з госпіталізації порушує право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування;
5) згадані карантинні обмеження прав мають частково нелегітимну мету (спрощ. легітимність – суспільна визнаність – авт.) Так, Верховний Суд згадує заяву головного санітарного лікаря Віктора Ляшка про те, що обмеження пересування парковими та відпочинковими зонами було для впливу не для епідеміологічний процес, а на психологічний тощо.
Віктор Ляшко під час візиту Володимира Зеленського до Хмельницького (на задньому плані)
Фото: Українська Правда
Ще раз підкреслимо, що згадана постанова з моменту створення конституційного подання зазнала значних змін. Однак наразі Конституційний Суд України розглядає конституційне подання Верховного Суду та буде вирішувати, чи дійсно окремі положення постанови №392 є неконституційними.
Висновки і пропозиції..
За основу… і в цілому…
Ми не можемо дослідити зміни у взаємодії з громадянами всіх закладів та установ Вінниці, не кажучи вже про область, країну чи міжнародний досвід. Однак чомусь в одних структурах (чи навіть службовці в межах одного органу) шукають можливості для оптимальної взаємодії з людьми, а інші – намагаються уникнути зайвого клопоту.
Адже карантин – це не лише обмеження, які треба приймати, але й виклики, які можна і варто долати. Для протестувальників біля певного органу службовці цього ж таки органу можуть розмітити місця на безпечній відстані – так, можливо, і відношення до себе покращать, і поширення вірусу скоротять.
Під час виборів – забезпечити можна можливість голосувати для різних категорій громадян – на обсервації, в лікарнях, людей похилого віку тощо. Для цього, звісно, необхідні зміни на державному рівні.
Для прямого спілкування з чиновниками можна було б запровадити “прийоми” через відеозвязок – так громадяни хоча би бачитимуть представника влади.
Для забезпечення відкритості та гласності судових процесів можна було б встановити чіткі єдині нормативи: співвідношення кількості присутніх/вільних місць, мінімальна відстань вільних слухачів до решти учасників тощо.
Зрештою, відповідь на питання “Чи звузився обсяг прав громадян через карантин?” здається очевидною для всіх. Однак набагато цікавіші питання: “Чи є такі звуження законними?”, “Як часто недосконалі “карантинні” норми тлумачать не на користь громадян, а на користь держави?” та “Коли вони стануть досконалішими?”.
_______
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США
Фото Марини Сербінович та з архіву
Дякуємо!
Тепер редактори знають.