Вона яскрава, самобутня та дуже відкрита. Її пісні не про банальні речі, а про щось набагато глибше. Багато хто називає її найкосмічнішою із учасниць «Голосу країни», а вона шукає свободи та творчої самореалізації в столиці. Хоча саме Вінницю вважає дуже рідним містом.

З кожним роком до Вінниці переїздить все більше людей, котрі змінюють місто. Вони говорять про комфорт, про можливості, розвиток та затишок, щодня зізнаються місту у коханні та щиро радіють, що змінили місце проживання. Але завжди є дві сторони: наприклад, з кожним роком з Вінниці їдуть цікаві люди, яким стає затісно, і подальших перспектив розвитку для себе вони, на жаль, не бачать. Переважно це стосується креативних індустрій: музиканти, фотографи, художники, актори, дизайнери. Серед цих людей багато тих, кого знають не лише в Україні, але і поза її межами.

Зокрема й тому Vежа вирішила розпочати цикл історій про успішних людей, котрі покинули Вінницю та тих, хто навпаки – приїхав її змінювати.

Першою героїнею обрали казкову та космічну співачку Інгрет Костенко, яка минулого року стала фіналісткою конкурсу «Голос країни», а вже 17 лютого боротиметься за можливість представити Україну на Євробаченні. За короткий час після фіналу «Голосу країни» Інгрет почали більше впізнавати на вулицях, вона закінчила училище імені Леонтовича та переїхала жити до Києва.

Дівчина з дитинства відзначалася артистизмом, 10 років провчилася в музичній школі, грає на фортепіано та пише сама пісні, які дещо незвичні: не про кохання, а більше про інший світ, який ми часто не помічаємо.

Вона весела, відкрита, талановита і стильна, легко йде на контакт, а своєю посмішкою змушує посміхатися всіх навколо. Серед інших людей на вулиці вона досить відрізняється, що і стало однією із причин переїзду до Києва. Однак у Вінниці Інгрет буває щотижня.

Читайте також: Вінничанка Інгрет Костенко потрапила до півфіналу українського відбору на «Євробачення 2018»

Про Вінницю

• В мене тут все моє дитинство пройшло, було дуже багато друзів і спогадів. Я ніколи в житті не скажу, що в мене було погане дитинство і підлітковий вік. Також часто приїжджаю в гості, бо в мене тут залишилася моя маленька племінниця Камелька.  Для мене Вінниця — це місто спогадів.

Про переїзд до Києва

• По-перше, я навчалася – це тримало, але дуже давно хотіла переїхати звідси. Це як маленьке село насправді. Всі в моїй індустрії хочуть вирватися. Якщо люди народилися і виросли в Києві, то всім там все підходить: багато людей, немає ніяких пліток і тому подібне. А якщо ти живеш в маленькому місті, то всі рано чи пізно їдуть у велике – стає тісно, тебе починає все бісити. Я нарешті довчилася в училищі, не скажу, що мені давалося все дуже просто.

• Я хотіла переїхати ще на другому курсі, але потім подумала, шо в мене є моя улюблена вчителька Марина Семенівна Мальцева, вона мене ще багато чому мала навчити. І от тільки через неї залишилася і ще батьки просили довчитися.

Про знакові та улюблені місця у Вінниці

Прогулюємося з Інгрет від Вежі до сходів, які ведуть до річки (так званої «Панорами»)

• Мені дуже подобається це місце, бо ми з друзями завжди тут круто проводили час. Лише позитивні емоції насправді. А ще тут ніколи не ходили «мєнти». Як правило, в місті дуже багато людей, а ти сюди приходиш і тут якісь свої тусовки збираються.

• Ще я дуже-дуже люблю місце за міськвинкомом, тому що там була кльова тусовка. Там збиралося десь двісті осіб і це відбувалося дуже спонтанно, але завжди дуже класно.

Паралелі Вінниця-Київ

• Для мене Вінниця — це місто спогадів. Ти згадуєш якісь емоції, які тебе супроводжували раніше, тому мені дуже подобається гуляти цими місцями, а якщо ще з тими людьми, з якими вони пов’язані, то взагалі дуже круто. Люблю по парку гуляти ще з сім‘єю. В мене було дуже насичене дитинство, я взагалі ні про що не жалкую.

• А в Києві я можу вийти, йти і на мене ніхто не буде дивитися. Це просто мегаполіс і це круто, бо ніхто не дивиться/дивується, у що ти одягнена, наприклад. Мене просто з дитинства супроводжувало те, що я йду і там “оо, вділа круглі очки. Оо, кот Лєопольд, о, Лєпс”. Всі вже давно в них ходили, а на мене тикали пальцями. В Києві такого нема, там ходять абсолютно різні люди і ніхто не звертає на це уваги. Я там себе почуваю чудово. В Києві є свобода, у Вінниці її, на жаль, немає.

Чого не вистачає Вінниці?

• Вінниці дуже не вистачає якихось арт-платформ, якихось тусівок, де люди обговорюють щось цікаве. Не вистачає саме тусівок культурних, тому що всюди дуже багато алкоголю і він виходить на перший план там, а має бути в першу чергу культурна складова.

Про вплив Києва

• Я звикла думати про те, що наші думки матеріальні. Я собі це з класу восьмого почала захоплюватися езотерикою легкою і вірити в свої мрії. І от я завжди думала і хотіла вірити, що буду жити в Києві. Я навіть не бачила себе у Вінниці.

• В Києві я почала працювати з Потапом. Коли була у Вінниці, то дуже не вистачало роботи в контексті моєї творчості. Я давала якісь там концерти, але це не те. В Києві зараз я не сиджу на місці, бо коли починаю сидіти на місці, то накручую себе. Мені просто потрібно бути зайнятою і все буде прекрасно. Тому я вдячна Києву і тим людям. Я там при ділі, я там щось пишу, приходжу на студію і працюю.

Про творчість

• Я постійно писала пісні собі в стіл, комусь їх показувала, всі мої друзі знають всі мої пісні, дуже багато людей знають мої старі пісні. І от 17 лютого (під час Національного відбору на Євробачення – ред.) буде дебют. Я завжди чекала моменту, коли цю пісню можна буде випустити, я можна сказати, вже професійна музикантка, і випускати, коли це нєочєнь, не дуже хочеться. Я завжди чекала цього моменту: коли буде чи продюсер, чи хороший аранжувальник, чи при якомусь хорошому “розкладі”. Тепер він є і я йому дуже рада.

Про відбір на Євробачення

• Звичайно, я дуже переживаю. Я стараюся себе заcпоскоювати, що все буде добре, але все таки, уяви: ти щось створила, ти його зараз випустиш, всі люди чекали ще з Х-фактору цього і зараз може в них якісь надії на мене, а я вийду і вони – “тю”…

• Я хочу все сама зробити, в мене купа ентузіазму, емоцій. Хочу, щоб все було красиво, добре, стильно, не так як у всіх. Але вже починається ось це «копання мізків» і на даний момент, я скажу прямо, в мене нічого не готово: є пісня, але костюмів, постановки, ідей і т.д – просто нема.

«Save my planet» Інгрет Костенко

• Моя пісня про те, що треба нарешті рятувати цю планету. Потрібно робити щось для того, щоб вона була краща. Вона робиться кращою, але тим більше забруднюється все – робиться краще вона тільки візуально, а для здоров‘я вона стає тільки гірше.

• Я можу сказати, що це найскладніша пісня, яку я коли-небудь співала в своєму житті. Дуже переживаю, бо я в такому стилі ніколи ще взагалі не співала.

• Я співаю про те, що людині підконтрольно абсолютно все, що вона може все взагалі, але вона має розуміти, що не головна в цьому світі — є якісь вищі сили, кожен їх називає по-різному, але ніхто не буде заперечувати те, що вони є. Ми не маємо забувати про те, що не ми царі, все в наших силах, але є щось більше, що нам допомагає і ми маємо цим скористатися.

• Пісня для Євробачення називається Save my planet (Збережи мою планету). Я написала її десь чотири роки тому, а Потап переклав на англійську та трішки додав свого. Пісня стала набагато швидшою. Вона спочатку називалася «Океанський піпл», бо ця тема мені дуже близька і насправді дуже глибока.

Про казки та потойбіччя

• Мене хвилювали з дитинства такі теми, як щось потойбічне, казки різні. Ну нікуди від цього не дінешся, мені це подобалося, я дивилася серіал “Всі жінки відьми” і ми з подругою навіть мали свою книгу. Щоправда, потім довелося її спалити. Не знаю для чого ми це зробили.
• А ще я дуже люблю воду і колір морської хвилі, океан. Буває навіть вмикаю собі якесь відео, де зображено океан і дивлюся. Мені дуже цікава ось ця межа: де наш світ, а потім одна полоска річки, або океану і ти розумієш, що за цією річкою вже зовсім інший світ, який ми не знаємо. Завжди було цікаво як вони там живуть. Недарма дуже люблю казку про Русалоньку.

Про паніку і хвилювання

–Я ніколи не думаю про те, що хтось мені конкурент. Стараюся думати більше про себе. Я не боюся, що хтось виграє чи хтось впаде на сцені, більше хвилююся як я виступлю. Мене це «парить», бо я панікьорша по-жизні. Я можу всім мозок з’їсти за то ,чи нормально я виглядаю і чи хороша в мене пісня.

Про музичний бум в Україні

• Цей бум не дуже якісний, є багато шлаку. Але шанс тим, у кого нема грошей піти хоча би на якийсь конкурс, або прийти на радіо і запропонувати свою пісню. Але зовсім не прикольно, що часто виставляють не дуже якісну музику. Хоча ніхто не має права говорити: хороша музика чи погана, бо комусь вона подобається, а комусь ні. Хтось під неї бухає на дискотеках, а хтось вмикає якісну музику вдома в навушниках. У кожного свій смак, я не можу говорити: це добре, а це – погано.

Фото Андрія Завертаного 

Марина Однорог

See Full Bio