У романі описана одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Вперше, видання доповнено історичними фактам та коментарями, які раніше підтвердити не могли.

Про таку сторінку нашої історії, як Холодний Яр, вже вийшла велика кількість книг, статей та навіть фільмів. Наприклад, «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського в незалежній Україні перевидавався щонайменше 15 разів. Цьогоріч у видавництві «КСД» вперше вийшло академічне видання цієї книги. Тому вже 18 вересня о 18.00 в книгарні «Є» вінничани мають змогу відвідати презентацію книги за участі історика та перекладача Сергія Луніна. Модератор зустрічі — Олександр Федоришен.

У тодішній Польщі (у Львові) за життя автора “Холодний Яр” видавали окремо першу й другу частини, кожну по 2–3 рази. Це прижиттєві видання. Є також американський репринт 1961 року. Від 1967 року починається історія перекручення тексту після смерті автора: одне емігрантське видання й щонайменше 15 у незалежній Україні.

• Таким чином, уперше після 1961 року даємо авторський текст і взагалі вперше — текст, що враховує всі прижиттєві видання. Усі розходження між ними відображені в примітках до тексту. Такий формат тексту, а також доданий до нього науковий коментар відповідають академічному формату. Єдину умову не виконано: працював не колектив, а я один, доки на останньому етапі КСД вже не залучив редакторку Олену Руду, – розповів Vежі історик та перекладач, який працював над доповненням книги, Сергій Лунін.

Книга розповідає про збройну боротьбу за Українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: “Воля України – або смерть!”. Події відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі. У романі описана одна з найяскравіших сторінок Визвольної боротьби в Україні. Це спогади вояка, які читати легко, ніби пригодницький роман, і корисно, як багате на факти джерело про маловідому сторінку нашої історії: повстанський рух під прапором Української Народної Республіки. Книжка доповнена статтями, у яких розглянуто спогади Горліса-Горського як історичне джерело, а також наведено деякі зауваги щодо його біографії, яку досліджувати виявилося вкрай непросто.

За словами Сергія Луніна, будь-які спогади страждають на помилки, свідоме замовчування та перебільшення тих чи інших фактів, навіть брехню.

• Це нормально. Від спогадів не треба очікувати стовідсоткової правди (про яку казав Василь Шкляр). Порівняно “Холодний Яр” — досить надійні спогади, набагато точніші за “Стежками холодноярськими” Михайла Дорошенка. Але науковці мають ставитися до них критично, поміщати в контекст подій, наскільки той надається для відтворення (насамперед завдяки документальним джерелам). Саме для цього я написав науковий коментар.

Історик розповів, що найбільше праці пішло саме на складання коментаря.

• Я мав справу десь із тридцятьма архівами й двадцятьма бібліотеками. Харківський облархів мені нічим не допоміг, тому я їздив разів шість до Києва, двічі до Москви, а також відвідав чимало обласних архівів, від Полтавського до Закарпатського. Я не лише дізнався факти з оприлюднених праць, але й сам першим встановив багато чого (дати народження братів Чучупаків тощо). Найзначущою знахідкою вважаю справу, заведену ЧК на полонених холодноярців (автора, Зінкевича та інших) у Єлисаветграді в травні 1920 року (розділи 5–7 першої частини). До мене підтвердити оповідь автора про ті події було нічим, – розповідає про процес роботи Сергій Лунін.

Як зазначив історик, частина біографії Горліса-Горського пов’язана з Поділлям (щонайменше три важливих епізоди), але це майже не відбилося в “Холодному Ярі” (хіба згадка про Олександра Красовського). Тому певних акцентів під час презентації на цьому робити не будуть.

Фото: Справжня варта 

Марина Однорог

See Full Bio