20 жовтня у Вінниці розпочалася дводенна конференція під назвою «Культурна спадщина у 21 столітті». Обговорити питання збереження, використання та популяризації пам’яток до Вінниці завітав зокрема Густаво Араоз – Почесний президент Міжнародної Ради з охорони пам’яток та історичних місць.   

Ця конференція триватиме у місті два дні, протягом яких фахівці з усієї України мають визначити базові проблеми, які існують сьогодні, в тому числі й у законодавстві, а також визначитися з основними напрямками розвитку на майбутнє. Адже у світі глобальні тенденції збереження культурної спадщини актуалізувалися ще протягом останніх десятиліть.

Така дискусія в Україні дуже потрібна, адже, зі слів Юлії Нечипоренко, начальниці відділу формування політики у сфері охорони культурної спадщини управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України, Закон України “Про охорону культурної спадщини”, наприклад, відтворює механізми радянського суспільства і роками не змінюється.

– Наразі Міністерство готує законопроект, який допоміг би врегулювати найбільш болючі питання. Наприклад, в історично населених місцях у нас не розроблені історико-архітектурні опорні плани, а відтак немає основного документу, який міг би забороняти забудови цих території висотними будівлями, – розповіла Юлія Нечипоренко. – Також ми виступаємо з пропозиціями врегулювати питання переміщення культурних цінностей через кордон, щоб чорні археологи не вивозили їх, а також розробити механізми застосування державно-приватного партнерства: щоб громадяни і меценати мали можливість здійснювати співфінансування пам’яток культурної спадщини. Це світова практика, і ви маєте розуміти, що який би не був фонд коштів, спрямований на такі об’єкти, держава не може їх усі потягнути (реставрація однієї пам’ятки в середньому складає 2 мільйони гривень).

Також Юлія Нечипоренко розповіла, що незабаром в Україні презентують загальний інформаційний ресурс культурної спадщини: базу даних з переліком усіх об’єктів культурної спадщини, які є в Україні (матеріальна і нематеріальна, рухома і нерухома).

Зі слів чиновниці, зараз це найбільш пріоритетний напрям політики Міністерства культури України, оскільки це дозволить накопичити базу даних не лише про пам’ятки культури, а й про об’єкти, які ще не є пам’ятками, але вже потребують уваги.

Крім того вона зазначила, що цей реєстр передбачає, участь в процесі будь-якого громадянина України. Тобто якщо громадянин вважає, що той чи інший об’єкт нерухомої спадщини має заслуговувати на захист держави, він зможе подати заявку на внесення об’єкту до бази.

Водночас Густаво Араоз, почесний президент Міжнародної Ради з охорони пам’яток та визначних місць (ІКОМОС), зазначив, що з тим, що будь-хто може визначати, яка пам’ятка є важливою для суспільства, а яка ні, можуть виникати проблеми, бо люди не завжди керуються об’єктивними чинниками: на їх рішення можуть впливати емоції, враження і навіть політичні інтереси.

– Наприклад, у Штатах є обговорення того, щоб зруйнувати пам’ятники конфедератів на Півдні, які підтримували рабство під час війни у 19 столітті. Вони підтримуються в одній частині Америки, але є образливими для іншої частини, і це створює певну агресію в суспільстві, – розповів Густаво Араоз. – Крім того зараз змінилася етнічна карта світу: люди не живуть там, де жили їхні предки. І наприклад, у Франції біля собору святого Деніса мешкають переважно емігранти з північної Африки, і вони можуть не ідентифікувати це місце, як особливо історичне: там не жили їхні предки, і вони, можливо, не поділяють цінності французької спільноти.

Однак пан Густаво зазначив, що це не є чимось поганим, адже така тенденція існує ще з початку 21 століття, але за рахунок великої кількості ключових гравців, які можуть визначати, що є пам’яткою, а що ні, можуть виникати конфлікти.

Густаво Араоз також наголосив, що за останні 50 років з’явилися нові категорії в переліку об’єктів, що належать до культурної спадщини. І у 21 столітті це не лише будівлі, археологічні знахідки, пам’ятники тощо, а й індустріальне надбання, місця пам’яті, культурні ландшафти і навіть підводна археологія. Тому, з його слів, поява нових категорій потребує розробки нових критеріїв щодо їх збереження.

– Зараз кількість пам’яток культурної спадщини у світі збільшилася і почала цінуватися за тими критеріями, за якими не цінувалася раніше, – розповів пан Густаво. – Гарним прикладом є кінотеатри, які в 1950-х роках слугували місцем зібрань, бо люди туди ходили не тільки, щоб подивитися фільм. Ці кінотеатри не є спадщиною минулого, але є важливими для пам’яті старшого покоління. І тут потрібно вирішувати: чи ця спадщина цінується лише тим поколінням, чи буде цінна для майбутніх поколінь, завдяки пам’яті, яку представляє. Тому тут дуже багато роботи.

Що ж стосується саме Вінницької області, Ігор Івасюк, заступник голови Вінницької облдержадміністрації, зазначив, що в Україні це особливий регіон, адже він посідає шосте місце за кількістю об’єктів культурної спадщини – 4 302, з яких 138 мають загальнодержавне значення.

На конференції він доповідав про «Потенціал культурної спадщини Вінницької області» і серед пам’яток архітектури особливо виокремив такі: Лядівський скельний чоловічий монастир, палац і музей авіації імені Можайського у Вороновиці, Браїлівський Свято-Троїцький жіночий монастир, Бушанський скельний храм, музей Леонтовича у Теплицькому районі та Суворова у Тульчинському, літинський краєзнавчий музей Кармелюка, палац фон Мекків у Браїлові, садиба Пирогова у Вінниці тощо. А палац Потоцьких Ігор Івасюк назвав окрасою Вінниччини, бо віднедавна він має не лише архітектурну цінність, а й сучасну культурну (на території палацу вже два роки поспіль організовують міжнародний фестиваль “Операфест”).

Читайте також: Опера має тривати: друге дихання палацу Потоцьких або Велика фестивальна історія 

– Є багато викликів і проблем щодо збереження культурної спадщини Вінниччини, – зазначив Ігор Івасюк, – Багато з них потребують ремонтів: до 70% потребують відповідного відновлення, і до 10% – реставраційних та антируйнівних робіт. Нещодавно, наприклад, така ситуація сталася з мурами. На щастя, Вінницька облдержадміністрація і міська рада зуміли вчасно виділити кошти і почати роботи з їх відновлення.

Читайте також: Як виглядають вінницькі Мури після першої черги реставрації. ФОТО

Ігор Івасюк нагадав і про те, що Вінниччина відома й багатьма людьми, чия діяльність також є культурною спадщиною, і не лише для України. Зокрема назвав імена видатного хірурга Миколи Пирогова, письменника Михайла Коцюбинського і композитора Миколи Леонтовича.

А наостанок він запропонував гостям конференції завітати в обласний краєзнавчий музей на виставку сарматського золота, поки вона ще у Вінниці. Зі слів чиновника, саме цю виставку часто запрошують у країни Європи.

Варто зазначити, що сьогодні учасники конференції багато говорили про важливість популяризації культурних об’єктів серед молоді, яка у майбутньому також має  займатися їх охороною і збереженням. А також дискутували про виклики та можливості ХХІ століття у збереженні культурної спадщини, зокрема про нові технології, техногенні впливи та глобалізацію.  

– Дуже приємно, що ця конференція відбувається саме у Вінниці, тому що це означає визнання ролі і значення тієї культурної спадщини, яка є в нашій області, – зазначив Ігор Івасюк, заступник голови Вінницької облдержадміністрації. – За її результатами ми будемо бачити, які напрямки руху і які перші кроки нам потрібно зробити по відновленню і збереженню пам’яток культурної спадщини.

*Міжнародну конференцію «Культурна спадщина у ХХІ столітті: збереження, використання, популяризація» у Вінниці організував Український центр культурних досліджень спільно з Міністерством культури України за підтримки Асоціації міст України.

Фото Ольги Мірошниченко

Катерина Дядюк

See Full Bio