Тріумфатори національних змагань ENACTUS UKRAINE з Вінниці продумали та реалізували проекти, які спрямовані на покращення якості життя людей не тільки у рідному місті, але й на інших континентах. Тепер ці молоді хлопці та дівчата готуються представити нашу країну на міжнародних змаганнях за океаном – у Кремнієвій долині.
Неформальна освіта у Жмеринському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, звукові маячки для незрячих людей та три проекти спрямовані на розвиток еко-свідомості не тільки у вінничан, але й ганнійців. Enactus ВНТУ рік інтенсивно працював над реалізацією проектів командою, яка нараховує близько 20 активістів і активісток, та змогли достойно представити рідний вуз на національних змаганнях у Києві, що відбувалися на початку липня.
Вінничани перемогли в національних змаганнях ENACTUS і представлять Україну в США. ФОТО
Тепер вони поїдуть на Enactus World Cup, які відбудуться 9-11 жовтня у Кремнієвій долині (Каліфорнія, США), представляти Україну на Міжнародних змаганнях. Загалом уже вп’яте команда Enactus ВНТУ стає переможцем всеукраїнського чемпіонату і бере участь у ENACTUS WORLD CUP.
На рахунку теперішнього капітана команди Янни Чайковської це вже друга перемога за три роки. Минулого року команда посіла друге місце та отримала можливість поїхати до Лондона.
Ми зустрілись із активом команди Enactus ВНТУ аби поговорити про важливість соціальних, екологічних та економічних проектів і роботу над ними, можливості для студентів, партнерство та про вміння працювати у команді, а також дізналися, що привело команду до перемоги та що їх очікує в Америці.
Що таке Enactus? Історія Enactus ВНТУ
Enactus – це міжнародна організація, яка об’єднує студентів, викладачів та представників бізнесу для реалізації соціальних проектів. Заснована у 1975 році у США і до 1995 функціонувала лише там.
Сьогодні Enactus – це понад 70 тисяч студентів у 36 країнах світу. Під керівництвом наставників з університетів та бізнесу вони створюють та втілюють у життя проекти по розширенню можливостей для людей.
В Україні організація з’явилася у 1999 році. Наразі існує понад 20 команд у таких містах, як Київ, Харків, Одеса, Львів, Вінниця, Суми, Маріуполь, Кривий Ріг та Запоріжжя.
У Вінниці команда Enactus існує понад 10 років. Три роки її очолює Янна Чайковська. Дівчина розповідає, що у 2014-2015 році Enactus ВНТУ не існувала:
– Коли у 2016 році я разом із моїми одногрупниками зацікавилася Enactus, то нам довелося «підіймати це все з нуля» і заново створювати команду та проекти. Ми вперше взяли участь у Національних змаганнях і перемогли. Постійним наставником нашої команди є Небава Микола Іванович.
Для Катерини Подолянчук це також третій сезон у команді. На відмінну від переважної більшості учасників, Катя ще до вступу в університет знала про існування Enactus, але всю суть організації зрозуміла лише, пробувши певний період у команді.
– Коли ми перший раз виступили на змаганнях і тим паче, коли ми полетіли в Канаду, побачили проекти інших країн, от тоді вже прийшло повне, загальне бачення того, що це така реальна рушійна сила студентів, які змінюють світ, які повністю працюють на волонтерських засадах, але роблять дуже круті речі. Це найкращі, найяскравіші три роки в моєму житті.
Одним із «старожилів» команди також є Самуель Мартін. Хлопець родом із Ганни та розповідає, що на початку йому було досить складно адаптуватися в команді, університеті та загалом в країні:
– Перший сезон було дуже важко. Це вперше я виступав перед багатьма людьми і дуже велика увага на мене: як я буду розмовляти чи правильно, але це було круто. Енактус – це про те, як ми можемо допомагати людям і змінити світ на краще і як ми будемо разом працювати, аби побороти якусь проблему.
Цього сезону до команди приєдналися Богдан Півошенко, Наталя Коляденко, Юрій Діденко та багато інших, адже новою вимогою змагань стала наявність в команді 20 учасників.
Богдан Півошенко до приходу в Enactus знав лише, що вони «просто їздять в Лондон». Після того як хлопець разом із другом відвідали один із тренінгів, перейнялися ідеєю і більше зрозуміли суть організації:
– Ми зрозуміли, що це трошки більше, ніж просто поїздити по світу на халяву і з кожним разом ти розумієш, що це набагато більше. Після національних змагань, дивлячись на проекти інших університетів, ти розумієш, що ми реально круті, ми зробили реально дуже багато роботи і допомогли дуже багатьом людям і мені це подобається.
Юрій Діденко також майже рік у команді. До цього він займався соціальною діяльністю, але в Enactus пішов в першу чергу заради людей. Тепер зізнається, що на загальне враження дуже впливають національні змагання, адже там видно вклад кожного в команду і це мотивує.
Капітан команди зізнається, що кожного року відбувається зміна команди, адже це студентська організація і природнім є процес, що хтось приходить, а хтось іде.
Як створюються проекти
Основною вимогою до проектів, які реалізують Enactus є те, що вони мають бути орієнтовані на вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем та мають на меті досягнення Цілей Сталого Розвитку. Від цих вимог і «відштовхуються» учасники команди, коли планують проекти, але завжди орієнтуються на те, що їм близьке та цікаве.
Янна Чайковська притримується тактики, щоб люди дійсно «горіли» проектом, їм потрібно відчувати цю проблему:
– Розповім на прикладі. Цього року ми багато працювали з іноземними студентами, в нас був проект в іншій країні. Ми б його не почали, якби у нас в команді не було Мартіна. Коли Мартін розповідав про свої власні проблеми, з якими він зіштовхувався в нашому місті, в нашій країні, нашому університеті, то ми розуміємо, що він знає цю проблему, він сам в ній знаходиться і відповідно він знає які рішення потрібні, щоб її розв’язати.
Янна вважає, що ідея та бажання займатися певною проблематикою має йти від людей. Лише тоді, коли вони відчувають свою участь, можна планувати проект, який буде ефективним.
- В Енактусі є критерій по якому відбираються найкращі проекти: це мають бути екологічні, соціальні та економічні проблеми. В принципі, можна відштовухуючись від цих критеріїв, розробити якусь модель і далі рухатися. Але якщо нам воно не цікаво, нам воно не йде, ми не розуміємо цієї проблеми, то сенс тоді в цьому взагалі «варитися». А якщо є якась емпатія, розуміння цього, тоді й проект буде сильніший.
– Enactus – це таке місце, де люди можуть знайти себе і спробувати все, що вони можуть спробувати поки вони студенти, покращити якісь свої навики, щоб далі їх застосовувати.
Проекти
«Світлі вчинки»
Проект «Світлі вчинки» із дітьми з Жмеринського центру соціально-психологічної реабілітації розпочався як грант від «Подільської громади», який мав таку ж назву – «Світлі вчинки». За його умовами, потрібно було привітати когось із Новим роком. Команда разом із керівницею проекту Катериною Подолянчук обрали дитячий будинок у Жмеринці, де виховується близько 30 дітей та підлітків. Основною ціллю команди під час роботи над цим проектом було не просто привезти дітям подарунки, але й дати їм щось набагато більше, а саме знання і навички, які допоможуть їм у подальшому житті. Катерина вважає, що якщо дитину чогось навчиш, то це з нею залишиться:
– Ми намагалися давати їм якісь базові знання з проектного менеджменту, комунікацій, роботи в команді, публічних виступів. Ми хотіли дати їм такі інструменти, щоб вони зрозуміли, що вони самі можуть також щось зробити, що вони можуть не тільки отримувати, а також і самі щось давати і робити.
Разом із вихованцями дитячого будинку команда розробила освітню екскурсію у Вінницю. Вони відвідали Музей науки, планетарій, а також декілька зустрічей з лекторами у Хабі Вінниця, які розповіли старшим дітям про ІТ-спеціальності, а також освітні подорожі. Для менших вихованців були влаштовані майстер-класи з прикладного мистецтва.
– Ще є багато планів на цей дитячий будинок. Але було б класно сам проект розширити не тільки в одному дитячому будинку, а й залучити більше подібних закладів, – додає Катерина.
«Екологія без меж»
Екологічний проект складається з трьох підпроектів. Перший – Eco to go. Його мета – розробка контейнерів для паперових горняток, їхній збір та відправлення на переробну станцію. Керівниця проекту Наталя Коляденко розповідає, що його ідея виникла тоді, коли команда, яка п’є в університеті багато кави, задумалася над тим як перероблюються ці спеціальні горнятка:
– Чомусь ми були впевнені, що вони переробляються в макулатуру. Але потім дізналися, що там є пластик і вони не відносяться ні до макулатури, ні до пластику, а просто йдуть на смітник і розкладаються близько 100 років. Тому ми почали думати, дивитися взагалі як в світі, чи їх переробляють. Дізналися, що в Україні є завод, який їх переробляє, хоча й він лише на початковому рівні. Але так зародився цей проект.
Юрій показує нам пробний, саморобний варіант тубусів для збору горняток та пояснює, що така форма передбачена вимогами заводу, який потім переробляє стаканчики на фліпчати, блокноти та інші вироби. Тубуси допомагають горняткам триматися форми та зручні у транспортуванні. Такі пробні контейнери-тубуси стоять зараз у ВНТУ, а професійні згодом з’являться у 30 кав’ярнях міста.
Янна додає, що зараз вже багато вінничан знає, що паперові горнятка потрібно викидати у спеціальні контейнери.
«Ми переживаємо, щоб діти були еко-свідомими»
Другий підпроект націлений на підвищення рівню еко-свідомості серед дітей. На думку капітана команди, діти можуть доносити правильну інформацію до батьків та певним чином пропагувати ідею еко-відповідальності. Завдяки партнерам з «Еко-драйву», «Подільської громади», «ЕкоВіну» команда розробила уроки в школах, щоб розповідати про екологію. Також «запустився» процес встановлення баків для роздільного сміття у школах.
Урок про екологію розробили у вигляді подорожі, щоб розповісти дітям, що означає екологія в різних країнах світу.
– Ми всі знаємо, що в когось є гірша ситуація, ніж у нас, а в когось є значно краща. Коли про це розповідають люди, які це дійсно бачили і відчували, тоді дітьми ця інформація сприймається краще. Наприклад, як в Африці, ці сміттєзвалища горять і люди хворіють і як в Європі деякі країни перейшли повністю на відновлювальні джерела енергії. Порівняти, визначити де знаходиться Україна, визначити в який бік нам краще рухатися.
На урок-подорож команда представників різних країн, таким чином «проговоривши» ще один аспект – толерантність, расизм та рівність у нашому місті. Позаяк, у команді є Мартін, який із Ганни, то саме він розповів команді про складнощі, з якими йому доводиться стикатися щодня.
– Існують якісь стереотипи, бар’єри і ми вирішили побороти їх тим, що іноземцям працюючи з дітьми було якось простіше інтегруватися і діти розуміли, що це такі самі люди як ми і вони також розумні, їм також є що сказати. Коли в нас була зустріч делегації з Ганни з дітками на Сабарові, то перших 15 хвилин, що ті, що ті один одного боялися. Вони сіли по різні боки, не могли якось зійтися, але вже за годину співали разом пісні українські, ганські, діти запитували чи є в Африці змії і де вони лазять. Відбувся цей контакт і це дуже круто.
Міжнародний соціальний еко-проект
Те, що у команді є представник не тільки іншою країни, але й іншого континенту, допомагає їм «ширше» дивитися на глобальні проблеми не лише місцеві. Таким чином, один із проектів допоміг знайти роботу безробітній жінці із Ганни. Тепер вона приймає у школярів макулатуру і виготовляє із неї блокноти і книги.
Перетворити папір на дерево: як вінницькі студенти рятують природу та вирощують редьку… з блокнотів
– У нас сміття загорається і стаються пожежі. Але люди там не знають як робити правильно, це відсутність екологічної освіти взагалі. Я говорив з людьми там, але ми не можемо літати туди по багатьом причинам. Ми почали вчити їх через соціальні мережі, знайшли знайомих викладачів у Ганні, щоб вони могли вчити людей екології, переробці і так далі. Нещодавно нам відповіла одна з команд Енактус у Ганні, що вони хочуть продовжувати співпрацю тут на місці, – розповідає Мартін.
«Орієнтир на успіх» – проект для людей з вадами зору
Третій великий проект виник у команди після одного із тренінгів у РЦ «Гармонія». Тоді Янна і Катерина познайомилися із представниками Українського товариства сліпих (УТОГ).
– Вони сказали «оо, дівчатка, ви з політєха, а нам от треба були такі маячки». Ми тоді послухали, зрозуміли, що ми їх не зробимо, але постараємося знайти тих, хто зможе їх зробити, – говорить Янна та називає такий формат ідеальною системою роботи Enactus, коли люди говорять про потреби, а ми шукаємо можливості їх вирішення.
Допоміг студентам вчений із університету Олександр Шеремета, який також «загорівся» цієї ідеєю і створив акустичні датчики, які генерують звуки. Перші маячки встановили на підприємстві УТОС.
Вже згодом підприємство знову проявило ініціативу і з нового сезону команда почала активно займатися цим проектом. Тепер це пристрій, пов’язаний із програмним забезпеченням, тобто він не постійно пищить, а пищить тільки в тому випадку, коли поруч проходить людина, в якої є або встановлений додаток на телефоні або кнопка. Зараз вони встановлені на всіх Прозорих офісах у нашому місті, відбувся повністю процес тестування, тобто УТОС визнало їх такими як треба. Також в цей проект залучені Українські кінетичні системи, які займалися програмним забезпеченням, Віннницька міська рада і муніципальна поліція.
«Коли ми починаємо проект у нас немає нічого»
Учасниками змагань Enactus є переважно економічні університети, адже це організація, в якій робляться бізнес-проекти. ВНТУ є швидше за все виключенням, аніж правилом. Проте, наявність в команді різнопланових студентів – від екологів, менеджерів, айтішників до будівельників робить її сильнішою.
– Велика така річ, яка відрізняє Енактус від інших студентських організацій це те, що коли ми починаємо в нас немає нічого, тобто перед нами білий лист ватману. І повністю все, що робиться далі, придумується з нуля як проекти, так і гроші за які цей проект буде реалізовуватися, так і люди, які будуть з нами в цьому проекті, – говорить капітан команди.
Дівчина також додає, що велику роль відіграють і партнери та вважає наявність їх однією із найбільших перемог за весь час:
– Подільська громада – невід’ємна частина нашої команди. Це ті люди, які завжди готові вислухати будь-яку нашу ідею і докласти максимальних зусиль, щоб її підтримати і допомогти. Це Марина Сидоріна з «еко-драйв», це Інститут розвитку міст, це «Ековін» і ГО «Результат». Їх насправді багато і я боюсь когось пропустити.
«Не можна змагатися в тому, хто більше допоміг»
Незважаючи на важливий соціальний вплив проектів, які реалізовують команди впродовж року, Enactus – все одно залишаються змаганнями. На рахунок цього у капітана команди своя думка. Дівчина вважає, що трішки нелогічно змагатися добрими вчинками:
– Сам формат змагань – це звичайно дуже круто, але як можна змагатися хорошими вчинками? Іноді напевно люди переключаються на дещо інше – на змагання. Одним із ключових гасл Енактуса є «Ми всі переможці» – це дійсно так і про це не потрібно забувати, бо кожна команда робить якісь круті речі на своєму рівні і всі переможці. Не можна змагатися в тому, хто більше допоміг комусь – це про вплив на цей світ.
Однією із причин перемоги учасники команди вважають саме людей, котрій долучилися до проекту, а також те, які цілі вони собі ставили та як готувалися до презентації.
На думку Мартіна, для перемоги потрібно бути творчим і думати як командою можна вирішувати певні проблеми:
– Енактус не думає , що таке прибуток – він веде до змін. Він думає як ми можемо допомагати людям або змінити світ на краще чи впливати на життя людей.
Богдан ж вважає, що серед 12 команд фіналістів половина мала досить слабкі проекти.
– Дійсно, окрім чотирьох фіналістів, всі інші проекти були значно слабші, можливо в деяких моментах також зіграла роль підготовка до виступу і тому єдиним нашим конкурентом якраз і було КНЕУ, бо в них було достатньо сильні проекти, але те, що вони погано підготувалися до виступу.
Наразі у вінницької команди розпочинається період активної підготовки до міжнародних змагань, що включає у себе роботу над проектами та їх вдосконалення, підготовку до виступу, а також організаційні питання, які спрямовані, зокрема, на пошук додаткових коштів, щоби більша кількість учасників команди змогла потрапити у США. Янна Чайковська прагне, аби всі, хто були залучені до проектів могли «сказати своє слово» на міжнародних змаганнях, а оскільки фінансування надається лише на декілька учасників, то додаткові кошти тепер команда шукатиме самостійно.
У самих змаганнях беруть участь 36 країн світу, виступ займає 17 хвилин англійською мовою. Країни виступають по лігах, зазвичай у лізі чотири команди, потім з ним виходять по дві у півфінал, а далі по одній у фінал. Серед чотирьох команд визначається переможець. Україна лише один раз виходила зі своєї ліги і потрапляла у півфінал. Це була саме команда ВНТУ, яка виступала у Мексиці у 2013 році.
– Насправді Україна порівняно з іншими країнами не є однією із сильних на міжнародних змаганнях. Тому що є країни в яких фінансування порівняно з нами надзвичайно велике. Ми запитуємо наприклад: «а де ви взяли фінансування на проекти?», а вони «нам університет дав 50 000 доларів». А в нас загальний бюджет проекту, який ми тоді за рік нашкрябали, був 400 доларів взагалі. Тому Штати, Британія, Німеччина – в них просто нереальні масштаби. Але, заглядаючи наперед, порівнюючи з іншими роками Україну, в нас є шанс показати хороший результат і вийти з ліги, якщо ми будемо гарно працювати ці місяці, – говорить капітан команди.
До речі, ці змагання для Янни Чайковської будуть останніми у ролі капітана команди. Після трьох років, дівчина передає повноваження іншій учасниці, але обіцяє залишатися з командою як менторка та кураторка.
Фото Андрія Завертаного
Дякуємо!
Тепер редактори знають.