Вчора, 5 грудня, у Вінниці презентували біографічний довідник, присвячений діячам періоду Перших визвольних змагань. Історики та дослідники зібрали інформацію аж про 373 людей, які народились на Вінниччині або перебували тут тимчасово і боролись за українську незалежність 100 років тому.
Вперше довідник “Українська революція 1917-1921 в іменах: вінницькі сторінки” було презентовано ще в жовтні. Тоді, в рамках фестивалю “Вінниця – столиця УНР”, історики показали тільки електронний варіант книги і розповіли чого від неї варто чекати. Вчора ж, 5 грудня, в HUB “Місто змістів” було презентовано вже друковану версію книги.
Довідник є проектом ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Саме викладачі історичного факультету цього університету стали основою авторського колективу книги, а професорка та докторка історичних наук Тетяна Кароєва – упорядницею. Загалом авторів у книги аж 32, серед них: Олександр Федоришен, Сергій Гула, Олеся Коваль, В’ячеслав Желіховський, Ольга Грабовська, Павло Кравченко, Лариса Семенко, Костянтин Завальнюк, Ольга Коляструк та інші.
“Українська революція 1917-1921 в іменах: вінницькі сторінки” містить короткі біографії 373 діячів періоду Української революції 1917-1921 років, які так чи інакше пов’язані з Вінниччиною. Йдеться саме про діячів періоду революції, а не її учасників, яких було значно більше. Також варто зазначити, що в книзі зібрані історії тільки тих, хто в період 1917-1921 років відстоював саме українську позицію.
– Повний список складається аж з 500 осіб. Але траплялись випадки, коли інформації було замало. Наприклад, знайшли інформацію, що конкретна людина розглядалась на посаду повітового комісара, але чи було її призначено чи ні – невідомо, – розповідає упорядниця книги Тетяна Кароєва.
Кожна окремо взята біографія займає від кількох абзаців до кількох сторінок і складається з наступних блоків: повне ім’я та псевдонім (якщо такий був) людини, дати та місця народження і смерті, соціальне походження та освіта, сфера діяльності, характеристика діяльності на Вінниччині в роки революції, подальша доля та меморіалізація постаті на території області, якщо така мала місце.
Якщо ж розподіляти діячів, чиї біографії висвітлені в книзі, за роком народження, то більшість з них народились в 1880-ті (118) та 1890-ті (92). Найстарший учасник революції, Дмитро Маркович, народився в 1848 році, а четверо наймолодших в 1900-х. Серед останніх була й Олександра Соколовська, відома як Маруся. Восени 1919 року вона зі своїм повстанським загоном діяла на території Вінниччини.
Щодо дати смерті героїв книги, то значна частина з них загинула в 30-х роках – 69 чоловік. А в 40-х загинуло 39 чоловік. Багато учасників Української революції знову брались до зброї під час Другої світової війни і, на думку Тетяни Кароєвої, статистика смертей могла б виглядати інакше, якби не радянські репресії. Більшість героїв книги, які залишились на теренах СРСР, були репресовані.
Варто зазначити, що троє чоловік дожили до української Незалежності. Серед них Степан Скрипник, який пізніше став патріархом Мстиславом. Небіж Симона Петлюри, в 1920 році він служив старшиною з особливих доручень Військово-похідної канцелярії Головного отамана УНР і в травні-червні перебував у Вінниці. В серпні 1992 року на Софійському майдані в Києві він передав оригінал Бойового прапора 3-ої Залізної стрілецької дивізії Армії УНР 1-ому полку Нацгвардії України. Помер в 1993 році.
За родом діяльності діячів з біографічного довідника можна розподілити наступним чином (варто враховувати, що одна людина могла одночасно займатись кількома видами діяльності):
- державні діячі – 63 особи;
- політичні діячі – 82 особи;
- військові діячі – 123 особи;
- громадські діячі – 175 осіб;
- повстанські отамани – 26 осіб;
- діячі культури та освіти – 27 осіб;
- релігійні діячі – 23 особи;
- іноземці – 18 осіб.
– Мене особисто вразила доля Павла Базилевського. Він був інтернований на територію Польщі і залишився жити там. В 1939 році його заарештували й вислали до Сибіру. Якимось чином він дізнався про формування Армії Андерса (польське військове формування, створене на території СРСР, діяло на Близькому Сході та в Італії – авт.) і втік із заслання. З Сибіру через Середню Азію та Іран він дістався до Близького Сходу якраз десь тоді, коли армія вже почала воювати. Треба враховувати, що Базилевському було на той момент років 47-48. Після війни він опинився в Німеччині, а потім у Великобританії, де очолював тамтешній Союз українців, – розповідає Тетяна Кароєва.
– Я працювала переважно з історіями жінок, яких у цій книзі 18. Писала про долі сестер-жалібниць, лікарів та капеланів Армії УНР. Скажу, що труднощі роботи з жіночими біографіями проявились вже на етапі верстки книги. Виявилось, що історії чотирьох дівчат насправді є історіями двох дівчат. Просто вони виходили заміж і міняли прізвища. Біографічних даних було мало, тому не одразу вдалось це з’ясувати, – пригадує співробітниця Центру історії Вінниці Олеся Коваль.
Більшу частину надрукованого тиражу біографічного довідника планують передати до бібліотек міста й області. Трохи згодом на сторінці Центру історії Вінниці з’явиться інформація про те де і як можна буде придбати примірник книги для себе. Продавали їх і вчора, під час презентації. Вартість однієї книги – 200 гривень. Зібрані кошти співробітники Центру планують використати на поповнення фондів майбутнього Музею Вінниці.
Фото автора
Дякуємо!
Тепер редактори знають.